Аналізуючи розвиток будівництва у другій половині сімдесятих років ХХ ст., теоретики радянської архітектури відзначають явне піднесення після так званої «естетичної павзи», яка тривала понад десять років по закінченні Другої світової війни. Це легко можна помітити і на забудові Трускавця. У це повоєнне десятиріччя тут майже нічого не будують. В штаті Трускавецького міськвиконкому не було навіть посади архітектора, його заміняв ревізор-землемір, який урядував аж до 1962 року.
Перший радянський генплан розбудови Трускавця був розроблений в 1957 році і затверджений Постановою Ради Міністрів Української РСР в 1958 році. У цьому генплані основна територія міста передбачалася під індивідуальне будівництво, яке у той час набувало широкого розмаху. Однак після ліквідації Дрогобицької області в травні 1959 року, коли територія Дрогобиччини увійшла до складу Львівської області, ситуація з виконанням генплану у Трускавці змінилася.
Постановою ЦК КП України і Ради Міністрів УРСР від 10.05.1960 р. № 758 курорт Трускавець набуває статусу оздоровниці всесоюзного значення. Тому забудова міста по існуючому генплану припинилася, в тому числі і індивідуально-садибне будівництво, яке контролював ревізор-землемір.
Лише 29 січня 1962 року рішенням Львівського облвиконкому було введено в штат Трускавецького міськвиконкому посаду головного архітектора для здійснення будівництва санаторно-курортних закладів. Посаду ревізора-землеміра скоротили.
Будинки, мікрорайони, ціле місто, тим більше місто-курорт, дано споруджувати не всім. Тільки довголітнім і талановитим будівничим випадає така місія – розбудовувати ціле місто. Місто-курорт, яке створювалось за єдиним замислом, в основі об`ємно-просторової структури якого лежала оригінальна композиційна ідея – архітектурний ансамбль міста-курорту. Тут йдеться про природу споруд і їх відповідність відпочинку і оздоровленню людей. Тут йдеться також не лише про затишок і зручність, але й про красу у поєднанні з довкіллям.
Я спробую розповісти про одного з чільних будівничих мого міста – міста-курорту Трускавець – Романа Михайловича Домінка.
Дивлячись на його постать і на будівлі, які споруджувалися під його керівництвом, бачиш певний дисонанс…
Його життя розпочалось 14 січня (і чому він не Василь?) 1935 року в давньому Дрогобичі. Дрогобич міжвоєнного періоду був типовим містом українсько-польського культурного пограниччя з кількома національними громадами, де яскраво простежується процес урбанізації як цілого суспільства, так і його окремих етнічних одиниць, хоч українці, фактично, виключалися з цього процесу.
Тут вирує освітнє та культурно-мистецьке життя і це період активного піднесення багатьох сфер культури. У передвоєнному Дрогобичі було приємно і мило жити, місто мало свій шарм. Батьки-робітники вчили робити добро і творити красу. У цей час Трускавець теж був у зеніті свого розвою і розбудови.
Малий Роман закінчив Дрогобицьку середню школу №1, а згодом Дрогобицький нафтовий технікум та Львівський політехнічний інститут.
Перший запис у трудову книжку Романові Домінку зробили в Дрогобицькому міжміському бюро технічної інвентаризації, у якому він працював на посаді архітектора з 1960 до 1962 року. У цьому бюро молодий архітектор займався плануванням та забудовою міст Борислава і Трускавця, а також селищ міського типу Стебник, Мединичі, Східниця, Підбуж та Добромиль.
За рекомендацією начальника Львівського обласного відділу у справах будівництва і архітектури Романа Михайловича було призначено на посаду головного архітектора міста Трускавця. Рішенням Трускавецького міськвиконкому від 10 квітня 1962 року Романа Домінка було затверджено на цій посаді. 33 роки – це стаж нашого ювіляра на посаді головного архітектора м. Трускавця.
У 1963 році почалась робота над новим генеральним планом перспективного розвитку курорту і головний архітектор не міг залишатися осторонь. Він активно включається в цей творчий процес, хоч адміністративної роботи не опускає. Посилена робота тривала два роки.
В 1965 році було завершено розробку Генерального плану міста-курорту, яким було передбачено розширення курортної відпочинкової бази до 35 тисяч місць. Перша черга будівництва планувалася до 1980 р. і була розрахована на 20 тисяч відпочивальників.
У генплані були вдало вирішені складні завдання функціонального зонування території та оригінального включення історичної радіально-кільцевої системи забудови у сучасну розплановану структуру.
У санаторно-курортній зоні – основній функціональній зоні, розташовано громадський центр, при архітектурно-просторовому вирішенні якого враховано природні та історичні особливості Трускавця, а також санаторний парк, де розміщено корпуси санаторіїв підвищеної поверховості.
Створено своєрідне архітектурне «намисто» діаметром 1 – 1,5 км, що обрамлює мальовничі зелені насадження курортного парку, і яке надає Трускавцю вигляду сучасного курорту.
У 1981 році групу архітекторів, які працювали над Генеральним планом, було удостоєно Премії Ради Міністрів СРСР. Серед лауреатів Премії був і Роман Михайлович – і як співавтор генплану, і як будівничий об`єктів міста-курорту.
Окрім будівництва санаторно-курортних установ активно будували житлові будинки, школи, дитячі дошкільні установи, спортивну школу, магазини, кінотеатри, критий ринок. Слід підкреслити, що планомірно і комплексно велося будівництво у всіх чотирьох житлових мікрорайонах Трускавця.
Спорудження господарсько-складських приміщень, гаражів, овочево-фруктових сховищ здійснювалося в господарській зоні – у північно-східній частині міста, яка прилягала до Стебницького калійного комбінату.
Нагадаємо, що територія Трускавця була поділена на чотири зони: курортну, житлову, комунально-складську та зелену. Але все разом творило своєрідний ансамбль.
В 1995 році Романові Михайловичу Домінку виповнилося 60 років і він твердо вирішив піти на заслужений відпочинок, хоча керівництво міста намагалося умовити його не залишати посаду головного архітектора. Та йому видавалося, що після 33 років безперервної праці треба відпочити. І він пішов… Та не навідпочивався, бо незабаром погодився допомагати у будівництві В.І. Козявкіну.
З 1995 до 2009 року працював на посаді начальника технічного відділу Міжнародної клініки відновного лікування професора Володимира Козявкіна.
За участю Романа Михайловича збудований лікувальний корпус, реабілітаційний корпус «Еліта» та комплекс Міжнародної клініки в складі спального корпусу, який у 2005 році був удостоєний Державної премії в галузі архітектури.
Багато ще можна розповідати про здобутки Романа Михайловича Домінка в день його 80-літнього ювілею. Ця поважана всіма в нашому місті-курорті людина внесла свою вагому лепту в розвиток Трускавця, у формування його обличчя. Тож сьогодні вдячна трускавецька громада вітає свого Головного Архітектора. З роси і води Вам, Романе Михайловичу, на многая і благая літа!
Іван Скибак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень