Така парадоксальна думка виникла у мене у вівторок, 12 лютого, коли міський голова Трускавця Руслан Козир провів першу в цьому році прес-конференцію для журналістів міста та регіону. Тему обрав нейтральну та зручну – функціонування та розвиток місцевого самоврядування. Розпочав підкупаюче – журналісти теж частина місцевого самоврядування, тож маємо поговорити про чинники та проблеми, які заважають розвитку місцевого самоврядування.
А далі – про труднощі виконання делегованих повноважень, які на половину доводиться фінансувати з місцевого бюджету, блокування рахунків казначейством та труднощі розвитку території. Мета цього виступу перед журналістами, чесно, залишилася для мене загадкою. Що можна змінити такими розмовами? Чи Руслан Ярославович сподівається, що журналісти так переймуться проблемами місцевого самоврядування, що організують революцію знизу, але жорсткішу, ніж Помаранчева? Чи пробує викликати розуміння важкості «шапки Мономаха»? Так, а хто казав, що буде легко?
На запитання, чи не краще, ніж так ремствувати (ну не можу добре замінити «розглагольствувати», яке роздратувало Руслана Ярославовича на прес-конференції) пробувати залучати Трускавець до обласних та загальнодержавних програм, частіше їздити у Львів та Київ, лобіювати інтереси Трускавця, міський голова відповів, що і їздить, і пише листи (мовляв, може продемонструвати пачку переписки лише по проблемі транспортного сполучення з курортом). Та кошик загальнодержавний, мовляв, так мало наповнений, що всім явно не вистачає. «А після мене приїде ще десять. А мені скажуть – навіщо вам допомагати? У вас і так все добре».
Ну добре, то добре, а спитати можна. Та доброта міського голови не була безмежною. Запитання головного редактора газети «Трускавецькурорт» Галини Шумило про економічні та екологічні мінуси автономного опалення Руслан Козир назвав «демагогією» і обірвав роздратованим «дякую».
Дякуємо і ми. Та чого збиралися?
Іра Циган, газета «Франкова криниця Підгір’я»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень