Нещодавно в Дрогобичі проходив круглий стіл на тему «Розвиток малого і середнього бізнесу Дрогобиччини на базі історичної спадщини регіону» (12 листопада). Не пройшло й двох тижнів, як у продовження теми знову випала можливість обговорити це питання та почути цікаві думки з приводу розвитку туризму в цілому та історичного туризму зокрема.
У суботу, 22 листопада, в замку Красічин під Перемишлем відбулася заключна (підсумкова) конференція мікропроекту «Розвиток фірм навколотуристичного сектора польсько-українського транскордонного регіону на базі оборонної архітектури Першої світової війни», в якій взяли участь майже три десятки представників органів влади Дрогобиччини, бізнесових структур, громадських організацій, ЗМІ. Основною темою, яка була обговорена на конференції, стала тема розвитку туризму.
Після традиційних в таких випадках вітань від представників органів влади та місцевого самоврядування (депутат Сейму РП Мєчислав Каспшак, Президент міста Перемишля Роберт Хома, очільник партії «Громадянська платформа» в Перемишлі Войцех Блахович, староста перемиський Ян Пончек та інші) було обговорено результати польсько-української співпраці в цьому проекті. Виступили Роман Стемпка, очільник Регіональної Економічної Палати в Перемишлі, яка є головним партнером проекту, Маріуш Іванішин, керівник проекту, та Володимир Кондзьолка, представник Товариства «Юрій Дрогобич», яке є партнером проекту. Як виявилося, з липня, відколи проект стартував (нагадаємо, що інавгураційна конференція проходила у Трускавці, в стріт-кафе центру «Куб» 4 липня), і до листопада, зроблено направду багато – це і ряд семінарів та зустрічей, і сформована база підприємців та підприємств, які працюють в туристичній та навколотуристичній галузі по обидва боки кордону (з української сторони – понад 800 зацікавлених осіб та структур в прилеглих до кордону районах Львівщини), і різке збільшення інформації про об’єкти туристичної індустрії та послуги. Було презентовано сайт www.pogranicze.turystyka.pl, на якому зацікавлені особи можуть здійснити віртуальну мандрівку фортами Перемишля та отримати всю необхідну інформацію.
Проте закцентуємо увагу не на тому, що вже зроблено, а на тому, як рухатися далі, розвиваючи туризм, зокрема і туризм на Дрогобиччині. Три лекції, які були виголошені під час конференції, показали нам, українцям, яким вектором маємо рухатися, що зробити, щоб зацікавити туриста, як планувати роботу, щоб вона була ефективною та приносила задоволення і прибуток.
Доктор Адам Тіттінґер прочитав присутнім лекцію на тему кластерів. Тему розвитку кластерів на Дрогобиччині було активно обговорено ще в кінці липня, проте тут ми почули ряд нових та цікавих моментів. По-перше, кластер як територіальне та добровільне об’єднання підприємницьких структур – це не лише середовище підприємців. Підприємці повинні тісно співпрацювати із науковими та освітніми установами, громадськими організаціями та органами місцевої влади з метою підвищення конкурентноздатності власної продукції і сприяння економічному розвитку регіону. За приклад такого «операційного грона» (д-р Тіттінґер цим словосполученням намагався замінити традиційне «кластер») науковець назвав виробників швейцарських годинників, які хоча й конкурують між собою за клієнта, але натомість і багато співпрацюють для розвитку регіону. Подібно діють і виробники будівельної кераміки в Північній Італії, то чому б так не могли діяти і туристичні організації регіону? – запитує доктор Тіттінґер і додає, що перед тим, як розпочинати власну справу, не кажучи вже про таку важливу річ як формування кластеру, варто поставити перед собою наступні запитання:
– Яким буде ринок, на якому хочемо реалізувати нашу продукцію?
– Хто буде головним споживачем нашої продукції?
– Як будемо долати економічні, фінансові та адміністративні бар`єри?
– Чи достатньо є в нас стартового та обігового капіталу?
– Хто творить нашу команду, чи на всіх цих людей можна покладатися, як високою є довіра між нами?
– Чи кожен належно виконує свою справу, відповідає займаній посаді, відпрацьовує вкладені в нього кошти?
– Чим підприємство буде займатися, де воно буде знаходитися, які джерела коштів?
– Наскільки добре вивчаємо ринок і чи готові ми будемо до змін?
– Чи є в нас маркетинговий план та графік дій?
– Чи в достатній мірі вивчено досвід (як позитивний, так і негативний) наших партнерів та наших конкурентів?
Ці та інші запитання допоможуть зорієнтуватися в ситуації, адже бізнес – це не щось стале чи стагнаційне, це динамічний процес. Хоча доктор Тіттінґер і не рекомендував додаткову літературу для поглиблення своїх знань з цієї теми, ми ж можемо порадити прочитати як мінімум дві книжки – «Хто забрав мій сир?» Джонсона Спенсера та «Відходячи від НІ» Вільяма Урі.
Інформація, яку учасники конференції почули від голови правління Перемиської Агенції Розвитку Пьотра Слабого щодо програм ЄС на 2015-2020 рік, була надзвичайно потрібною, проте розголошувати її не будемо. Європейський Союз продовжуватиме започатковані проекти, натомість нових конкурсів в тій мірі, що було досі, вже не буде.
Лекція доктора Кшиштофа Шпари про інновації та якість як шлях до успіху в туризмі викликала величезне зацікавлення не тільки наших земляків, але і поляків. Продекан з питань туризму та рекреації Ряшівського Інституту Інформатики і Управління на доступних конкретних прикладах показав, що для туриста може бути цікавим. Гадаємо, що ці приклади зацікавлять і наших читачів, а зокрема тих, хто працює в галузі туризму.
1. Відпочинок не має бути нудним. Коли в якомусь музеї чи в галереї відвідувачам постійно нагадують, що цього не можна торкатися, там не можна заходити, це можна дивитися тільки на відстані, то це викликає нудьгу та бажання попрощатися з таким об’єктом. Навпаки, вважає д-р Шпара, потрібно заохочувати туриста торкатися всього, мацати, нюхати, пробувати, як воно діє. За приклад вчений навів своє перебування в Скандинавії, де вхід на рибальський катер був досить дорогим і поляк вирішив відмовитися від відвідин цього місця. Але йому запропонували – заходьте безкоштовно, якщо там не буде цікаво, то вийдете і нічого не заплатите. Насправді ж виявилося дуже навіть цікаво, бо туристові давали можливість (і навіть спонукали до того), щоби він все пробував своїми руками, вмикав, повертав, щоб подивився і зрозумів як і що тут працює, яке функціональне призначення кожної деталі катера. Цього так бракує нашим об’єктам, які могли б бути цікавими для туристів.
2. Відпочинок має приносити задоволення. Музеї чи пам’ятки архітектури і культури – це добре, але не більше ніж на півгодини часу, максимум годину – каже д-р Шпара. Особливо це стосується сімей із дітьми, які починають нудьгувати майже одразу після входу у храм культури чи мистецтва. Натомість такі заклади як дельфінарії чи історичні реконструкції приносять максимум задоволення. За приклад лектор навів місто Хель на березі Балтійського моря, де проводять реконструкцію … висадки союзних військ в Нормандії часів ІІ світової війни. Здавалося б, безглузда затія, де Нормандія, а де Хель? Але цифри говорять протилежне – популярність таких заходів досить висока. Так, в 2010 році на цій реконструкції побувало 400 реконструкторів, 200 волонтерів, було 30 бойових машин, 3 танки, а подивилися це дійство 16 тисяч осіб (!). Рахувати, скільки ними було з`їджено та випито, скільки з них потребувало ночівлі, скільки розважилося додатково в інший спосіб та яку суму грошей залишили в Хелі, не будемо.
3. Потрібно робити чітке розмежування в категоризації надання послуг. Для прикладу, відпочинок в селі і відпочинок у селянина – це не одне і те ж. Клієнт повинен знати чітко, що може його чекати, якщо він вибере ту чи іншу пропозицію. Категоризація послуг є доброю і тим, що клієнт орієнтується, яку суму він зможе залишити – для прикладу, одне діло агротуристична оселя, а зовсім інше п’ятизірковий комплекс. Захищає туриста обов’язкова сертифікація, яка в Польщі проводиться кожні чотири роки – по кожній скарзі незадоволеного гостя проходить перевірка закладу. Жорстка конкуренція змушує тримати високу планку сервісу. Ну а гостинність – це щось само собою зрозуміле. Добре спрацьовує ставка на традиційність (будівництво готелю в традиційному для регіону стилі, традиційна кухня, традиційні культурні заходи, фестивалі тощо).
4. Враховувати вік та статус гостей, їхні побажання. Те, що подобається молоді (бари, дискотеки, веселі приколи) може відлякувати літні пари, які потребують тиші, спокою, милування природою. Те, що підходить сім`ям з дітьми, може виявитися не до вподоби одинакам. Те, що прагне відчути любитель науки чи мистецтва, може бути прямо протилежне побажанням якогось потужного бізнесмена з великого промислового міста. Тому інформація про те, що пропонує той чи інший відпочинковий заклад, повинна бути максимально поширеною та доступною. За приклад як не треба діяти пан Кшиштоф навів один курорт в Польщі, куди він приїхав на вихідні у п’ятницю після обіду. Інформаційний центр був закритим і йому сказали, що довідатися про все він зможе у понеділок зранку. Не було надано інформації, тому клієнт витратив набагато менше грошей, ніж міг і навіть ніж хотів. Втратив і клієнт, який добре не відпочив і навряд чи туди вже й поїде, але значно більше втратив цей курорт.
5. Все для клієнта. Приклад Туреччини доктор Шпара вважає дуже добрим для можливостей розвитку нашого туризму. Базар, на якому можна поторгуватися і де тобі прямо зразу можуть «підігнати» одяг, щоб був як влитий, можливість доставки багажу додому за вказаною адресою, дійсність, коли майже всі забаганки клієнта можуть бути виконані тут і зараз – ці та інші моменти є дуже важливими. Інші приклади – добре знання іноземних мов та володіння інформацією, яка може зацікавити туриста. В курортному місті на туриста мають орієнтуватися всі, сприймати його як джерело доходу, але він не повинен цього відчувати. І знову ж, гостинність, посмішка, доброзичливість, ненав’язливість, бажання та вміння допомогти.
Почуте під час лекцій та знання, отримані на семінарах у Дрогобичі та Перемишлі, дали можливість хорошої дискусії як на дискусійних панелях, так і в неформальній обстановці. Зокрема, дуже змістовною та цікавою була доповідь дрогобичанина Володимира Кондзьолки, яка в певній мірі узагальнила ті напрацювання, які були зроблені в рамках реалізації проекту. А кульмінаційним моментом конференції стало підписання польськими та українськими партнерами з Перемишля та Дрогобича Меморандуму про наміри.
Напружена робота протягом цілого суботнього дня та щільний графік конференції потрібно було чимось компенсувати. Тому вечірня екскурсія давнім і надзвичайно красивим замком у Красічині стала справжнім відпочинком після втоми дня. Також для української делегації було організовано екскурсію старовинним Перемишлем, причому екскурсовод вартує найвищої похвали і за знання, і за свої дотепні жарти.
Хотілося б гладко завершити цю статтю, але не обійдеться без ложки дьогтю (навіть двох). По-перше, це наша митниця. Якщо на польській стороні документи оформили досить швидко, то рідні українські митники явно хотіли затримати нас якомога довше. На жаль, держава Україна в особі прикордонників не надто сприяє поїздкам наших громадян за кордон. Подумалося – якби так щільно та надійно охороняли кордон там, де його треба охороняти – зі сторони Росії. Ну і ще один негатив – це наша дорога. Хто їхав до Дрогобича від пункту пропуску Медика-Шегині, той зрозуміє, які гарні в нас Мостищина, Самбірщина та Дрогобиччина, але як тяжко їхати дорогами цих трьох районів.
Хоча мікропроект «Розвиток фірм навколотуристичного сектора польсько-українського транскордонного регіону на базі оборонної архітектури Першої світової війни» і завершено, та є надія, що це не кінець, а лише початок. Початок до поштовху розвитку історичного туризму в нашому краї і новий поштовх до розвитку туризму взагалі. Бо нам є що показати, є умови, де турист може заночувати, поїсти, відпочити, розважитися, але тих туристів все ж нам ще брак. Тож потрібно спільно міркувати, як змінити цю ситуацію на краще.
Володимир Ключак, фото автора та Сергія Матійка
P.S. Ця публікація випущена при сприянні Європейського Союзу в рамках Програми Транскордонного співробітництва «Польща-Білорусь-Україна» 2007-2013. Відповідальність за зміст цієї публікації несе громадське об’єднання товариство «Юрій Дрогобич». Зміст в жодному випадку не відображає погляди Європейського Союзу.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень