В історії становлення української державності ім’я Кирила Осьмака є незаслужено забутим. Цьогоріч виповнюється 120 років від дня народження і 50 років з дня смерті Президента України.
Саме так – Президентом України – називали Кирила Осьмака друзі й соратники. І в цьому не було жодного перебільшення. Десятого червня 1944 року відбулося засідання Ініціативного комітету Української головної визвольної ради (УГВР). 11-15 липня того ж року відбувся Великий збір УГВР, на якому було обрано президію та Генеральний секретаріат або, іншими словами, підпільний парламент і підпільний уряд воюючої України. Головою президії та президентом УГВР обрали Кирила Осьмака, якого знали під псевдонімом Марко Горянський.
Президент України склав присягу, оселився з сім’єю в селі Недільна тодішнього Стрілківського району Львівської області, де стояли чотири сотні УПА і штаб УПА-Захід. 25 липня відбулося перше засідання, на якому вирішили Кирила Осьмака залишити в Україні, а голова уряду Роман Шухевич та інші троє членів УГВР мали їхати за кордон – представляти інтереси України перед іншими державами.
Всередині серпня 1944 року Кирило Осьмак відвіз дружину з донькою в село Гур’є Горішне і оселився біля великого лісу. Відразу ж після цього сотні УПА вирушили в напрямку Турки. 23 серпня 1944 року відбулася сутичка між відділами УПА та частинами Червоної Армії. Кирило Осьмак був поранений, чимало його однодумців загинуло, але йому вдалося втекти. Переховувався він у селі Дорожів тодішнього Дублянського району Дрогобицької області, маючи документи на чуже ім’я.
12 вересня 1944 року під час енкаведистської облави Кирила Осьмака арештували. Два з половиною роки йому вдавалося скривати своє справжнє ім’я, аж поки його не викрили. Після цього Президента України в 1947 році перевезли до Лук’янівської тюрми, засудили на 25 років “за участь у контрреволюційній банді українських націоналістів та активну контрреволюційну націоналістичну діяльність”. Помер Кипило Осьмак у неволі в 1960 році.
Кирило Осьмак був серед тих, хто в березні 1917 року створив Центральну Раду – тимчасовий парламент України. З 1917 року працював у Генеральному секретаріаті земельних справ, завідував видавничим відділом.
Коли після урядового перевороту до влади прийшов гетьман Павло Скоропадський, Кирило Осьмак брав участь у триденному антигетьманському страйку, за що був звільнений з роботи.
Відтак Кирило Осьмак влаштувався в Центральний сільськогосподарський кооперативний союз, завідував відділом селянського будівництва. З початку 1925 року він працював в Інституті української наукової мови Всеукраїнської академії наук, створював сільськогосподарський термінологічний словник.
Радянська влада вважала Кирила Осьмака небезпечним злочинцем. 5 березня 1928 року його заарештували “за участь у контрреволюційній організації правих українських націоналістів у буряковій кооперації, що вела роботу зі створення української селянської партії, яка в майбутньому виступила б проти радянської влади”. Отак, страхуючись, каральні органи засудили Кирила Осьмака за нездійснені злочини.
28 вересня 1928 року майбутнього Президента України вислали за межі України на три роки як “соціально небезпечний елемент”.
2 березня 1930 року Кирила Осьмака знову заарештовують, присуджують йому три роки концтабору на Півночі, де він будував залізницю на Сиктивкар.
Після звільнення знову опинився під слідством, і так тривало майже до початку війни.
У жовтні 1941 року в Києві було створено Українську національну раду. Кирило Осьмак очолив у ній відділ земельних справ і створив Бюро кооперативного товариства “Сільський господар”. Допомагав продовольством українським підпільникам і членам похідних груп ОУН, підтримував зв’язок з антифашистським українським підпіллям упродовж всієї окупації Києва гітлерівцями.
Наприкінці вересня 1943 року Кирило Осьмак приїжджає до Львова, де зустрічається з діячами ОУН та командуванням УПА, бере участь у створенні підпільної організації, що має стати верховним політичним і державним органом українського народу, опрацьовує документи, які ляжуть в її основу. Саме Кирилові Осьмаку належать основоположні документи УГВР – “Універсал” (по-іншому його ще називали “Зверненням до українського народу”), “Платформа”, “Устрій”.
Трагічним було й особисте життя Кирила Осьмака. Його перша дружина загинула у 1940 році, коли енкаведисти її шантажували і вимагали свідчити проти чоловіка. Донька Лариса, яка працювала в земській управі Житомира, а нелегально – в сітці ОУН, зникла безслідно в одній із поїздок з підпільною літературою.
Життя свого батька детально вивчила його донька Наталія Осьмак. Вона збирала документи у Москві, Казані, Рязані, Києві, Львові, на Дрогобиччині. Вона написала книжку “Дорога до Батька”. Про Кирила Осьмака 1997 року було знято фільм “Незалежний президент”.
На наших теренах вивченням життя і діяльності Кирила Осьмака займається трускавецький краєзнавець Богдан Гуцило. Його статті були опубліковані в місцевій пресі.
Анатолій Власюк, часопис “Тустань»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень