Як ми вже повідомляли, до виконання своїх посадових обов’язків приступив новий перший заступник міського голови Борислава Роман Дурбак. Враховуючи дуже складну ситуацію із бюджетом, із економікою міста, з дуже проблемною комунальною сферою, – йому не позаздриш. Але саме такі енергійні, цілеспрямовані особистості, які об’єдналися у єдину команду однодумців, і можуть змінити щось до кращого, принаймні, роблять для цього усе.
– Отже, пане Романе, трохи детальніше про себе, про те, що для вас означає Борислав…
– Перше – Борислав для мене рідне місто. Тут я вперше побачив світ 9 вересня 1972 року: мешкав із батьками у квартирі по нинішній вулиці Шевченка. А далі – все звично. Навчався у першій середній школі, що теж дуже дорога для мене. Адже це ніби символ дитинства і юності. Батьки були робітниками – батько працював майстром у НДІ «Синтез». Звичайна бориславська родина, а отже, від армії «відкупитися», як тоді робили ті, хто мав загашник грошей, не було можливості. Хоча про армійські будні згадую завжди тільки добре.
На мою думку, кожен юнак має спробувати отої армійської «каші». Саме там вчимося переборювати труднощі й залишатися собою.
А далі – юридичний факультет Львівського держуніверситету. Розкошів у родині не було, а отже, мусив думати сам за себе. І ще коли був студентом, працював комерційним директором у агрофірмі «Оріяна» у Старому Кропивнику. Фідма ставила собі за мету відродити тваринництво на Дрогобиччині, збудувати великий тваринницький комплекс і сучасний молокозавод. А отже, дати роботу і перспективу для наших поближніх сіл. Але це були оті, дуже складні, дев’яності роки, тож реалізувати хорошу ідею не вдалося. Тому перейшов на роботу у ТзОВ «Вектор», це бориславська фірма, що нею керував Зеновій Гарасимів – людина, яка дуже багато зробила для Борислава. До останнього часу працював я там юрисконсультом. І от зараз перейшов на роботу в міську раду.
– Наскільки знаю, пане Романе, Ви брали активну участь у громадському, політичному житті реґіону?
– Так, 2005 року став депутатом Дрогобицької районної ради. А, окрім того, був заступником міськрайонної організації Народного Руху України. Знову ж, з 2005 року, працював помічником депутата Верховної Ради Ярослава Кендзьора, якого всі у нашому реґіоні добре знають як чесну і порядну людину, справжнього патріота нашого краю…
– І нарешті, – родина…
– Одружений. Дружина – Наталя. Виховуємо двох дітей. Синові Владиславу — 13 років, навчається у ЗОШ № 2 у Трускавці, а донечці ще тільки два рочки. Проживаємо у Трускавці. Але у Бориславі мешкає мама. І підкреслю ще раз – це було і є моє рідне місто.
– Ви щойно приступили до виконання обов’язків першого заступника міського голови. Чи встигли вже окреслити коло проблем, вирішення яких є, на Вашу думку, найважливішим?
– Вважаю, що так. Дуже важливо, щоб вирішити проблему з водою, на чому завжди наголошує міський голова і для чого уже дуже багато чого здійснено. Інше — чистота. Не повинно бути у місті завалених непотребом сміттєвих майданчиків. Повірте, побував у багатьох країнах Європи, ну, але там не побачиш такого, як твориться у нас. Міська влада, міський голова дуже багато уваги приділяють вирішенню цієї проблеми. Але ж не можна все зробити за кілька місяців, коли два десятиліття у цій справі не робилося нічого.
Інше – водопостачання. Наші ж мешканці заборгували водоканалу понад два мільйони гривень. І з-поміж найбільших боржників далеко не найбідніші люди. То за які ж кошти маємо відновлювати кілометри старезної проржавілої водомережі? Самі мешканці міста мали б зрозуміти, що їхні інтереси не закінчуються порогом власної домівки. Що не можна викидати в ту каналізаційну мережу все, що потрапить під руку, а потім вимагати, аби хтось це все прочищав, і скаржитися на низький рівень життєвого комфорту. Потрібно врешті зрозуміти, що ми господарі усієї міської інфраструктури. А отже, самі й повинні дбати, щоб вона нормально функціонувала?
А хіба нормально, коли від минулої весни говоримо, що немає іншого виходу, і задля економії бюджетних коштів, ми змушені закрити оту котельню по Данила Галицького, а народ все ж сподівається на якесь диво? Не станеться дива. Бо ця котельня висмоктує з міського бюджету такі кошти, що скоро залишаться без зарплат й наші освітяни, і наші медики. А при тому всьому, наші мешканці заборгували за тепло підприємству «Бориславтеплоенерго» понад чотири мільйони гривень. Ну, і хто їх повинен компенсовувати? Розумієте, в людях знищено оте розуміння приналежності до громади, відповідальності за долю міста. Натомість, отаке споживацьке ставлення – для нас міська влада має зробити все, але без нашої участі. І це проявляється у всьому. Подивіться, півроку тому всі лавочки у парку були полагоджені. Що зараз – одні друзки. Хто зробив? Звичайно ж, не приїжджі «варяги», а наші нібито нормальні бориславські підлітки. І повернути оте почуття відповідальності за долю міста – адже це, насправді, наш спільний великий дім, – не так легко. Але з цього треба розпочинати…
– Добре, пане Романе, а що основне, які пріоритети визначили Ви для своєї подальшої роботи?
– Знаєте, певно для кожного промислового центру, а Борислав завжди і був містом розвинутої промисловості, це власне робота підприємств. На жаль, у нас більшість із них знищена. Чи можна їх реанімувати? Навряд. Але підстави для економічного відродження міста є. Маємо думати, як залучити інвесторів. Щоб приносили у місто капітал, щоб будували нові підприємства. І в цьому напрямку міська влада працює дуже потужно. Є перспектива будівництва заводу на місці колишньої фабрики нетканих матеріалів, цим проектом зацікавилися справді надійні іноземні інвестори. Є й інші перспективні напрацювання.
А що не менш важливо для бюджетного наповнення, – провести повний облік земель Борислава. Саме оренда землі й нова нормативно-грошова оцінка цієї землі мала б бодай частково покривати дефіцит міського бюджету. А ми, наразі, є заручниками старих нормативно-грошових оцінок. На всіх колишніх підприємствах є давні державні акти, облік землі не проведено… Хоча власне ота орендна плата за користування землею і мала б суттєво поповнити міський бюджет.
Та що там казати, проблем і складнощів вистачає. Наразі входжу в курс справ і переконаний, що наша команда, керівництво міської ради, наш міський голова, — мають бажання і в силі змінити багато що на краще. Для усіх нас пріоритет один — маємо зробити і робитимемо все, щоб відродити Борислав.
Розмову вів Ігор Юринець, газета «Нафтовик Борислава»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень