Коли трускавчанин, майданівець, громадський діяч, волонтер та меценат Ігор Кісак виступав 20 лютого 2017 року під час урочистостей вшанування Героїв Небесної Сотні у Трускавці, то кожному було зрозуміло – виступає природжений лідер, людина харизматичного духу, борець. І пригадалося, що півтора року тому в Ігоря Кісака був унікальний шанс – виграти вибори і стати міським головою Трускавця в цей переломний час. Але той шанс був змарнованим.
Хто ж винен у тій поразці? Сам Ігор Кісак, його оточення, радники, політтехнологи чи щось інше? Спробуймо поміркувати разом.
Про те, що у Трускавці є тільки два фаворити на посаду міського голови, автор цих рядків писав у статті «Кульчинський чи Кісак?» за тиждень до виборів (http://protruskavets.org.ua/kulchynskyj-chy-kisak/). Це був правильний прогноз, який справдився на 100%. Та в останній тиждень перед виборами кандидат Кісак допустив ряд стратегічних і тактичних помилок, які коштували йому перемоги. Він програв і ось чому.
По-перше, Ігор Кісак та його оточення апріорі визнали Кульчинського лідером. Зазвичай ті, хто не при владі, основну свою критику спрямовують у бік влади і лише частково у сторону опозиціонера-конкурента. У випадку трускавецьких виборів-2015 все було інакше. Кісак критикував Кульчинського і фактично не критикував Козира. Козир критикував Кульчинського і фактично не критикував Кісака. Для виборців ці месиджі були зрозумілими – лідер є, і це Кульчинський! Обидва кандидати, Козир та Кісак, всупереч власному бажанню приклалися до того, що рейтинг Кульчинського ріс, як на дріжджах, а Кісака виборці почали ще й підозрювати в «технічному кандидатстві».
Друга помилка – це демарш Кісака, який він вчинив під час зустрічі кандидатів на мера з виборцями, який проходив у Палаці культури імені Шевченка. Маючи можливість розповісти про себе, попіаритися, сподобатися народу, розкритикувати опонентів, показати свою харизму і роз`яснити свою передвиборчу програму, Ігор Кісак демонстративно покинув зал. Мовляв, хочете зі мною спілкуватися – виходьте на вулицю, під ПК Шевченка, там поговоримо. Ну хто залишатиме місце в залі (до речі, багато людей стояло, бо місць всім не вистачило) і йтиме на вулицю, щоб поспілкуватися з одним кандидатом, бо він так хоче? Хто залишить цікаву клоунаду, кращу від «Шоу вар`ятів» і йтиме з зали на холодний вітер, щоб слухати агітацію одного кандидата? Цей крок – це був провал і ми саме так окреслили цей вчинок, коли нам зателефонували представники команди Ігоря Володимировича. До речі, цей провал команда Кісака допустила в останній (ключовий) тиждень виборчих перегонів.
Третя помилка Ігоря Кісака – відсутність подарунку, «родзинки». Мова не про підкуп виборця, а про якусь фішку, яка б була реальною і привернула увагу виборця. Для прикладу, фішкою Лева Грицака в 2010 році були пам’ятник митрополиту Андрею Шептицькому та фігура Матері Божої в курортному парку, фішкою Р. Козира став пам’ятник Бандері, фішкою Євгена Юника були зустрічі з пенсіонерами, киснева пінка для них, ліки тощо. На виборах 2015 року Андрій Кульчинський здобув багатьох прихильників завдяки несправедливому переслідуванню зі сторони влади, а також відкриттям пам’ятника воїнам УПА біля церкви Покрови. Статуя Христа-Спасителя від Ігоря Кісака, яка могла стати реальним об’єктом до виборів, залишилася об’єктом віртуальним. Трускавчани чули про цю статую, очікували її, але так і не побачили. Тому й зробили свій вибір на користь іншого кандидата.
По-четверте, ставка не на ту політичну силу. Плануючи «в`їхати» в мерію на новій потужній іміджевій силі «Правий Сектор», Ігор Кісак не розрахував, що ця сила відмовиться від участі у виборах. КУН виявився абсолютно не тим замінником, який міг дати перемогу. По-перше, не всі націоналісти підтримують саме цю політичну силу. Для прикладу, ВО «Свобода» має серед українських правих значно більшу популярність, що й показали результати виборів. А по-друге, та ж «Свобода» відмовилася підтримувати Ігоря Кісака на місцевих виборах, заявляючи про нейтралітет (формально, а де-факто сприяючи перемозі Кульчинського). Ігор Кісак залишився наодинці з КУНом. В той же час Андрія Кульчинського підтримувала далеко не одна лише «Самопоміч», від якої він балотувався.
П’ята помилка Ігоря Кісака – відсутність належного «супроводу» журналістів. Зробивши добрий старт з першою командою «Truskavets Today» на чолі з Русланом Цехмейстером, Ігор Кісак «ввійшов у вибори» тільки з супроводом Назара Хопяка, фактично втративши власне Інтернет-телебачення та журналістку Ніну Федько. Уродженець Борислава і житель Східниці Назар Хопяк станом на 2015 рік слабенько орієнтувався в трускавецьких «розкладах» і голос «Тудея» в шумливій виборчій медіакампанії був писком немовляти, а отже залишився непочутим. Та й сама газета Ігоря Кісака, яка взяла за назву переклад сайту TruskavetsToday, залишала бажати кращого. І залишає досі. Не маючи можливості донести свої месиджі виборцям через пресу, Ігор Кісак втратив частину потенційних голосів.
Якщо ми вже згадали про передвиборчі месиджі, то мусимо зазначити, що їх розмитість, якщо не сказати відсутність, була шостою помилкою Ігоря Кісака. Так, якщо порівнювати з Козиром, то у Ігоря Кісака у виборчій стратегії були хоча б певні зародки, елементи того бачення, як має розвиватися Трускавець в майбутньому. На відміну від діючого в 2015 році мера, який акцентував виключно на своїх надуманих «досягненнях», чим хіба смішив тверезу частину електорату, Ігор Кісак окреслив певні напрямки, в яких він хотів би розвивати курорт, розвивати місто. Але це були тільки штрихи, пунктири, без чіткості та обґрунтування пояснень. В той же час Андрій Кульчинський презентував чітку стратегію «Трускавець-2020», яку виставляли для огляду на кубічної форми рекламах, яку поширювали в ЗМІ, про яку говорили під час зустрічей з виборцями в мікрорайонах, в «Златі», на інших зустрічах.
Кадри вирішують все. Цей слоган був, є і ще довго буде актуальним. Для політиків – також. Сьомою причиною поразки його на виборах-2015 став невдало підібраний «персонал». Звісно, на членів своєї родини Ігор Кісак, як і будь-хто інший, міг покластися. Немалу роль у здобутті голосів для КУНу та персонально Ігоря Кісака відіграв молодий стратег Ренат Борсук. Попрацювали на совість кілька вчителів, дві-три мистецькі родини, новоспечені зоозахисники, чотири Олеги, Рада ветеранів в особі її керівника. Але… Дехто з членів команди замість допомогти – нашкодив, діючи за принципом «Застав дурня молитися, то він лоба розіб`є».
Звісно, ці сім причин – не повний перелік «проколів» Ігоря Кісака. Вибори, як і політика в цілому – справа тонка та делікатна. На щастя, Ігор Кісак має шанси повчитися на власних помилках і на наступних місцевих виборах не наступати на ті ж граблі.
Але чомусь аналітика кульгає в середовищі тих, хто мав би думати про майбутню перемогу Ігоря Володимировича. Бездумний дрейф в сторону невдах, які доводили Трускавець до ручки в 2010-2015 роках, «обнімашки» з затаврованими кремлівськими агентами, гіперактивність деяких підконтрольних депутатів, що призвела до розколу фракції КУН (вірніше, виходу з її лав депутата Миколи Сеньківа), невміння завершувати розпочаті справи та проекти, голослівні заяви та незрозумілі рухи окремих підконтрольних пану Ігореві людей – все це змушує виборця задумуватися, чи дати шанс Кісаку на майбутніх виборах, чи краще не ризикувати.
Як каже громадський активіст Віктор Пиців, існує поняття «втрачена можливість». Ми з паном Віктором категорично розходимося в тому, чи має шанси виграти Ігор Кісак наступні вибори мера Трускавця, чи не має. Пан Віктор схильний до песимізму. Проте помилки Андрія Кульчинського, коригування власної політики, вироблення нової стратегії і підтримка впливових осіб можуть дозволити Ігореві Кісаку в`їхати в трускавецьку мерію на білому коні. Але все залежить виключно від нього самого. В компанії з колишніми він точно програє. Бо людина, котра говорить «Я зітру його з лиця землі» – пропаща, це загнаний в безвихідь звір, а не надійний партнер.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень