Трускавець – всесвітньо відомий курорт. За здоров’ям сюди прибували, прибувають і будуть прибувати тисячі і тисячі людей з ближнього і дальнього зарубіжжя. Тиша, спокій, доброзичливість персоналу і місцевих жителів, комфортні ціни – це візитна картка солідного курорту європейського рівня, до стандартів якого прагне Україна. Стає соромно за тих, хто ігнорує європейські принципи поведінки, особливо, коли ці люди займають керівні посади. Стає прикро, коли деякі громадяни, в тому числі серед трускавчан, ще не зрозуміли, що ними маніпулюють, та поводять себе як дикуни. Приклад – поламані турнікети в бюветі № 1. До речі, британські робітники, протестуючи проти технічного прогресу, трощили верстати, прядильні машини тощо на заводах і фабриках, але це було ще в XVII столітті! Прикра історія.
Уважно слідкую за останніми подіями в Трускавці, за висвітленням подій в пресі, на телебаченні, радіо. На поверхні – причина – в планах ПрАТ «Трускавецькурорт» зробити вхід до бюветів мінвод контрольованими, платними (3,5 грн. за один вхід, а для місцевих – безкоштовно). Хочу повідомити, що глибоко усвідомлюючи свою відповідальність за експлуатацію мінеральної бази Трускавця – курорту, товариство «Трускавецькурорт» тривалий час мирилось з фактами зневажливого ставлення окремих санаторіїв і пансіонатів, власників приватного житла для гостей міста і самих прибулих на лікування до компенсації трудових і матеріальних витрат працівників, які забезпечували їх всіх мінводами і розсолами. Також нагадаю читачам, що мінеральні та лікувальні води ніколи не були безкоштовними. Компенсацію вартості утримувачам мінеральних вод робили або держави через визначення певної суми в платах за путівки, проживання в готелях, курортні послуги (як за часів Польщі, Австро-Угорщини, так і зараз в Чехії, Словаччині, Болгарії, Угорщині, Німеччині, Франції, інших країнах), так і в путівках соцстраху вже за часів незалежної України. Хитрують і підтасовують історичні факти місцеві ура-патріоти, до яких приєднались і деякі керівні особи, депутати з минулих каденцій, підбурюючи курортні установи не платити за лікувальні води, мовляв, вони завжди були безкоштовними. На цьому фоні чітко висвітилися причини такого місцевого піару – вимоги, особливо з орієнтацією на можливі позачергові вибори депутатів Рад різних рівнів.
Зі зміною економічної ситуації в державі останнім часом, зменшенням прибутків від санаторно-курортної діяльності, фінансисти і економісти почали ретельно шукати шлях підвищення рентабельності праці колективів, не забуваючи й про особисті інтереси. Дехто не забув і перевірений часом ганебний принцип “хоч на чужому горбі, але в рай в’їхати”.
За даними ПрАТ «Трускавецькурорт», у 2017 році договори з товариством на оплату мінводи і розсолів, які споживатимуть чи будуть споживати їх відпочивальники, підписали тільки 32 оздоровниці (у тому числі санаторії ПрАТ «Трускавецькурорт») з майже 80 курортних установ міста, тобто менше половини. Більшість робити це відмовилась. Як кажуть мудрі люди, безкоштовний сир буває тільки в мишоловці. Цей вислів стосується і Трускавця, адже виходить, що одні фахівці своєю працею забезпечують лікувальним ресурсом інших, котрі безпідставно ігнорують основні принципи закону про працю.
Чи справедливий такий порядок? По совісті – ні! Наведу ще декілька показових цифр. Навіть за скромними показниками, що підрахували фахівці ПрАТ «Трускавецькурорт», за 2016-2017 роки товариство не отримало значну суму грошей через ігнорування керівниками і колективами п’яти десятків санаторіїв, пансіонатів і інших установ міста своїх прямих обов’язків – компенсації коштів за спожиту гостями цих установ лікувальну мінеральну воду. Вдумайтеся, чи можливо, щоб про розвиток Трускавця турбувалися ті, хто обманює, ті, хто не виконує свої договірні обов’язки, а також ті, хто прикриваючись турботою про місто та про справедливість, самі є порушниками? Скажемо відверто: один із провідних санаторіїв Трускавця (керівник якого очолює галасливу кампанію по дискредитації підприємства ПрАТ «Трускавецькурорт») заборгував товариству майже 900 тисяч гривень! Думаю тепер зрозуміло, чого він так голосно кричить проти встановлення справедливого порядку.
Я дуже хочу, щоб читачі зрозуміли, що недоотримані кошти від підприємств, які ухиляються від сплати за споживання води – це не тільки втрачені додаткові можливості для збільшення зарплат чи підвищення соціальних виплат, але й вкладання грошей в реконструкцію й модернізацію об’єктів товариства і міста. Наприклад, на ремонт того ж самого верхнього бювету № 2 (який закрили в минулому році через аварійний стан підвісного даху і який експлуатується майже 40 років), потрібно більше 20 мільйонів гривень. На жаль фінансовий стан товариства на сьогодні не дозволяє такі витрати.
Думкою знову повертаюся до далекого 2002 року, коли до мене приїхав генеральний директор закритого акціонерного товариства (ЗАТ) «Трускавецькурорт» Богдан Аксентійчук (царство йому небесне). Він запропонував знайти інвестора для товариства, щоб провести мінімальну реконструкцію його матеріально-технічної бази, включаючи медичну. За його словами, побудована в 60-их на початку 70-их років, вона значно втратила привабливість та конкурентоспроможність.
Раніше я бував в Трускавці, лікував нирки в санаторіях «Кришталевий палац», «Каштан», «Перлина Прикарпаття». Прекрасне курортне місто, гори, ліси, мінеральні джерела. Висококваліфіковані кадри. Але…
До цього я мав можливість ознайомитись з курортами в Чехословаччині, Німеччині, не кажучи вже про інші курорти України: Крим, Миргород, Одеса, Хмільник та інші. Тому мав певні знання про організацію лікування та господарську діяльність курортів. Після всебічного вивчення пропозиції, що надійшла, аналізів фінансових здобутків і перспективних можливостей ЗАТ «Трускавецькурорт», з’ясування думок тодішніх очільників «Укрпрофоздоровниці» (товариство «Трускавецькурорт» було її дочірньою структурою) Київська комерційна компанія придбала контрольний пакет акцій товариства. Цьому рішенню передувала постанова президії Укрпрофради, узгодження з Трускавецькою міськрадою та вирішення низки правових питань.
Згодом акціонери обрали мене головою Наглядової ради товариства, до складу якого ввійшли молоді амбітні хлопці з досвідом роботи в ринкових умовах, знанням економіки, фінансів. Серед обраних був і голова об’єднання профспілок Львівщини Роман Дацько – людина з великими організаційними здібностями і великим життєвим досвідом, авторитетна серед багатьох керівників обласної, міських, районних Рад, підприємств і організацій області. Відбулися зустрічі з керівниками Трускавецької міськради, провідних санаторіїв і пансіонатів, міських служб, лікарями – Л. Грицаком, В. Балановським, О. Чебаненком, В. Казявкіним, С. Івасівкою, І. Терещуком, керівниками обласної ланки – П. Олійником, Ю. Білим, Б. Матоличем та багатьма іншими. Бесіди, обмін думками і досвідом підтвердили, що співпрацювати можна, зосереджуючись на розв’язанні найбільш гострих і важливих питань: зміцненні і утриманні на належному рівні мінеральної бази, яка є основою існування курорту Трускавець, оновленні існуючої матеріально-технічної бази. І перш за все, придбанні найсучаснішого медичного обладнання, комп’ютеризації усіх ланок, підвищення професійного рівня лікарів (на той час тільки 20% з них вміли працювати з комп’ютерами, а зараз – практично всі), зміцненні соціальних гарантій працівників товариства.
Визначенню головних напрямків розвитку товариства сприяла широкомасштабна ретельна перевірка (аудит) усіх сторін діяльності нашого колективу із залученням провідних українських і зарубіжних фірм, зокрема, дочірньої фірми Білла Гейтса. До роботи залучили і нових фахівців: економістів, фінансистів, програмістів, організаторів медичного і готельного обслуговування. У зв’язку зі збільшенням інженерно-будівельних робіт в товаристві на посаду генерального директора були запрошені інженерно-технічні працівники з великим досвідом організаційно-фахової роботи: П. К. Сєров, В. П. Омельянчук, В. М. Жданов.
Здобутки в соціально-фінансовій сфері та економіці дозволили стабілізувати кадровий склад, значно омолодити його, позбутися порушників дисципліни, прямо скажу, недобросовісних працівників. Колектив, на мою думку, став на твердий шлях розвитку і соціальної впевненості. Під час переходу колективу ЗАТ (нині ПрАТ) «Трускавецькурорт» на ринкові умови праці, з 2004 року жодного разу не сталося збоїв у забезпеченні санаторно-курортних закладів та гостей курорту «Нафтусею», іншими мінводами та розсолами. В колективі товариства не було затримок із виплатою зарплатні та соціальних виплат, з оздоровленням дітей в літні періоди.
Відбувалося становлення нових керівників санаторіїв, поліклінік, водолікарень, економічних, кадрових та інших служб, які очолили молоді, талановиті лікарі та працівники з Трускавця, Дрогобича, Стрия, а також з таких великих міст як Київ, Львів, Дніпропетровськ, Чернівці, Тернопіль.
Зміцнювались і розвивались наукові, медичні, культурні зв’язки. На базі ЗАТ «Трускавецькурорт» у співпраці з всесвітньо відомим Інститутом фізіології ім. О. Богомольця видавався науковий журнал, було започатковане свято товариства. В 2008 році під час святкування Дня товариства, на одному з урочистих концертів в ПК ім. Т. Г. Шевченка взяли участь 14 народних і заслужених артистів, серед яких були Д. Гнатюк, П.Дворський, Н. Шестакова, М. Гаденко, В. Толкунова. На базі підприємства щороку проводилися різноманітні науково-практичні конференції, такі як з’їзд Асоціації урологів України. Завдяки самовідданій праці тренера Івана Івановича Павлика в місті почала функціонувати дитяча футбольна команда, в якій набували майстерності майже сотня хлопчиків, більшість із яких – діти працівників товариства.
Але головні зусилля керівництва, акціонерів товариства були спрямовані на модернізацію існуючої нерухомої і медичної бази, поліпшення умов праці персоналу. З урахуванням фінансових можливостей проводиться реконструкція системи постачання мінвод до бюветів, в т.ч. оновлення свердловин, модернізація санаторію «Весна», розбудова віл «Оксана», «Марія», оновлення обладнання ПК ім. Т. Г. Шевченка. В травні 2012 року вводиться в експлуатацію 5-ти зірковий санаторно-курортний комплекс «Міротель», обладнаний надсучасною медичною, готельною апаратурою, до складу якого входить водолікарня з СПА центром, діагностичний центр та водо-оздоровчий комплекс. Його обслуговують кваліфіковані працівники з досвідом кращих українських і світових навчальних програм. Роботи з реконструкції і модернізації товариство проводило за власні кошти, частково з залученням інвестицій, в тому числі іноземних.
Зрозуміло, що життя такого багаточисельного колективу, як «Трускавецькурорт», або в цілому курорту Трускавець має багатогранний, інколи суперечливий характер. Тому прийняття будь-яких рішень, планів, обмежень, які стосуються життя навіть однієї людини, однієї ланки, дільниці, чи якоїсь організації, повинні бути зваженими, обґрунтованими, враховувати чинне законодавство, інтереси місцевої громади та її представницької влади.
Між тим, з часом, у керівництва ПрАТ «Трускавецькурорт» все частіше почали виникати запитання: чому товариству не дозволили і далі опікуватися курортним парком, адже останні роки якість обслуговування тільки погіршувалася? У свій час підприємство витрачало мільйонний бюджет на утримання парку в належному стані. На сьогоднішній день, дякуючи намаганням мерії міста та толокам, які проводяться працівниками ПрАТ «Трускавецькурорт», парк має задовільний стан, але все одно потребує значних капіталовкладень та турботи, щоб радувати око як мешканців, так і гостей міста.
Те саме зробили з Палацом культури «Мир». Міська рада у 2003 році продала його приватній структурі, забравши з Палацу культури ім. Т. Г. Шевченка навіть деякі музикальні інструменти та штори. За незначний проміжок часу Палац культури «Мир» зовсім занепав і його було закрито.
Чим можна пояснити масштабний продаж земельних ділянок у самому місті Трускавець, або заборону (звісно ж з кон’юнктурних інтересів) створення сучасного скверу на ділянці біля музею ім. М. Біласа? Як зрозуміти, чому громада дозволила продати 132 га золотої трускавецької землі за питним озером буквально за копійки?
Чому усе це відбувається? Думаю, простим звинуваченням у байдужості не обійтись. Слід враховувати багато факторів, серед яких низький рівень правових знань у населення, лояльне ставлення керівництва частини оздоровниць до таких негативних проявів як крадіжки та халатність персоналу. Не слід скидати з важелів і факти наживи за рахунок інших, кругової поруки. Пам’ятаю, як одна з директорів їдалень товариства організувала цілу систему викрадання і продажу продуктів. На продаж йшли десятки банок рибної ікри, у великих обсягах реалізовувався сир, ковбаси, м’ясо тощо. Були часи, коли обкрадати пацієнтів було нормою!
Маю надію, що мої відверті вислови правильно зрозуміють як свідомі трускавчани, так і гості міста.
Вважаю, що депутатський корпус Трускавецької міськради, славна трускавецька громада зробить необхідні висновки з моїх роздумів, у тому числі щодо експлуатації, розвитку і утримання головного багатства Трускавця – цілющих мінеральних вод «Нафтусі». Маю надію і на те, що разом дбатимемо про те, щоб з кожним роком наше улюблене місто Трускавець вдосконалювало сервіс та впроваджувало новітні методи лікування, що дозволить конкурувати з провідними курортами Європи.
«Думи мої, думи, лихо мені з вами!» – ці рядки великого Кобзаря мають нетлінний філософський зміст. Вони закликають кожного з нас смертних жити по честі, оглядаючись на минуле, з об’єктивною оцінкою сучасного і надією на краще майбутнє.
Павло Якубенко, голова Наглядової ради ПрАТ «Трускавецькурорт»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень