/Погляд з минулого/
Виповнилося уже 115 років, як світ побачив цікаву працю польського лікаря Зенона Пельчара «Історія розвитку Трускавця і вдосконалення останніх років», що вийшла у Кракові у 1009 році, та 17 років, як вперше ця праця була перекладена українською мовою завдяки старанням Галини Заборовської та Надії Бойсан, редакційного колективу газети «Франкова криниця», очолюваної Ігорем Сусюком. Зараз ця, невелика за обсягом книжка, стала бібліографічним раритетом. За останні роки її ніхто не перевидавав ні в Трускавці, ні в Польщі. А цінна вона як для сучасних відпочивальників, так і читачів взагалі тим, що автор дає не лише розгорнутий опис тогочасного курортного Трускавця, що важливо для тих, хто цікавиться історією курорту, але детально зупиняється на лікувальних можливостях мінеральних джерел і, зокрема, відомої уже тоді унікальної Нафтусі.
У своїй праці доктор З. Пельчар пише: «Першим зробив наукові розробки мінеральних джерел аптекар Торосевич зі Львова, котрий у 1835 році дослідив трускавецькі джерела. Наступного року свої дослідження він опублікував у Мюнхенському фармацевтичному журналі. Рівночасно, в цьому ж році доктор Машек описав лікувальну дію трускавецьких вод, вносячи немалий вклад в популяризацію оздоровниці.
Велику заслугу у розвиток самого Трускавця вніс тодішній голова міста Юзеф Міцевський. Він перший заснував оздоровницю як таку, стараючись забезпечити найнеобхідніші її потреби.
Продовжуючи свої пошуки, Торосевич відкрив джерело солоно-гіркої води, хімічний склад котрої дослідив і результати надрукував лише в 1842 році в «Газеті Львівській», №43. Мова йшла про теперішнє джерело Марії».
З цієї праці довідуємося, що першим лікарем оздоровниці був доктор Турек, котрий кілька років підряд, починаючи з 1849-го, видавав хворим свої бальнеологічні рекомендації. З джерел були вже знані і рекомендовані для пиття Марія, Софія, Нафтуся. До купелів брали воду із двох солоних джерел: Фердинанда і сірчаного Едварда. На Липках було відкрите джерело Анна, тоді ще не досліджене щодо його складу, але, як згадує автор, набагато сильніше від двох попередніх.
Автор зазначає, що Трускавець не потребував ані реклами, ані розголосу, лише удосконалення і належного обладнання для забезпечення вигоди хворих. Цього було досягнуто в короткому часі. Зокрема в короткому часі було побудовано бальнеологію на 60 місць з найсучаснішим обладнанням, кілька нових вілл, зокрема Ядвинівка та будинок Бахмана.
З побудовою соляного інгаляторія за системою Вассмута в 1892 році Трускавець перевершив усі оздоровниці країни (тогочасної Австро-Угорщини – ред.), ставши в один ряд з такими відомими закладами як Райхенгаль і Вісбаден.
Цікавою і навіть корисною на даний час є інформація (опис) лікувальних факторів Трускавця, властивостей мінеральних джерел, сірчаного джерела на Липках, лікування захворювань серця, харчування і гігієна для пацієнтів Трускавця, таблиці хімічного складу джерел курорту.
Значну увагу автор приділяє Нафтусі. Він пише, ще це є вода гіпоізотонічна, «тобто зі значною питомою вагою від усіх рідин організму і характеризується дуже швидким і легким всмоктуванням, вона надзвичайно швидко проникає в кров’яне русло і так же легко й швидко виділяється нирками».
Далі доктор Пельчар наводить позитивні відгуки про лікувальну дію Нафтусі тогочасних відомих вчених, лікарів. Гадаємо, цей уривок із його книжки вартує подати повністю. «Сечогінна дія Нафтусі підтверджена багаторічними дослідженнями джерела, частково пояснюється її низькою питомою вагою, оптимальним добором у мінімальних кількостях складових частин, – а з другого боку, ця її властивість пояснюється присутністю в ній смолистих речовин, котрі подразнюють наднирники, стимулюючи їх активність, що теж діє сечогінно. Ці смолисті речовини при температурі тіла і у внутрішньому середовищі організму перетворюються у глікуронові кислоти, які мають дезінфікуючу дію, що так важливо при лікуванні запальних станів ниркових мисок і міхура.
Надзвичайну лікувальну дію Нафтусі і позитивний вплив при лікуванні сечових діатезів дослідив і підтвердив доктор Прашіль у клініці професора Глузинського у 1904 році, видавши про це окрему статтю, в якій засвідчено, що Нафтуся займає перше місце серед таких джерел як Сальватор, Наталія, Гісгублер, вода Білінська та інші.
Незрівнянна Нафтуся здобула заслужене визнання у науковому світі, про що багаторазово згадували наші вчені. Наприклад, професор Ридигір у лекції на ХІІ з`їзді польських хірургів у 1902 році говорив: «…найвизначнішою дією Нафтусі є збільшений за короткий час діурез. Звичайно, вже на протязі 15 хвилин після прийому води виникає потреба в сечовиділенні. Кількість сечі значно переважає кількість випитої води. Сеча виділяється легко, про що з приємністю відзначають хворі на аденому простати». І далі: «Сильна сечогінна дія Нафтусі пояснює її чудовий вплив на різні захворювання нирок і міхура. Передовсім, у той спосіб виводяться з організму механічні залежі слизу і піску, що нагромадились чи то в нирках, чи в міхурі. Розчиняючи слизь, вода приводить до її легкого видалення. Не дивно, що хворі вже через короткий проміжок часу лікування у Трускавці виділяють велику кількість піску і у них значно зменшуються болі. В подальшому зникають запальні процеси у ниркових мисках і міхурі. Велику перспективу має Трускавець також і в хірургії після операцій по видаленню каменів; значно швидше зникають запалення ниркових мисок та міхура, сприяючи профілактиці ранніх післяопераційних рецидивів».
Доцент доктор Марішлер у роботі «Захворювання обміну речовин» пише: «Давно застосовуємо санаторне лікування артритів. Серед наших оздоровниць заслуговує на увагу передусім Трускавець, що має джерела подібні за складом до вод відомого Вісбадену. Води ці містять переважно хлористий натрій. Слабші з джерел, Марія і Софія, застосовуються для пиття; інші, сильніші джерела, до теплих купелів. Окрім того, у Трускавці маємо нафтове джерело, що володіє сильною сечогінною дією, яке є єдиним по складу, якості й прирівнюється хіба що до води Віттельської Гранд-Соу».
Професор Вічковський у своїй праці «Захворювання сечових органів» рекомендує санаторне лікування у Трускавці при хронічних запаленнях нирок, а також пиття Нафтусі при сечокам`яній хворобі і у випадках хронічних запалень міхура».
Звичайно, відтоді і до сьогоднішнього дня дослідження, вихід солідних наукових праць про ефективність лікувальної дії Нафтусі не припиняється. Над цією темою працюють цілі державні наукові установи. У наші дні доведено чудодійну дію Нафтусі на лікування хворих, які зазнали впливу радіації від катастрофи на Чорнобильській АЕС. Тут своє вагоме слово (і практично, і теоретично) сказав доктор медичних наук Олександр Чебаненко. У праці «Реабілітація захисно-пристосувальних систем на курорті Трускавець» разом з іншими науковцями він доводить, що Нафтуся виводить з організму людини радіонукліди, рятує хворих на променеву хворобу.
Професор. доктор медичних наук Степан Івасівка вважає, що можливості Нафтусі далеко не вичерпані і не вивчені. У свій час, працюючи в інституті фізіології ім. О. Богомольця, він говорив, що Нафтуся може стати на захист онкологічних хворих. Свої перші результати професор оприлюднив на Міжнародній конференції курортологів у 2002 році, що викликало неабиякий інтерес.
Заслужений лікар України Лев Грицак вважає, що Нафтуся є тільки в Трускавці і що це не мінеральна вода, а суперпрісна. Води типу Нафтусі є і в інших регіонах України та світу, але там вони мають домішки, наприклад сірководневий газ, що офіційно вважається шкідливим додатком мінеральних вод. У нашій воді цього газу дуже мало, що власне і робить її такою цілющою.
Дослідженням Нафтусі у Трускавці продовжують дієво займатися дві наукові структури: хіміко-бактеріологічна лабораторія філіалу ГГРЕС ПрАТ «Трускавецькурорт» під керівництвом спеціаліста Андрія Бубняка та лабораторія експериментальної бальнеології Інституту фізіології ім. О.Богомольця під керівництвом кандидата медичних наук Ігоря Поповича.
Як бачимо, тема трускавецької Нафтусі – невичерпна, її лікувальні властивості необмежені.
Андрій Говіщак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень