Зима. Січень. Мокрий сніг, сирість і хляпа під ногами. Змерзлі і змоклі трускавчани, трішки відігрівшись в маршрутці «Дрогобич-Трускавець», виходять з автобуса на автовокзалі, який з 1 січня став кінцевою зупинкою, і знову опиняються в полоні холоду і вибору. Вони ніби вже в Трускавці, але ще далеко не вдома. Більшість пасажирів маршрутки живуть в четвертому житловому мікрорайоні, як кажуть, на Стебницькому кільці. І тепер вирішують філософське питання: «Пиляти пішки до Стебницької чи платити 1 гривню 50 копійок за проїзд у міських маршрутках». Тобто вирішують ті, хто має з чим вирішувати, а студенти, трускавецькі учні ліцею та гімназії, які доїжджають на навчання в Дрогобич, і яким батьки ледве «стягують» на дорогу до сусіднього міста, на катання по Трускавці просто вже не мають коштів. Та й люди, які працюють в Дрогобичі, добре подумають чи платити ще за проїзд по місту 1.50 грн., коли шість гривень вже витрачено цього дня на дорогу в Дрогобич і назад. П’ять днів на тиждень це виходить 6 грн. х 5 – це 30 гривень, 30 на чотири тижні – 120 гривень в місяць на дорогу. А плюс 3 гривні на міську маршрутку ( до автовокзалу зранку 1.50 і 1.50 з автовокзалу ввечері) і буде 6грн.+3грн.=9 грн.х 5днів =45 гривень, 45 на 4 тижні =180 гривень! Є різниця? Та й о восьмій-дев’ятій вечора, навіть вирішивши заплатити, міської маршрутки сильно не дочекаєшся. Тому люди і далі мерзнуть та в промоклих черевиках і кросівках продовжують шлях додому. Сильніші сприймають це як фізкультуру і виживають, слабші простуджуються і хворіють…
Все це влада, люди, які з джипів не вилазять і проблем простих смертних просто вже не розуміють і не відчувають, називають «створенням для людей комфортних умов проживання» та «покращенням пасажирських перевезень» («Голос ради», №8, грудень 2011р. «Тези звіту міського голови Руслана Козира перед громадою»). 26 жовтня 2011 року виконком Трускавецької міської ради прийняв рішення №314, яким кінцевою зупинкою маршруту Дрогобич-Трускавець визначено автостанцію на вулиці Дрогобицькій. На лист-звернення міської організації Ради ветеранів війни і праці, які перші відреагували на нововведення, «погіршення життя вже сьогодні», і просять про відміну цього антилюдського, антигромадського рішення про суттєве здорожчання і ускладнення життєвонеобхідного для трускавчан маршруту, виконавчий комітет надіслав байдужу неаргументовану бюрократичну відписку : «майданчик біля залізничного вокзалу не відповідає вимогам безпеки дорожнього руху, немає облаштованих приміщень для очікування, відсутня можливість використання громадських вбиралень….враховано приписи Трускавецької міської СЕС та рекомендації ДАІ». Тобто, міській СЕС і ДАІ заважає один-єдиний такий важливий для трускавчан маршрут Дрогобич-Трускавець? А «двійка», «одиничка», десятки автобусів і маршруток з санаторіїв, які приїжджають до електричок і поїздів, нормально вписуються на майданчик біля залізничного вокзалу? Та й вбиральня тут якраз є – на залізничному вокзалі, безкоштовна! Якщо перенесення маршруту Львів-Трускавець на автовокзал люди сприйняли досить безболісно: у Львів їздить не так багато трускавчан і не так часто, то такий же крок з «Дрогобич-Трускавець» справді боляче б’є по кишені: в Дрогобич їздять багато і часто – на роботу, за продуктами, на навчання, в лікарні до рідних і близьких… І більшість їде якраз від Стебницького кільця. Так склалося, що велика частина мешканців сконцентрована в четвертому мікрорайоні. Але, очевидно, що тут ніхто не думає про кишені громади, а лише про кишені міських перевізників, які явно пролобіювали таке рішення.
В коридорах влади голові міської організації Ради ветеранів Віктору Бесарабову навіть говорили, що ветеранам не потрібно переживати – з 10 ранку до 15 години дня пенсіонерів міські маршрутки до автовокзалу підвозитимуть безкоштовно. А після третьої, що життя закінчується? А студенти, люди, які працюють в Дрогобичі, таки мають переплачувати три гривні щодня через примху владоможців?
Ще один аргумент – за радянських часів автобус Дрогобич-Трускавець, так звана «стодола», їздив тільки до автовокзалу і нічого. Але ж тоді міський автобус їздив регулярно і коштував п’ять копійок! Це ж не до порівняння з гривня п’ятдесят при зовсім невеликому кілометражі. Та й чому ми повинні повертатися і орієнтуватися на гірше? Це така турбота про громаду в далеко не найкращі економічні часи?
Та Рада ветеранів не здається і буде боротися, підключати обласну виконавчу і законодавчу владу, обласну організацію ветеранів. Через депутата обласної ради Олексія Балицького звернення про проблему передано на сесію Львівської облради, підготовано лист до голови облдержадміністрації та першого заступника голови ЛОДА Богдана Матолича. Ветерани війни і праці готові і до пікетування міської ради та сподіваються на підтримку молоді і студентства, батьків і працівників, всіх, кого зачіпає це нелюдське рішення про здорожчання і ускладнення дороги життя.
Іра Циган, газета «Франкова криниця Підгір’я»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень