Протягом Днів Європи у Дрогобичі, які проходили 5-6 червня, відбулося ряд дискусій та лекцій, які залишилися поза увагою абсолютної більшості дрогобичан. Якщо для простих людей було підготовлено видовища в якості концертів, змагань, виставок та інших атракцій, то для інтелектуальної еліти міста заходи були не надто видовищні, зате корисні в плані поживи для розуму. Більшість з лекцій та дискусій проходила в стінах Дрогобицького державного педагогічного університету імені Франка, частина – в приміщеннях ратуші, координаційно-методичного центру з вивчення польської мови та культури, в студентському театрі «Альтер».
Оскільки обсяг матеріалу, виголошеного на лекціях, є просто грандіозний, то зупинимося хоча б на двох із них, а саме лекціях представника Громадянського комітету солідарності з Україною Збігнєва Буяка та колишнього директора Польського Інституту у Києві Ярослава Ґодуна. Обидві лекції були виголошені в стінах педуніверситету у суботу, 6 червня, обидва лектори – поляки (перший вів дискусію польською мовою, другий – українською), і обидві теми стосувалися в тій чи іншій мірі України, зокрема її майбутнього.
«Майдан, або Чому необхідне порозуміння?» – тема лекції п. З. Буяка. Оскільки тема Майдану для українців є фактично святою, то слід зазначити, що Майдан у вищеназваній лекції подавався суто як позитив. Проте все-таки більше часу було приділено не аналізі подій на Майдані, а тому, що сталося після Майдану. А сталося те, що зміни, яких прагнув народ, почав робити не народ, а «домайданні» політики. Збігнєв Буяк на прикладі адміністративно-територіальної реформи, яку зараз «обговорюють» в Україні, пояснив, що якщо реформи ідуть зверху, а низи влада використовує виключно для формального отримання «одобрямс», то ці реформи приречені. Коли реформи доручають проводити випадковим людям, то на їх успіх теж аж ніяк не варто очікувати.
Порівнюючи Україну з Польщею, а постмайданний період в Україні з кінцем 1980-х – початком 1990-х рр. у Польщі, коли владу там перебирає «Солідарність», Збігнєв Буяк наголосив на тому, що у тих сферах, де реформи проводили такі професіонали як Лєшек Бальцерович, вдалося досягти колосальних зрушень на краще. А там, де були недопрацювання, проблеми відчуваються і зараз.
Свою лекцію представник Громадянського комітету солідарності з Україною ілюстрував цікавими слайдами, у тому числі копією Конституції Пилипа Орлика. Після лекції розгорілася бурхлива дискусія, запитання задавали переважно викладачі університету. Збігнєва Буяка тішить американська присутність в Україні, яка є стримуючим фактором для апетитів Росії. Доповідач не бачить можливості проведення паралелей між Майданом в Україні та впровадженням воєнного стану в Польщі часів Войцеха Ярузельського (грудень 1981 р.). Основна біда теперішньої України – відсутність достатніх важелів впливу на обрану владу, зазначає доповідач.
Якщо тема Збігнєва Буяка стосувалася переважно внутрішніх справ України, то доповідь Ярослава Ґодуна – зовнішніх. На прикладі Польського Інституту в Києві, який пан Ґодун очолював довгі роки, та і на прикладі аналогічних інституцій в інших країнах було показано як можна робити промоцію держави. Концерти, зустрічі з цікавими людьми, дискусії, акції культурні та пізнавальні, робота з молоддю, конкурси та олімпіади, видавнича діяльність, співпраця з органами державної влади, товариствами національних меншин та дипломатами інших держав – видів промоційної діяльності є багато. Причому доброзичлива та ненав’язлива промоція є значно ефективніша від заходів «для галочки», що варто взяти до уваги українським чиновникам від промоції.
Головним завданням діяльності будь-якої структури Ярослав Ґодун вважає чітке формулювання стратегії, в тому числі стратегії фінансової. Лектором було названо багато прикладів успішної промоції Польщі в Україні – Україна теж може йти цим шляхом. Йти, популяризуючи свою культуру, показуючи свої досягнення, шукаючи друзів та партнерів, зберігаючи власну гідність і не принижуючи достойність інших.
Лекції Збігнєва Буяка та Ярослава Ґодуна були короткими в часі (близько півгодини кожна) та насиченими інформаційно. Неначе свіжий струмінь води вони обмили пил зацикленості, неначе свіжий вітерець ввірвалися вони в аудиторії дрогобицького вузу, щоб провітрити мудрі голови. В ненав’язливій та доступній формі поляки здійснили промоцію своєї держави, даючи в той же час українцям шанс вчитися у них як це робиться. Якщо поглянути на Дні Європи в Дрогобичі цілісно, то вони стали не тільки популяризацією Дрогобича в Європі, але і популяризацією Європи (а в основному Польщі) у Дрогобичі. Так що навіть в цьому плані маємо чого повчитися у наших найближчих сусідів.
Серед тем, які були обговорені під час Днів Європи у Дрогобичі – поєднання наших народів через важку історичну пам’ять, перспективи економічної співпраці в рамках програми транскордонного співробітництва, освіта національних меншин, духовність Галичини та європейські виклики сьогодення, тема багатокультурності та європейського мислительства на прикладах Івана Франка та Бруно Шульца і інші.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень