«Родина, родина, від батька до сина, від матері доні добро передам, родина, родина – це вся Україна з глибоким корінням, з високим гіллям», – співав незабутній Назарій Яремчук. І дійсно, роль родини важко переоцінити, адже саме тут ми формуємося як люди, тут нас люблять, оберігають, ждуть, а «свій як не заплаче, то хоча б скривиться». В часи тоталітарного більшовицького режиму саме в сім’ях зберігалася віра в Бога, переховувалася в скринях Пам’ять – як духовна, так і матеріальна. Поки є родина основою життя людини, до того часу жодне зло не зможе знищити нашу духовність, наші традиції, не зможе заставити визнавати біле чорним, а чорне білим.
Можливо саме тому, що свято української колядки в СШ № 2 (гімназії) було святом родинним, воно і пройшло так гарно та задушевно.
– Ми поклали акцент саме на родинності цього свята, – говорить заступник директора НВК СЗШ № 2-гімназія Руслана Болюк, – адже в Різдвяний час проходить багато конкурсів колядок, фестивалів вертепів тощо, але ж Різдво – це в першу чергу свято сімейне, родинне. Тому для нас так важливо було, щоб не просто колядували в стінах школи тільки наші учні, але щоб робили вони це разом зі своїми батьками.
До речі, родинний фестиваль колядок в стінах школи у Трускавці започатковано вперше, подібно як вперше в СШ № 2 провели восени минулого року і свято української вишиванки. Було б цілком природно, якби ініціативу СШ № 2 підхопили перша та третя школи, тоді можна було б подумати і про проведення такого родинного фестивалю на загальноміському рівні.
А тим часом, незважаючи на сильні морози, діти поспішали в цей день до школи особливо збудженими. Адже вони колядуватимуть – та не самі, а з мамою, татом, бабусею, з братами та сестрами.
– Діти дуже задоволені, – ділиться враженнями класовод 2-А класу Галина Буган, – адже сам сценарій свята побудовано так, що кожен виступ учнів – це вітання колядників господарям. Така наближеність до реальності, а ще щирість та неповторність кожного виступу створила в залі надзвичайно позитивну атмосферу сімейного затишку, тепла та любові.
– Дуже добре, що наша традиція прославляння Різдва відроджується саме в школі, так людно, масово, а не лише стиха в родинах, за фіранками, – каже вікарій трускавецької парафії св. Миколая о. Василь Нестер. – Перше місце тут треба присудити директору школи і вчителям.
Спочатку жодних місць вирішили не присуджувати, адже дійсно, які місця можуть бути, коли кожен виступ вартував головного призу. Не можна порівнювати, в якій родині краще святкують Різдво, неможливо оцінити «краще» чи «гірше» за вокальними даними, одягом чи сприйняттям глядачів. Від старовинних автентичних колядок до нових, нещодавно написаних пасторалок, від акапельних сольних виступів до дуетів, тріо, квартетів під акомпанемент гітари чи акордеону, від простеньких вінчувань «Я маленький пастушок» до розлогих побажань волі Україні та єдності Церкві. Та згодом все ж вирішили всіх учасників нагородити грамотами, щоб була видима пам’ятка про участь в першому родинному фестивалі колядок.
Родинне свято колядки проходило 30 січня в три етапи – спочатку колядували учні 5 – 8 класів, згодом початкові класи, насамкінець – старшокласники. На сцені українська родина (вчителі Олег Дробчак та Лариса Рой в ролях батька та матері плюс четверо діточок) сідає до Святої Вечері. Запахи – немилосердні, якщо хтось був голодний, бо пахне і грибною юшкою, і варениками, а особливо вдалися пампухи – ними і пригощали всіх учасників-колядників. Один учасник дійства так висловився після виступу: «я їв пампуха із заплющеними очима і здавалося, що це дійсно Святий Вечір, а я не в школі, а в рідній хаті, котра не забудеться до останніх днів».
Традиційний вівсяний сніп-дідух, традиційний струцень, а до того ж – надзвичайно пізнавальна розповідь про різдвяні традиції. Після вечері родина в очікуванні колядників. Першим прийшов великий вертеп у чудових костюмах – це поза конкурсом завітав поколядувати колектив 11-Б класу. А далі колядники прославляли новонародженого Спасителя аж поза полудень, тому нелегко було для журі (о. Василь Нестер, методист Інна Форемна та вчитель музики Анна Петровська) визначити хоча б символічні І – ІІІ місця.
Кілька днів перед родинним святом коляди проходило і свято «Над вертепом звіздар ясна» в дитячій міській бібліотеці. Як повідомила нас завідувач бібліотеки Зіновія Мазур, в міську бібліотеку для дітей прославляти народження Ісуса Христа завітали з колядою і вертепом учні 2–А класу (класовод Оксана Миколаївна Замлинська) та ансамбль “Дударик” учнів 6–А класу СЗШ №3 (класний керівник Світлана Степанівна Наум). Діти колядували під музичний супровід Лесі Цісінської, грали на народних інструментах, віншували, розповідали про свят-вечірні різдвяні обряди. Родзинкою масового заходу було виконання учнями вертепу. Діти 2-А класу пригощали присутніх пампухами. Гостями свята були учні 3–Б класу (класовод Людмила Мирославівна Савчин), учні 4–Б класу (класовод Любов Михайлівна Крамар) СЗШ №3 та учні 4–В класу СЗШ №2 – гімназії, а також батьки, бабці і дідусі дітей. Всі присутні були дуже вражені, відчули себе колядниками і були щиро вдячні вчителям Оксані Миколаївні, Світлані Степанівні та бібліотекарю бібліотеки для дітей Лесі Михайлівні за таке чудове свято. Вчителям, бібліотекарям, присутнім, а особливо колядникам висловила щиру подяку завідувачка бібліотеки для дітей Зіновія Мазур, вона побажала всім, хай Дитя-Христос, який приходить до нас у зоряну Різдвяну ніч, наповнить доброю силою ваші серця і душі.
Завершився місяць січень і поступово завершується Різдвяний період. Рідше лунають колядки, які в родинах могли б співати ще зо два тижні, якось поволі звужується репертуар – до «Нова радість стала» та ще двох-трьох найвідоміших. Таке враження може скластися на перший погляд, особливо після переглядів тих малочисельних передач на телебаченні, яке чомусь зветься українським. Та після заходів, проведених в школах та бібліотеках Трускавця, хочеться вигукнути – є ще порох в порохівницях! І не вмре, не загине наша колядка, поки плекатимуть її в наших родинах, поки прославлятимуть народження Христа біля родинних вогнищ, формуючи юні душі, окутуючи їх миром, впевненістю, любов’ю та добром. Адже «раз добром зігріте серце ввік не охолоне».
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень