Будь-яка нова влада, особливо на початках своєї діяльності, намагається довести людям і насамперед сама собі, що працює краще за попередників і робить набагато краще й ефективніше, ніж вони.
Не уникнула цієї спокуси й бориславська влада, яка минулої середи, 9 листопада, звітувала на прес-конференції про рік своєї роботи. Проте за райдужними цифрами не було видно, як на мене, перспективи, а рожеві окуляри не дозволяють можновладцям критично оцінити реальний стан справ, тим більше коли відсутня опозиція і серед депутатського корпусу, і в пресі, та й, за великим рахунком, серед громади міста нафтовиків. Це може зіграти з можновладцями злий жарт, коли рівень довіри до них з боку бориславців, який нині різко впав порівняно з передвиборчою лихоманкою, може взагалі скотитися до нуля.
Коли буде цілодобове водопостачання?
Міський голова Борислава Володимир Фірман так і не дав прямої відповіді мені на це запитання, хоча я вперто повертався до нього тричі. Саме таку обіцянку бориславцям він накреслив у своїй передвиборчій програмі. Щоправда, мер запевнив, що суттєве поліпшення водопостачання буде вже наприкінці року.
Деякі крапки над “і” в цьому питанні розставив перший заступник міського голови Руслан Зелінський. За його словами, питання покращення водопостачання є пріоритетним для бориславської влади. Борислав переміг у всеукраїнському конкурсі “Питна вода”. Для реалізації цього проекту передбачено кошти в сумі 4 мільйони 147 тисяч гривень, з них співфінансування 30 відсотків з міського бюджету. Ці кошти в сумі 980 тисяч гривень уже перераховані з міського бюджету замовнику робіт. За результатами тендеру, виконувати роботи з реконструкції локального водозабору “Ріпне” буде державне підприємство інженерний центр “Техно-ресурс”. Тендер проводив замовник – житлово-комунальне управління обласної державної адміністрації. За ці кошти буде проведено реконструкцію локального водозабору “Ріпне”. Зокрема, підприємство має збудувати новий басейн, дамбу і встановити сучасні очисні споруди, які будуть працювати без застосування хлору. “Техно-ресурс” отримав у листопаді аванс і приступив до реалізації даного проекту. Основна проблема по цьому проекту може виникнути тоді, коли за такий короткий час підрядник не встигне виконати всі роботи і кошти можуть повернутися в держбюджет і місцевий бюджет.
Якщо дійсно таке станеться, то чергова обіцянка мера щодо суттєвого поліпшення водопостачання вже до кінця року може виявитися черговою цяцянкою. Хочеться сподіватися на краще. Головне, щоби це поліпшення водопостачання помітили люди, а не лише можновладці, бо за багатьма параметрами подача води в Борислав за цей рік нової влади лише погіршилась.
Опозиційність бориславській владі не загрожує
Здавалось би, бориславська влада мала би бути в опозиції до Партії регіонів. І справді, Володимир Фірман став міським головою, балотуючись від “Фронту змін”, хоча формально не є членом цієї політичної сили. Його заступники, два депутати обласної ради та більшість депутатського корпусу теж належать до прихильників Арсенія Яценюка. Але, як з’ясувалось, опозиційність бориславській владі не загрожує.
За словами депутата обласної ради Володимира Голобутовського, це Арсеній Яценюк може дозволити собі опозиційність на всеукраїнському рівні, а тут – хочеш-не-хочеш – мусиш іти на поклін до обласної держадміністрації, яка, звісно, знаходиться під контролем регіоналів, адже основними розпорядниками коштів є саме вони. Він явно був невдоволений і зміною голови облдержадміністрації, бо тільки-но вдалося знайти стежки до вже колишнього губернатора, а тут доводиться розпочинати з нуля. На жаль, і досі маємо справу з так званим адміністративним розподілом, який дістався нам ще від радянських часів, коли особисте знайомство часто-густо важить більше, ніж дійсні потреби того чи іншого регіону або населеного пункту.
А коли Олексій Дорофтей запитав, чи підтримує бориславська влада дії підприємців, яких фактично гнобить держава, то був ошелешений відповідями міського голови і одного з його заступників Андрія Паскевича. З’ясувалося, що заради тих клятих грошей керівництво міста не може бути в опозиції до вищої влади, бо й сама є владою, а тому в принципі не може підтримати вимоги підприємців, аби куці надходження із Києва та Львова взагалі не урізали.
Маємо, на жаль, факт, як колишні підприємці (більшість з них була директорами гуртівень), а тепер можновладці ставляться до своїх бойових побратимів. Можна, звичайно, їх зрозуміти і до певної міри виправдати, але така позиція, яка нічим не відрізняється від пристосуванства, навіть якщо це продиктовано якимись вищими ідеями, дає змогу владі нищити середній клас. І Борислав тут не є винятком. За словами того ж Андрія Паскевича,основним джерелом поступлень до місцевого бюджету є податок з доходів фізичних осіб, який займає 78,9 відсотка від усіх доходів, його недоотримали за 9 місяців 5,9 мільйона гривень. Це насамперед пов’язано зі зменшенням чисельності підприємств в цілому по місту на 173 чоловік (станом на перше січня 2011 року – 2078, на перше листопада 2011 року – 1905 чоловік). В той же час здійснюють діяльність з усіх зареєстрованих тільки 1192 підприємців, що становить 62,6 відсотка від усіх, менше працює до початку року на 506 чоловік. Іншими словами, понад 800 підприємців Борислава фактично припинили свою роботу. І це лише за рік діяльності нової бориславської влади! Також значно зросла кількість підприємств, що перерахували до місцевого бюджету податку менше однієї тисячі гривень – 42 підприємства, що на 11 більше, ніж в попередньому році. В цілому зменшення допущено по 140 платниках на суму 0,9 мільйона гривень.
Андрій Паскевич також зазначив, що виконання міського бюджету за 9 місяців склало 83,3 відсотка – ріст до попереднього року 25 відсотків (на 5,5 мільйона гривень). Недопоступило до мі-ського бюджету також 5,5 мільйона гривень, що не дає можливості уповні фінансувати потреби по захищених статтях бюджету та підприємства комунальної сфери, хоча контрольні цифри Міністерства фінансів України виконані на 103,5 відсотка.
Фактична боязнь бориславської влади перед львівськими та київськими чиновниками, пристосуванство, що у військовий час називалося колабораціонізмом, нищить підприємництво в Бориславі, а це своєю чергою призводить до недопоступлення коштів у міський бюджет. Без роботи залишаються дрібні підприємці, страждають їхні сім’ї. Як наслідок – невчасно отримують зарплату вчителі, медики, працівники культури та комунальних підприємств. Чи не задорогою є ціна? За ідеєю опозиційна бориславська влада насправді в опозиції до львівської та київської влад не знаходиться, а насправді фактично зраджує інтереси тих, хто за неї голосував. Тут вже не просто рожеві окуляри, коли бажане видається за дійсне.
Коли в Бориславі проведуть фестиваль Стефана Коваліва?
Питання освіти, медицини, культури завжди розглядалися і вирішувалися за залишковим принципом. Не стала винятком і прес-конференція бориславської влади, коли останнім взяв слово на ній заступник міського голови з гуманітарних питань Сергій Оленич.
На жаль, він так і не відповів на моє запитання, чому Борислав не проводить фестивалів Стефана Коваліва, як, скажімо, Дрогобич проводить фестивалі Бруно Шульца. Не зміг внести ясності в це питання й міський голова, для якого, очевидно. проведення подібного фестивалю не є пріоритетним.
А даремно! Будь-яке польське містечко, куди так люблять наїжджати наші можновладці, зрештою, як і будь-яке європейське, має свою специфіку, родзинку. Дрогобицькі жиди й поляки вхопилися за Бруно Шульца, хоча українська громада, за великим рахунком, ставиться до цього прохолодно. Українська громада Борислава могла би взяти на щит саме Стефана Коваліва, хоча можливий спротив тих же поляків чи жидів, адже від перших наш відомий учитель і письменник потерпав у школі, а других негативно відобразив у своїх оповіданнях. Чи не тому Стефан Ковалів був забутий не лише в Радянському Союзі, а й в незалежній Україні? Досить сказати, що востаннє збірка його творів була опублікована на початку 50-х років минулого століття, хоча, скажімо, не так багато коштів потрібно для того, аби видати повне зібрання творів нашого славетного краянина, творчість якого високо шанував Іван Франко. До речі, це би могли зробити ті, хто нині прийшов до влади в Бориславі. Потрібне лише розуміння, що Стефан Ковалів є родзинкою Борислава, і навіть з підприємницької точки зору це можна використати сповна. Вирішальну роль в цьому повинна відіграти саме українська громада Борислава, а польській і жидівським громадам теж слід підставити своє плече, бо Степан Ковалів відобразив реалії того часу – не більше, не менше, так що гріх ображатися на нього.
На прес-конференції прозвучала думка, що подібний фестиваль можна організувати з нагоди грядущого ювілею Борислава. Але хто би цим зайнявся? За всієї поваги до Сергія Оленича, він мешканець Дрогобича і просто не встиг перейнятися проблемами міста нафтовиків, яке має своєрідну ауру. В самому Бориславі теж важко віднайти ентузіастів, які би взяли на свої плечі проведення такого фестивалю, адже, крім усього іншого, потрібне не лише бажання, а й уміння. Будемо сподіватися, що такі ентузіасти знайдуться, й у Європі та світі Борислав буде знаний не лише як місто нафтової слави, а й як місто Стефана Коваліва.
Продовжуючи цю тему, можна згадати про бориславців – лауреатів Шевченківської премії Івана Гнатюка та Віру Вовк (Селянську). Ще одна лауреатка цієї премії Галина Пагутяк із Урожа Дрогобицького району свого часу працювала на Бориславському фарфоровому заводі. Аж проситься, щоб у міжшкільному навчально-виробничому комбінаті, де колись була народна школа, в якій понад сорок років працював Стефан Ковалів, створити Літературний музей. Ще живі славні майстри пера Євген Титикайло (до речі, Почесний громадянин Борислава), Андрій Грущак, Богдан Британ, яких свого часу Роман Соловчук фактично виштовхнув із “Нафтовика Борислава”, інші поети та письменники. Ось куди можуть приїжджати європейці, бо не все ж їм дивуватися сумнівній славі Бруно Шульца.
Оскільки я є песимістом, тобто поінформованим оптимістом, то мені здається, що за нинішньої влади розуміння величі Стефана Коваліва не буде. Звісно, втішає, що міський голова заявив, нібито не буде балотуватися на другий термін, а тому можна сподіватися, що наступний мер якщо й не буде гуманітарієм, то бодай підсилить українську гуманітарну складову своєї влади. Всіх економічних і соціальних проблем Борислава й так не вирішиш, скільки би не кидав грошей в дороги чи водопостачання, а ось показати Борислав у Європі як місто Стефана Коваліва цілком під силу, причому без суттєвого вливання коштів.
Хто зніме владі рожеві окуляри?
З прес-конференції було видно, що бориславська влада високої думки про себе. Виходило, що вона мало не ощасливила бориславців тим, що вони її обрали.
Однак проти бориславської влади нині виступають не лише ті, хто не ходив на вибори або голосував за інших (а таких більшість, бо від числа виборців нинішній мер і його команда отримали меншість), а й ті, хто гаряче підтримував фронтозмінівців. Для багатьох стає зрозумілим, що збудувати рай в окремо взятому місті, навіть лягши під регіоналів, неможливо.
Для бориславської влади можна прописати простий рецепт: зняти рожеві окуляри й на все дивитися реально, тим паче, що ентузіазм від перемоги проходить, як правило, швидко. Бориславці очікують від влади не просто виконання своїх передвиборчих обіцянок, а реального поліпшення життя. У місті лише одна газета, яка не гладить владу проти шерсті, відсутня опозиція, бо один Михайло Лазар та його однодумці погоди не роблять. Можна заспокоїти себе, що все нормально. А можна прислухатися до тих, хто, бажаючи тобі добра, критикує – й по-чорному працювати…
Анатолій Власюк, часопис “Тустань”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень