У житті ніхто не застрахований від помилок. Звичайно, краще вчитися на чужих помилках, але якщо допустив свою, то головне, щоб це не призвело до фатальних наслідків.
Схоже, цієї простої істини не хочуть дотримуватися деякі дрогобицькі лікарі. Більше того, вони не лише не визнають своєї вини, а й не виявляють ознак милосердя до хворого, якому заподіяли шкоду.
Ми вже писали про трагедію восьмирічного Олежика Польового, який унаслідок непрофесійних дій дрогобицьких лікарів В.Черненка, В.Тулумана, І.Мархеви утратив руку. Комісія, створена Головним управлінням охорони здоров’я Львівської обласної державної адміністрації, прийшла до висновку: «… інфікування відкритого перелому кісток передпліччя анаеробною інфекцією могло мати місце під час отримання травми, а відсутність своєчасної антибіотикотерапії сприяла розвитку хвороби». І далі: «Черговий лікар В. Тулуман, лікуючий лікар В.Черненко, зав. відділенням І.Мархева не проявили настороженості щодо можливого виникнення такого важкого ускладнення, як анаеробна інфекція, що привело до запізнілої діагностики. В процесі лікування дитини у Дрогобицькій міській лікарні № 1 мало місце порушення правил деонтології лікарями…”. Експерти з Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи стверджують: «При лікуванні хворих в установі не дотримуються тимчасові стандарти діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги, затверджених наказом МОЗ України № 226 від 27.07.1998 р. Вадою надання медичної допомоги в Дрогобицькій міській лікарні № 1 слід рахувати відсутність своєчасної антибіотикотерапії при наявності у хворого відкритого перелому обох кісток лівого передпліччя».
З цими висновками погодились і у відділі охорони здоров’я Дрогобицької міської ради. Наскільки відомо, вказані лікарі не опротестували рішення свого вищого медичного начальства, хоча, мабуть, залишилися при своїй думці.
Я чув багато хороших відгуків про доктора Мархеву як професіонала своєї справи (за інших лікарів цієї гучної справи таких відгуків не маю). Але навіть професіонал не застрахований від помилок. Якщо він цього не визнає, то тоді в мене виникають великі сумніви у його моральності.
За словами бабусі Олежика Ольги Степанівни, антибіотики призначили лише на третій день, коли було вже пізно. Спеціалісти стверджують, що вирішальним чинником профілактики анаеробної гангрени є своєчасна рання хірургічна обробка рани, виконана технічно правильно, – з широким розкриттям рани і вирізуванням травмованих тканин.
В Олежика дуже боліла загіпсована рука, температура піднялася мало не до сорока градусів. Проте лікарі не відібрали у пацієнта навіть жодних аналізів!
Коли ситуація стала критичною, хлопчика відправили до Львова. Рятуючи йому життя, львівські лікарі змушені були відрізати Олежикові руку.
За цим фактом слідчий дрогобицької міліції Ю.Монастирський порушив кримінальну справу «по факту неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов’язків, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому Польовому Олегу Юрійовичу, за ознаками злочину, передбаченого ст. 140 ч.2 Кримінального кодексу України».
Адвокат потерпілого Олег Мицик каже: «Випадки притягнення медиків до кримінальної відповідальності за «лікарську помилку» настільки рідкісні, що судової практики як такої з цього приводу майже немає». І все ж є поодинокі випадки, коли лікарів засуджують за ці самі помилки і відсторонюють від ведення лікарської практики. І мова не йде про помсту, а про звичайнісіньку справедливість, яка повинна бути не лише на тому, а й на цьому світі.
Ставлення правоохороних органів до лікарів є особливим, бо кожний міліціонер, прокурор чи суддя розуміє, що рано чи пізно потрапляє до їхніх рук. І вже від особистого ставлення залежить, як тебе «збадає» той чи інший доктор.
Олежику Польовому відрізали ліву руку. Що це таке, може зрозуміти лише шульга (лівша). Тепер йому доводиться переучуватись. Хлопчик гарно малює, і, мабуть, це єдине, що рятує його від депресії. Проте йому й досі важко звикнути до того, що у нього немає руки. Не кажучи вже про побутові труднощі, коли він не може обійтись без допомоги мами і бабусі, йому важко в оточенні однолітків, знайомих і незнайомих людей, бо щораз він відчуває їхні погляди на собі.
Двічі-тричі на рік він їздить з мамою до Харкова, де в науково-дослідному інституті йому роблять протези. Вони дуже незручні, а ще слід врахувати, що хлопчик росте, і, отже, треба ці протези змінювати. На зарубіжні аналогічні вироби у родичів Олежика немає просто коштів. Фактично мізерну зарплату має лише мама, яка працює перукарем, а батько не платить аліментів. Могли б фінансово допомогти лікарі, яким, за народними переказами, “віддячуються” пацієнти, але наші ескулапи мовчать.
… А лікарів В.Черненка і В.Тулумана відправили на курси підвищення кваліфікації. Ще їм оголосили догани…
Всі, хто хоче допомогти Олегові Польовому, телефонуйте до його мами, п. Галини: 096- 82-89-200.
Анатолій Власюк, часопис «Тустань»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень