По місту, курортному парку хто по справах, хто без конкретних занять ходить, прогулюється тисячі людей. І кого б із них не спитати, навряд, чи хтось чув і знає про охоронні санітарні зони курорту і парку зокрема, про обмежувальні знаки та самі межі цих зон. Ніхто ніколи не бачив і самих охоронців чи контролерів санітарних меж.
А це все є. Є, так би мовити, і пограничні стовпці, тобто охоронні знаки першої санітарної зони курортного парку, і кордони, тобто межі санітарних зон, але тільки на картах, є і працівники, які за тим пильнують. Про все це говоримо із головним інженером філії ГГРЕС ЗАТ «Трускавецькурорт» Володимиром Михайловичем Кісаком.
– Пане Володимире, що собою являють санітарні зони курорту, де вони розташовані, які їх межі?
– Ось карта, на якій позначено санітарні зони курорту. Ця зона охоплює водосховище, і нею опікується водоканал. Там є спірні питання, бо на території цієї зони ведуться забудови, чого робити не можна. Ось зона мінеральної води «Нафтуся». Вона охоплює партерну частину курортного парку, йде по території санаторію «Кришталевий палац» і далі виходить на територію санаторію «Женева» і по бордюрах вулиці Суховоля завертає на ділянку Військового санаторію, йде територією санаторію «Джерело», пансіонату «Південний» і далі вулицею Івана Франка.
Є санітарна зона «Липки». Там є розсільні свердловини, вода з яких подається на ванни курортних установ, зокрема на БОЛ-2, «Женеву».
Є також санітарна зона «Воротище», де також знаходяться розсільні свердловини, вода з яких подається на ванни відомчих санаторіїв, а також на БОЛ-1 і БОЛ-3.
Є зона водосховища та «Помірки». Ці зони затверджені ще Радою міністрів Радянської України. А взагалі курорт і прилеглі до нього околиці розподілений на три санітарні зони. Третя зона, наприклад, сягає аж до Орова. У першій зоні, а це територія курортного парку і формування мінеральних вод, заборонено всіляке будівництво. Для чого ця зона? Для збереження родовища мінеральних вод курорту. Тут не можна, як я сказав, вести жодного будівництва, торгівлі, утримувати худобу та інше. Але на даний час, наприклад, вулиця Івана Франка вся у зоні, але там є будинки, які не знесені. А мали знести їх ще за Союзу. Тоді людей відселювали примусово, взамін давали їм квартири. Зараз це зробити неможливо, бо людей треба відселяти і давати їм помешкання. А де є на це кошти? Хоча є постанова Уряду про знесення цих будов.
– Хто пильнує за станом зон?
– У нас є геологічна служба, є інженер по зонах. Ці працівники обходять ці території, є графік обходів, вони роблять свої зауваження, виписують порушникам приписи що того, чи іншого робити неможна. Беремо навіть аналізи ґрунту, проводимо щоденний аналіз води. На вулиці Івана Франка зроблено спеціальний глиняний затвор-перегородку, аби брудні води не потрапляли на родовище «Нафтусі». Але що з того. Ось на цій же вулиці побудували два нові будинки. Ми писали в міську раду, зверталися в природоохоронну прокуратуру, в санепідемстанцію. Їм не дозволяється підключення до ніяких мереж, але будівлі побудовано, і їх тепер не знесеш. Біля бювету №2 є павільйони, вони давно стоять, їх треба зносити. А колись там були будинки і їх позносили.
Ми слідкуємо за видобуванням мінеральної води, за її якістю, за подачею води оздоровницям, до бюветів, до водолікарні.
– А тепер розкажіть про охоронні знаки.
– Ще у 60-х роках на першій санітарній зоні було встановлено охоронні знаки, на яких вигравіювано герб Союзу та емблему курорту. За цей час багато цих знаків вкрали, дехто просто викопав їх, бо стояли в городі. Років два чи три назад було прийнято рішення міської ради про заміну знаків з відповідною українською державною символікою. І ця робота розпочалася. Львівський інститут на замовлення ЗАТ “Трускавецькурорт” зробив відповідні зйомки, вивчив ситуацію, де мають правильно стояти ці знаки, розробив їх проект. То була копітка робота і коштувала значних коштів. Було визначено 49 точок встановлення таких знаків, що позначали першу санітарну зону, і було виготовлено стільки ж знаків. На стовпцях тепер є герб України та давня емблема курорту. Уже замінили практично всі знаки. Лише в курортному парку залишили поряд з новими ще два старі. Це як історичний факт для порівняння. Але і їх знімемо, як в цьому виникне потреба, аби не думали, що в когось є ностальгія за минулим.
– Ця робота, яку виконала ваша служба стосовно окреслення меж зони – то зона в результаті збільшилася, чи зменшилася?
– Ні. Зона така ж, як була. Тільки зараз точно визначено точка. Бо є багато проблем із претензіями на земельні ділянки. До речі, і в мене була садиба в санітарній зоні. Знесли. А взамін нічого. Але сподіваюся, що влада колись компенсує цю втрату. Отож ми дуже точно встановили знаки, ця робота виконана досконало, але уже є випадки, коли і нові знаки десь пропали..
– Як для необізнаного – ці знаки означають конкретну територію формування “Нафтусі”?
– Так. Це територія формування мінеральної води “Нафтусі”. Бо ця вода не має якогось одного конкретного місця утворення. Це великий пласт, обшар, де залягають відповідні компоненти, мінералогічні складники, які і впливають на її формування. А визначалася ця зона солідними інститутами, провідними науковцями. Бралися проби, проводилися багато аналізів, запускалися через свердловини певні барвники, щоб визначити, де є межі залягання води. Ну, а безпосередньо біля самого джерела “Нафтусі” таких проб старалися не робити, бо таке втручання може бути для води непоправним. Так визначали ці зони, і вже від них ніхто відходити не буде.
Правда, розглядаються певні варіанти зменшення зони. Але як до цього дійде, то їх відразу забудують. А чим це обернеться для джерела, для курорту, не знає ніхто.
– Що собою являє сувора санітарна зона?
– Перш за все це родовище формування нашої “Нафтусі”. Тут є її природне джерело. Територія родовища займає сім гектарів, діє понад десять свердловин, глибина яких сягає від десяти до 50 метрів. Зона обмежена високою огорожею. Там є охорона і ніхто не має права туди заходити, крім спеціалістів, які обслуговують родовище.
– Є ще в нас джерела “Юзя”, “Марія”, “Софія”, “Броніслава”. Що це за джерела? Вони теж мають свої охоронні зони?
– Такої суворої охоронної зони як джерело “Нафтуся” ці джерела не мають. Що це за джерела? У курортному парку біля пам’ятника Міцкевичу є станція приготування мінеральної води. Тут приготовляють воду джерел “Марія”, “Софія”, “Броніслава”. Значить так, “Марія” – перше джерело, має п’ять грамів солей на один літр води, другий номер “Софія” – 10 грамів солей на літр води, і так далі. Отже, є свердловина, наприклад 68, що бурили. Вона дає 40 грамів солей на один літр води. А є свердловина 5К, де є прісна вода. Методом змішування і дозування отримуємо джерела №1, №2, №3… Ось така система приготування цих вод. Недавно ми бурили там свердловину, бо стара уже вичерпала свій ресурс. Зараз на введення її в експлуатацію потрібні кошти. Значить там практично виготовляються названі мінеральні води.
Є ще джерело № 11 “Юзя”. Ця вода більше годиться для вмивання, а менше для внутрішнього споживання. Ці води досліджені і затверджені для використання Одеським НДІ курортології.
– Ви давно тут працюєте, провідний спеціаліст ГГРЕСу. Що ви могли б сказати про “Нафтусю”, її лікувальні властивості не збідніли?
– Ні. Я працюю тут з 1981 року. У цей період людей на курорті було у три рази більше. Вони випивали до 33-35 кубів “Нафтусі” на день, зараз людей менше і розхід води становить не більше 12 кубів води на день, це разом на першому і другому бюветах. Взимку було ще менше – шість кубів на день. Знаю від наших авторитетних науковців – “Нафтуся” своїх властивостей не зменшила. А те, що люди кажуть, вона не така, бо не чути специфічного запаху сірководню, це нічого не означає, бо сірководень не лікує, а лікують зовсім інші фактори, які жодних змін не зазнали Звичайно, воду треба пити. в бюветі протягом двох годин, далі вона поволі втрачає свою силу. І уже давно доведено, що вона не консервується. Тому високі гості курорту, наші президенти Кравчук і Кучма ходили пити воду до бювету. А щоб вона дала ефект, її треба пити 21 -24 дні підряд. Якщо ж її пити постійно, наприклад, весь рік, то організм звикає і лікувального ефекту від її вживання не буде.
– Знаю, професор, доктор медичних наук Степан Васильович Івасівка працював тут, проводив з допомогою “Нафтусі” дослідження на живих тваринах. І доходив висновку, що “Нафтуся” позитивно впливає на лікування онкозахворювань. Та остаточних висновків ще не зробив, бо з певних причин наразі залишив цю справу. Чи продовжують науковці ГГРЕСу працювати над цими проблемами, ідеями, які започаткував шановний Степан Васильович?
– Бачите, Степан Васильович працював тоді і в ГГРЕСі, і в інституті Богомольця, тут є його філіал. Науковці на чолі з професором робили такі досліди на щурах, собаках. Але через брак фінансування, а може і через інші причини, але ці досліди зараз не проводяться. Зараз науковці ГГРЕСу, кандидати медичних наук Ігор Попович та Марта Ковбаснюк працюють над іншими темами. Я не фахівець у цій галузі і не беруся судити, але знаю, що багато людей шкодує, що професор Івасівка відійшов від цієї дуже важливої справи.
Андрій Говіщак, газета «Франкова криниця Підгір’я»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень