Поетичні проводи весни

Хоча надворі давно спека, а липа цвіла ще в травні, та консервативні українці аж тепер можуть сказати: «Прийшло літо!». І хоча температура в останні травневі дні майже сягала позначки +30, та все-таки в душі цвіла весна – буянням трав, щебетом пташок, неймовірними запахами квітів та цвіту дерев.

Символічні проводи весни у Трускавці пройшли 31 травня в Релігійно-просвітницькому центрі імені отця Івана Валюха (директор Роксоляна Мартинюк). Тут керівниця проекту «Перехресні стежки» Анна Литвин та очільниця трускавецької «Просвіти» Галина Шиманська-Карп`юк організували для трускавецької еліти зустріч з поетками Юлією Курташ-Карп та Наталкою Криничанкою. Читана та співана поезія у професійному виконанні талановитих мисткинь зробила півторагодинне дійство неперевершеним, чудовим вечором на стику весни та літа. А щирість львів’янок, позитив учасників зустрічі та особлива аура залу перетворили цей поетичний вечір у таїнство, під час якого була унікальна можливість причаститися прекрасного.

Юлія Курташ-Карп та Наталка Криничанка – не лише поетеси. Перша – представниця шляхетних родин Курташів та Бойдуників, хімік за освітою, філософ, перекладачка, сценаристка, громадська діячка, перекладачка з польської мови. Друга – талановита радіожурналістка, бард, громадська діячка, голова ГО «Етра», активна захисниця культурної та історичної спадщини Львова та Галичини. А ще вони – чудові матері і … самотні у своїх зустрічах з поезією. Бо, як каже Юлія Курташ-Карп, «творчість – це філософія самотності».

Кожен вірш, прочитаний Юлією Курташ-Карп – це ритм, інтелект, краса, філософія. Кожна пісня, заспівана Наталкою Криничанкою – це туга, надія, умиротворення і … так само ритм, інтелект, краса та філософія. Жінки прекрасно доповнювали одна одну у цей поетичний вечір в Трускавці, так що півтори години спливли мов одна мить.

Окрім смакування поезією слухачі мали можливість насолодитися цікавими розповідями – історіями з особистого життя пані Юлії і пані Наталки. Надавання переваги самоті над приниженнями в дитсадку, реалізована мрія поїхати в Англію виключно задля того, щоб побачити музей Шерлока Холмса, розповідь про зрикошечену кулями хату в Долині, на стриху якої повно книг з обгорілими палітурками, розкішні образи життя шляхетного сімейства – все це доповнювало загальну гармонію спілкування як процесу «набування» з хорошими людьми. І кожен штрих тут не був випадковим – ні співана поезія Ліни Костенко, ні запитання типу «Вчитися все життя, аби мудрим вмерти?» та «Що відчуває воїн, коли вбиває?», ні колискова, котра явно не була призначена для присипляння слухачів.

Насамкінець хочеться щиро подякувати поетесам Юлії Курташ-Карп та Наталці Криничанці, а також голові «Просвіти» м. Трускавця Галині Шиманській-Карп`юк, очільниці проекту «Перехресні стежки» Анні Литвин та директорці Релігійно-просвітницького центру ім. о. І. Валюха Роксоляні Мартинюк за такі гарні «проводи весни». Хочеться сподіватися, що літо теж радуватиме життєдайною поетичною вологою, котра живитиме не тільки землю-матінку, а й спрагнені творчі душі. Адже поезії та краси забагато не буває…

Володимир Ключак