У місті Стебнику, мікрорайон Колпець, проживає нічим не примітна сім’я Зим’янських Олега Степановича та Марії Миронівни. Здавалося б, багато таких сімей у нашому місті та й по всій Україні, у яких чоловік і дружина – люди з особливими потребами. Та їхня сім’я відрізняється від інших родин тим, що вони самі будучи інвалідами (чоловік першої, а дружина – другої групи), прагнуть надавати допомогу іншим, їхні серця відкриті і небайдужі до чужого горя, вони відчувають потреби інших людей.
Так, у нелегкий для нашої країни час Олег Степанович і Марія Миронівна займаються волонтерською діяльністю, допомагають воїнам, які перебувають у зоні АТО. їхній тандем незвичайний: чоловік незрячий, тому «очима» у подружжя є дружина Марія Миронівна, спокійна, врівноважена жіночка, яка слухає свого чоловіка і вважає його головою, який мудро порадить, підкаже і вкаже вихід. Напередодні Міжнародного дня інвалідів Голова ТАІ «Серце допомоги», Василь Мороз відзначив діяльність Зим’янського Олега Степановича, вручивши йому подяку від ТАІ за його працю. Для читачів газети «Добра Новина» Олег Степанович дав інтерв’ю.
– Олеже Степановичу, поділіться, будь ласка, як виникло у вас бажання займатися волонтерською діяльністю?
– Думка про волонтерство так як і бажання, виникла спонтанно, ще з часів Майдану. 18 лютого, коли сталися перші жертви на Майдані, ми зібрали перші кошти з односельців. Потім, коли з нашого села хлопці пішли в армію, ми почали їм допомагати. Колись давно, коли в моє життя прийшло горе, інвалідність, були люди, які підтримували мене і мою сім’ю, допомагали матеріально – це одна із причин, чому і ми почали займатися благочинністю.
– Ви вже тривалий час допомагаєте солдатам. Що було зроблено за цей час?
– За цей час передано у зону бойових дій одяг, ковдри, продукти харчування, спальні мішки, карімати. Ми зібрали кошти на автомобіль, який відправили в Дніпропетровськ, в 43-ій механізований піхотний батальйон. Передавали допомогу пораненим солдатам, котрі самі зверталися до нас і просили про поміч.
– Чи є у вас однодумці, і хто допомагає вам у цій нелегкій роботі?
– Звичайно, що одній людині без однодумців важко здійснювати такий обсяг робіт. Тому у нас теж є люди із співчутливими серцями, які допомагають нам. До всіх, до кого ми зверталися, ніхто не відмовляв, всі відгукувалися і надавали посильну допомогу. Це Сергій Розора, Іван Пилат, Андрій Гнат – місцеві підприємці і люди з великими серцями. Учні Стебницького Ліцею № 30 разом з вчителями готували сухий борщ та вареники, шили маскувальні халати для солдат. Священик греко-католицької церкви Михайло Бучинський придбав і передавав медикаменти для воїнів. І надалі ми підтримуємо зв’язок з тими воїнами, що знаходяться в зоні АТО, і з тими, котрі демобілізувалися.
Солдатам на Різдво, на Пасху і на Миколая збираємо і відправляємо продукти, солодощі тощо.
– Яким чином здійснюється пересилка?
– В основному пересилаємо Новою поштою.
– Які ваші плани на майбутнє?
– Я планую і надалі продовжувати гати воїнам. Але було б набагато краще, якщо б війна закінчилася.
– Ваші побажання читачам газети «Добра Новина».
– Моє побажання для всіх, щоб ця війна завершилася, щоб держава піднялася і зміцніла, і допомагала людям, нікому не треба було б помагати.
Спілкувався Василь Мороз, газета «Добра Новина»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень