Провели коляду та відсвяткували соборність

22 січня Україна відзначає День Соборності України. Цього року – ювілей, адже рівно сто років тому, 22 січня 1919 року, УНР та ЗУНР об`єдналися в єдину державу, чим поклали початок збиранню розділених населеними етнічними українцями земель в одне державну утворення. Підавстрійська Галичина та підросійська Наддніпрянщина зробили крок назустріч одна одній і потиснули руки та обійнялися. Але завірюха часу знову розірвала їх в різні держави – аж до 1939, а потім до 1945 року. Але ще й по сьогодні населені етнічними українцями землі перебувають поза Україною, для прикладу Кубань, Воронежчина, Курщина. Дасть Бог, колись вдасться повернути і їх.

Соту річницю Соборності України гучно відзначають по всій державі. У Трускавці вже другий рік поспіль обласний фестиваль зимового фольклору «Нова радість стала» приурочують саме до цієї дати і проводять в другій половині січня. Фестиваль «прописався» в місті-курорті ще з часів міського голови Лева Грицака, отже, вже більше десяти років до Трускавця засніженими дорогами з`їжджаються колективи з усіх куточків Львівщини – Мостищини та Стрийщини, Жидачівщини та Золочівщини, Сколівщини та Старосамбірщини, Яворівщини та Жовківщини, Львова та об’єднаних територіальних громад. Вони приїжджають, щоб показати автентику свого регіону, заколядувати прастарі та незвичні колядки, розділити з іншими радість Різдвяних свят.

Щоправда, цього року старих автентичних колядок було менше, ніж зазвичай. На відміну від попередніх років лунало чимало нових авторських «зимових» пісень, присвячених Різдвяній тематиці, а на початку гала-концерту фестивалю навіть здавалося, що це не свято автентики, а черговий фестиваль сучасної творчості. Та все ж більшість учасників дійства, одягнені в старі галицькі строї, колядували традиційні колядки. Бо вони ніколи не набридають, не «приїдаються», вони любі серцю та душі, і треба їх співати частіше, причому саме спільно, соборно. Бо спостерігається негативна тенденція, коли наша молодь вже навіть не знає головної колядки «Бог Предвічний народився», котру останнім часом витіснила «Нова радість стала». Люди забувають слова колядок «Во Вифлеємі нині новина», «Небо і земля нині торжествують», а що вже казати за такі складніші твори як «Землю юдейську нічка вкриває» чи «Зійшла звізда чудна з восток на полудне». Жодні нові зимові пісеньки не замінять ті насичені глибинним змістом старі колядки, якщо ми їх, не доведи Господи, втратимо.

Учасників фестивалю «Нова радість стала» вітали зі сцени Палацу культури імені Шевченка міський голова Трускавця Андрій Кульчинський, директор Львівського державного обласного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи Роман Береза, начальник відділу культури ТМР Тетяна Татомир. У кожному з їхніх виступів теми коляди, народної творчості та соборності України були тісно переплетеними.

На відміну від попередніх років, гала-концерт тривав не 2,5-3 години, а рівно дві. На жаль, не було показано вертепного дійства з Жидом та Жидівкою, Чортом та Смертю, Пастушками та Воїнами, Іродом та Ангелом, хоча чимало учасників прибуло на фестиваль саме в цих образах. Частинка драматичного дійства, котре показує мотиви з часів народження Христа-Спасителя, не зашкодили б, а навпаки, збагатили б святкову програму. Безперечним плюсом було те, що нагороджували грамотами учасників фестивалю не довго та нудно під кінець дійства, а безпосередньо після виступу кожного з них.

20 січня – останній день свят Різдвяно-Новорічного циклу. «Іван з хати виганяє», «Прийшов Іван Предтеча, забрав свята на плечі, поніс їх аж до Риму, а принесе на наступну зиму», – мовиться в народній творчості. Від сьогодні настає звичний в церковному календарі час, котрий зміниться в березні Великим Постом. У Трускавці час коляди використали по максимуму – в місті-курорті пройшло багацько святкових заходів в різних локаціях. Показово, що завершальним акордом святкувань стала соборна коляда колективів Львівщини, приурочена до Дня Соборності України. Соборність – це єдність, а як співається у відомій пісні «Боже Великий єдиний», «в єдності сила народу, Боже, нам єдність подай».