Дрібниць не буває. У подружньому житті важливі малі справи. Це вони створюють відчуття щастя і довіри. Добре, коли подружжя дбає за створення сімейних традицій, які говорять про взаємну пошану і любов.
Такими справами є святкування річниць шлюбу, дня народження, іменин, церковних свят чи державних річниць, наприклад Дня міста чи Дня незалежності. Варто не обмежувати святкування виключно приготуванням смачної їжі чи запрошенням гостей. Свята мають передусім бути нагодою для спільного проведення часу: разом піти до церкви (до сповіді і Святого Причастя), спільно прибрати помешкання та приготувати їжу, спільно запланувати відпочинок та обов’язково дарувати одне одному тепло і увагу, зичливі слова і ніжність. Подарунки не мусять бути дуже дорогими, але обов’язково мають бути щирим виразом нашої великої поваги та любові.
Річниця шлюбу – це добра нагода для того, щоб згадати усе те добре та неповторне, що було в нашому житті. Це час для здійснення взаємних побажань і приготування несподіванок. Варто відновити традицію спільних зустрічей і запросити один одного на каву чи вечірню прогулянку. Звичайні, прості справи можуть творити атмосферу неповторності і важливості. Що робити, коли одна зі сторін забуває про річниці чи інші родинні свята? Варто тоді заздалегідь нагадати, наприклад: а що б ти хотів робити в день річниці нашого шлюбу? Тоді спільно запланувати цей день. Святкування можна перенести на наступний день чи тиждень і разом подумати про необхідні приготування. У цьому випадку менше важливі принципи, а більше потрібна гнучкість і вміння зрозуміти, що друга особа не навмисно про щось не пам’ятає.
Іншою сімейною традицією може бути дбання за гарний початок дня і сердечне очікування на свого подруга, який повертається з роботи або навчання ввечері. Допомагають ніжні, зичливі слова, якими вітаємо особу зранку, бажання зробити горнятко кави або сніданок, прибрати після себе зі стола чи поцілувати на прощання. Це не вимагає особливих зусиль, однак творить у нашій сім’ї атмосферу любові. Варто ставити вимоги не до другої особи, але передусім до себе самого. При розмові можна зичливо сказати про свої потреби. Нашій половинці простіше буде щось зробити, якщо буде мати від нас інформацію, що І для чого нам потрібно.
У щоденному житті варто пам’ятати про час виключно для подружжя. Час на спільну розмову, час на слова вибачення, час на продумування наших спільних дій і час на зміни. Спільна розмова стосується не праці, не господарки і навіть не дітей, але нас особисто – нашого подружжя і наших взаємних відносин, наших почуттів, переживань і мрій. Цей час варто планувати, інакше його може забракнути у щоденних клопотах. Кожен з нас постійно змінюється. Добре, коли ми свідомо керуємо напрямком тих змін. Коли в подружжі є довіра і взаємне бажання зрозуміти другу особу, усі інші справи мають відповідне значення і місце.
Святою справою є час на молитву. Варто не змушувати другу особу до молитви і не вивищуватися, який я побожний, бо пішов до церкви. Краще ласкаво запрошувати і показувати приклад власної молитви та навернення. Спільна молитва вголос – це можливість почути думки, прохання, труднощі другої особи. Це запрошення Бога у наше подружнє життя, у наші конкретні справи, події. Це можливість отримати реальну підтримку від Бога у всіх подіях життя.
Олександра Козанкевич, психолог БФ «Карітас» СДЄ УГКЦ, газета “З любов’ю у світ”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень