Коли в «Трускавецькому віснику» в середині грудня появилася стаття «2010: що запам’яталося», дехто дивувався – чи не зарано робити ще підсумок року, коли до його кінця залишалося два тижні? Адже переважно озираємося назад та аналізуємо перемоги та поразки, плюси та мінуси або в останній день старого року, тобто 31 грудня, або ж вже на початку нового. Але при всій щоденній суєті якось забулося, що кінець 2010 –це не тільки кінець року, а й кінець цілого десятиліття. Першого десятиліття в третьому тисячолітті від Різдва Христового.
Коли планета зустрічала 2000 рік, світ охопила дивна ейфорія, яка межувала з істерією. Ніби рубіж переходу з 31 грудня одного тисячоліття в 1 січня іншого мав стати Рубіконом людства або ж початком нової «золотої» ери. Насправді ж як і тоді, 10 років тому, так і тепер, з 2010 на 2011 рік, нічого аж такого не відбувалося. Хіба 31 грудня відрізняється від 1 січня якимось особливо іншим температурним режимом, радикальною зміною наших стосунків до себе, до праці, до грошей, до речей, до інших людей? Хіба важливі події не приходять до нас несподівано, незаплановано, в середині, на початку чи в кінці року і без шампанського, салатів, мандаринів та феєрверків?
Тим не менше пройдене, прожите перше десятиліття третього тисячоліття вартує того, щоб про нього згадати на початку десятиліття другого. У Трускавці за цей час відбулося багато змін, як в політичному, так і в економічному, культурному, соціальному житті, в інших вимірах нашого буття. Розпочиналося це десятиліття ще з мером Богданом Матоличем. Потім, як писав сам Богдан Михайлович у своїх спогадах перед виборами в 2010 році, його проводжали до Львова із квітами та сльозами на очах. В 2002 році мером обрали тодішнього депутата обласної ради, головного лікаря санаторію «Карпати» Лева Грицака. А в 2006 вдруге трускавчани доручили йому цей високий пост. І ось, в 2010 міським головою став Руслан Козир.
А ще це десятиліття – із яскравим спалахом Помаранчевої революції, в якій трускавчани взяли активну участь. А ще формується партійна система, відходять в тінь старі лідери, а появляються нові партії, нові кадри, формується інформаційний простір міста, остаточно розподіляються сфери впливу. Але чи вже так остаточно? Відходять у вічність одні люди, натомість народжуються немовлята, одні з яких стануть злодіями та бандитами, інші – священиками, бізнесменами, лідерами цього міста, а можливо й лідерами нації.
Місто розбудувалося до невпізнання, змінилося, в Трускавці появилася та закріпилася структура ЗАТ «Трускавецькурорт», в багатьох санаторіях залишилися ті ж керівники, що і були, в деяких натомість відбулося вже по кілька змін. Виросли як гриби після дощу нові вілли, готелів, ресторани, кафе, розбудувалися промисловий та продуктовий ринки, з’явився на мапі Трускавці дерев’яний ринок «Вернісаж» («Дукан»), продовжується розбудова міста (житлова) у напрямку Станилі.
Замість радянських великих плит на тротуарах – нова бруківка, подекуди вона вже перестала бути новою, бо час старить не лише людей. Старі дерева зрізають, нові виростають, трава коситься чи й не коситься, земля продавалася, а разом з нею і майно міста, кошти спрямовувалися на ті чи інші потреби – в плині часу важко було відстежити, що ж пішло реально на користь на 100%, а де спритною рукою у громади було забрано те, що належить їй по древньому праву, але що варто відсудити по закону. Бо закони так часто змінювалися, подібно як і правила гри, що щораз більшою ставала спокуса знаходити шляхи обходити їх, ніж дотримуватися.
Місто за цей період бачило різних начальників міліції, податкової, різних начальників відділів та управлінь, вікна замінювалися на пластикові, а двері із оббитих дерматином на металеві, дерев’яні, броньовані. Багато трускавецьких олігархів спорудило собі будиночки, в яких розмістилася б не одна сім’я, маленькі діти за цей час повиростали, поодружувалися та повиходили заміж, народили своїх дітей. Але як формувалася в трускавецьких надрах «Нафтуся», так і продовжує формуватися, як сходило сонце та огрівало праведних та негідних, так і сходить та гріє. Тільки більше хвилювання відносно глобального потепління, світових катаклізмів, які, усвідомлюємо, можуть бути і нашим уділом – через провалля від Стебника, загазованість від Борислава.
А ще за цих 10 років небачений підйом економіки і раптова криза, кредити та неможливість їхнього повернення, ріст зарплати та життєвого рівня із зростанням цін. За цих 10 років долар зріс в кілька разів, ми познайомилися з новою грошовою одиницею Євро, навчилися не бути наївними та не довіряти надміру нікому, приклад – та ж Помаранчева революція плюс кілька місцевих виборів.
Трускавець вступив у друге десятиліття, але навряд чи стане воно новою «золотою» епохою для міста. Принаймні не видно причин, чому так мало б відбутися. Проблеми перейшли із першого десятиліття – вода, теплопостачання, обмаль землі через позицію сіл-сусідів, до них можуть долучитися і інші. Хотілося б, звичайно, щоб всі оптимістичні побажання, зроблені в Новорічну ніч, здійснилися, але все-таки варто залишатися реалістом, адже не програв і той, хто спокійно проспав цю ніч, в магічну силу якої людей змушують вірити комерціалізовані структури, маніпулюючи нашою свідомістю.
Ніхто не прийде і не збудує рай в нашому місті, як і не збудує його для окремо взятої сім’ї. Тільки з Божим благословенням можна розпочинати роботу на благо своє, міста, держави. І плануючи максимум, всіх сил докладати, щоб виконати програму мінімум, докладаючи всі сили для збагачення фінансового, пам’ятати, що є значно важливіші речі – здоров’я, мир у сім’ї, чиста совість. А все решта додасться, якщо воно дійсно необхідне.
З Новим Десятиліттям!
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень