Два під’їзди одного будинку
Вже тривалий час, коли доводиться навідуватися в будинок на вул. І. Мазепи, 24, дивуюся з разючої відмінності між двома його під’їздами. Один із них чистенький, стіни побілені, панелі пофарбовані, пофарбовані навіть сходи та підлога коридорів. Навіть не скажеш, що будинок старий, складається враження, наче потрапив у якусь елітну новобудову. Все не тільки чисто, пофарбовано, побілено, але зі смаком прикрашено – любо глянути. Натомість другий під’їзд зовсім протилежний – типовий для більшості багатоквартирних будинків. Не надто чистий, на стінах великі плями, все просить ремонту. Якось хтось із мешканців взяв на квартиру відпочивальницю, а вона, зайшовши у під’їзд, вигукнула: «То я маю платити? Та за проживання тут ще мені платити мають!». Відразу виникало запитання: чому ЖЕК чи пізніше відповідна філія КП «Наше місто» зробили таку різницю у ставленні до обох під’їздів?
Хто тут господар?
Виявляється, різниці у ставленні немає, бо немає… самого ставлення. Воно ніяке. Просто в першому під’їзді люди зрозуміли, що нема чого надіятися на комунальників і взялися за роботу самі. Добрий приклад подала пенсіонерка Ольга Фрідрак, яка вклала власні кошти у матеріали і взялася за роботу. Замість дивитися телевізор чи гуляти містом вона проводила вільний час зі щіткою чи пензлем. Вже пізніше цей гарний приклад почали перебирати інші мешканці і хоч трохи їй допомагати. І отримали результат, описаний на початку статті.
Але, що єднає мешканців обох під’їздів це ставлення до комунальних служб:
– Ми стільки зробили, а вони не лише не допомогли, хоча квартплату за це отримують, а ні копієчки на матеріали не дали, їхні чиновники ще заявляють, що вони тут господарі, бо будинок у них на балансі, – скаржаться в першому під’їзді.
– Подивіться, в якому стані наші сходи і коридори! А вони ще квартплату збирають і хочуть її збільшувати! За що, питається? – запитують в другому.
Справді, другий під’їзд наочно показує, до чого догосподарювалися комунальні служби. Хочеться надіятися, що теперішнє КП «Трускавецьжитло» не повторюватиме помилок своїх попередників, а надаватиме реальні якісні послуги мешканцям, що обіцяє директор Олександр Ткаченко.
Невдалий початок
Справді, початок співпраці був невдалим. Комунальники, не питаючи згоди мешканців, почали пробивати отвори і пропускати коридорами першого під’їзду якусь вертикальну трубу. Якби це робили в іншому під’їзді, то цього би ніхто не зауважив, а тут неакуратна робота відразу зіпсувала весь вигляд і кидається в очі. Мало цього, результат відчувся і в середині квартир, зокрема, в деяких квартирах повідпадала плитка.
– Це ми прокладаємо стояки, щоб телевізійні, телефонні та Інтернет-кабелі не звисали по стінах, а були протягнуті разом, – пояснив мені директор Олександр Ткаченко.
Справді, ідея хороша, але в цьому випадку роботи слід би було проводити акуратніше – якщо досі комунальники нічого там не робили, то, принаймні повинні поважати роботу інших. І хоч би порадитися з ними, бо хоча формально мешканці господарями будинку не є, але фактично – можна посперечатися.
– Мені в душу просто наплювали. Зіпсували стільки роботи, і для чого? Точки Інтернету в нас вже є. Тут я довідалася, що хочуть прокладати якийсь надпотужний Інтернет, який є дуже шкідливим для здоров’я. Мешканці проти, але їх ніхто не слухає – вони тут, мовляв, не господарі. Тепер вони збираються протестувати і писати скарги, – розповіла Ольга Федорівна.
Не все золото, що блищить
Мабуть краще було б створити об’єднання співвласників багатоквартирних будинків і стати справді господарями?
– Будинок має вже майже 30 років. Комунікації, труби необхідно міняти, а ні я, ні всі мешканці цього зробити неспроможні, – пояснила пані Ольга.
Що ж, пояснення обґрунтоване. З іншого боку важко уявити собі, як пенсіонери з купами паперів у руках бігають різними інстанціями, долають бюрократичні перешкоди і створюють ОСББ. Ось розповім про цей процес з досвіду голови ОСББ «Дукат» (вул. В. Стуса, 9) Василя Герльовського.
Спершу необхідно зібрати підписи мешканців за створення об’єднання. Потім скликаються установчі збори, на яких повинно бути не менше 51% всіх мешканців. На зборах приймається рішення про створення ОСББ, обираються голова, заступник, три члени правління, три члени ревізійної комісії. Пізніше готуються документи, голова чи уповноважена особа звертається до реєстратора, платить 170 гривень (цікаво, з чиєї кишені, бо ж об’єднання ще не створене?). Далі виробляються печатка, довідка в управлінні статистики і ще дві довідки в податковій. Потім пишеться заява в міську раду, на основі якої створюється комісія з передачі будинку на баланс ОСББ. Рішення 20 днів висить у Інтернеті, потім складаються дефектний акт і акт про передачу будинку. Приймаються на роботу бухгалтер, двірник, електрик… Що, весело? Але це ще не все. Необхідно оббігати різні служби і установи. Лише укласти договір на постачання електроенергії чого варте! Електрики, зокрема, вимагають замінити лічильник і виконати ще ряд робіт. Невідомо за які кошти… Ось таке це «ходіння по муках».
– Я створював ОСББ, але через цей процес став ворогом таких об’єднань. Допомогу лише обіцяють, натомість створюють різні бюрократичні перешкоди. Над створенням ОСББ я працюю вже чотири місяці, а ще до кінця далеко. Дукат – це золота монета, але у випадку ОСББ це фальшиве золото, хоч і блищить, – сказав пан Василь.
Конфронтація до добра не приведе
Та повернемось до нашого будинку, тобто під’їзду. Поки що немає даних аби аргументовано говорити про шкідливість чи нешкідливість Інтернет-ліній на організм (про це ми докладніше поговоримо в одному з наступних номерів газети), але й пані Ольга має рацію, що якась повага до роботи мешканців та до їх думки бути повинна. Та конфронтація до добра не приведе. Наприклад, обурена Ольга Федорівна перестала прибирати в підвалі. І підвал стає «типовим», таким же «типовим» як і другий під’їзд будинку та більшість наших підвалів та під’їздів.
Надіюсь, в комунальників вистачить глузду не конфліктувати з людьми, які сплачують квартплату та ще й виконують їхню ж роботу.
Орест Лещишин, газета «Трускавецькурорт»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень