5 листопада в Бориславі урочисто відкрили будинок сімейного типу. Новий двоповерховий будинок на вул. Зеленій, 9 площею 290 кв. м. було збудовано всього за три місяці. В будинку мешкатиме сім`я, яка вже виховує своїх трьох дітей і готова дати сімейний затишок ще 7-9 іншим діткам, які перебувають у сиротинцях (будинках-інтернатах).
Будинок споруджено за кошти меценатів з Німеччини – місії (благодійного фонду) «Brücke zur Leben» («Міст у життя»). Голова благодійного фонду Вальдемар Шрьодер особисто взяв участь в урочистостях відкриття та освячення будинку. А розпочались вони зі спеціальних зборів у баптистській церкві Борислава. З подячним словом до Господа за те, що благословив справу побудови цього будинку, звернулися пресвітер, єпископ Церкви ЄХБ, заступник голови Баптистського союзу України Іван Романюк, директор українського відділення місії «Міст у життя» Михайло Отаманський та керівник БФ “Міст у життя» з Німеччини Вальдемар Шрьодер.
Від влади виступили заступниця міського голови Борислава Роксоляна Гарасимів, начальник відділу освіти Бориславської міської ради Елла Качмарчик та начальник служби у справах дітей Ганна Подставек. Участь в заходах взяли директор Бориславського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Віталій Плоскодняк, депутат Бориславської міської ради Дмитро Герман та велика кількість прихожан баптистської парафії Борислава.
За реалізацію проекту голова БФ «Міст у життя» Вальдемар Шрьодер та засновник фонду Герда Хеммерлінг були удостоєні подяк Бориславської міської ради. В свою чергу пан Шрьодер висловив подяку владі Борислава за сприяння з землею, дозволами, що дало можливість звести будівлю в такі короткі терміни.
Пісні, вірші, хвилюючі виступи звучали не лише в приміщенні дому молитви, але і безпосередньо біля будинку сімейного типу, який знаходиться неподалік цієї церкви. До слова, будинок не передається у власність сім`ї, він залишається у власності парафіяльної спільноти, тобто баптистської церкви Борислава, яка бере на себе зобов’язання допомагати та сприяти сім`ї, надавати їй духовну опіку, слідкувати, чи все гаразд.
Родина Сергія і Галини Харченків, які відважилися на створення прийомної сім`ї, про проблему дітей-сирт знають не з чужих слів. Пані Галина – вихованець інтернату, на власній шкірі знає як воно – бути без батька і матері, бути позбавленою родинного затишку, родинного тепла. Пан Сергій біля десяти років допомагав дітям-сиротам в дитбудинку «Оріана», тож і він знає, як на тебе з надією дивляться оченята сиріток. В молодого подружжя вже є троє власних діточок, але вони готові ділитися родинним теплом з більшою кількістю дітлахів.
Після спільної молитви пресвітерів, урочистого перерізання стрічки та передачі символічного ключа до будинку були запрошені всі бажаючі, щоб на власні очі пересвідчитися, чи добре буде там жити і батькам, і дітям. Отже, будинок обладнаний твердопаливним котлом, а крім того утеплений. На першому поверсі знаходяться простора вітальня, спальня батьків, санвузли, господарські приміщення, кухня, їдальня. На другому – дитячі кімнати, в кожній – по два ліжечка, шафи, стіл, стільці. Є кілька санвузлів, просторі кімнати для ігор чи занять. Все новеньке, як кажуть: заходь – і живи.
Розділена радість – це подвійна радість. Добра, миру, любові та рясних Божих благословінь бажали подружжю Харченків всі присутні, причому від щирого серця. Незвиклі до такої уваги, а від того дещо розгублені Сергій та Галина навіть не знали як реагувати на всі привітання та побажання. Непростий шлях обрали вони, але достойний. І достойну місію виконує благодійний фонд «Міст у життя», який тільки цього року в Україні спорудив більше двадцяти таких будинків сімейного типу. Для прикладу, наступного дня після відкриття будинку в Бориславі – відкриття в Коростені Житомирської області. І це лише в Україні, а крім нашої держави місія працює ще в шести країнах.
В баптистській церкві довелося побувати вперше, вразила велика кількість дітей (дитячий хор – 40 осіб), привітність прихожан, їхня скромність та налаштованість на позитив. А ще той факт, що не розглядають будинок сімейного типу виключно як соціальний проект, а радше як служіння та покликання. У своєму слові на тему покликання Вальдемар Шрьодер дав чіткий виклад того, що добрі справи мають цінність для Вічності тільки тоді, коли Бог стає нашим Батьком через Ісуса Христа. Наскільки ж легше людині вершити добрі діла, коли вона робить це усвідомлено, з вірою в серці і любов`ю до ближнього! І наскільки кориснішими для суспільства, для держави, є ті громадяни, які виросли у віруючих сім`ях, в тому числі в будинках сімейного типу, ніж люди, долю яких покалічила бюрократична інтернатна система.
Урочистості завершилися, кожен повернувся до своїх справ. Перед родиною Сергія, Галини та їхніх дітей – новий шлях, нові виклики та випробування, але водночас і нові радості та надії. Вони знають, що можуть розраховувати на підтримку баптистської церковної спільноти, на підтримку держави та місцевої влади, тому долатимуть цей шлях, шлях виховання дітей. Своїх і … своїх. Бо різниці не буде, не повинно бути…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень