Семеро осіб, тим чи іншим чином причетні до журналістики, були присутні на установчому засіданні Дискусійного клубу Трускавця. Це (подаємо в алфавітному порядку) Святослав Грабовський, Володимир Ключак, Ольга Куц, Орест Лещишин, Ігор Пілько, Богдан Процишин та Руслан Солонець. Спочатку автор цих рядків мав намір подати свої роздуми другим, чекаючи на першу публікацію. Але оскільки її може й не бути або буде аж наступного тижня, то подаємо нашу думку стосовно ДК у Трускавці, його функцій та можливостей.
Отже, вчора, 4 квітня, в готелі «Хеллі» (м. Трускавець, вул. Лисенка), небайдужі трускавчани зібралися, щоб розпочати дискусію. Оскільки тема дискусії не була окреслена, то й говорили хто що хотів. Не зронили жодного слова хіба що Руслан Солонець та автор цих рядків. Не добули до кінця зустрічі троє з 11 присутніх. Половина просто вправлялася в словесності та в розумінні проблем міста. Оскільки цих проблем не меншає, то поговорили від 17.00 до 19.30 і говоритимуть ще не раз. Але вже не на довільну тему, а на конкретну. Наступні засідання Дискусійного клубу заплановано провести з питань питного озера та «Альфи Плюс», щодо доцільності в місті трьох пам’ятників Франку. Присутній представник партії «УДАР» (не депутат) запропонував обговорити тему стану доріг в місті. Навіть відремонтовані нещодавно вулиці сходять разом зі снігом. Депутат Богдан Процишин за позитивний приклад навів вулицю Мазепи, яка навіть без третього захисного шару послужила вірою та правдою добрих десять років. Але нічого вічного немає.
Дуже багато говорив депутат Ігор Пілько. І про беззаконня, якому потурає секретар ради (мається на увазі повне ігнорування пропозицій депутата), і про те, що ця рада «погано почала» (стосовно кулуарних домовленостей у «Богемі» навколо призначення пана Шумина секретарем ради в 2010 році). А ще ж 600 тисяч на ремонт мерії, 250 тисяч на автомобіль, а ще ж зрізання туй, відсутність комунікації з громадськістю, гальмування справи з можливістю мешканців обирати житлово-комунальні послуги з переліку запропонованих комунальним підприємством. «Одна з проблем теперішньої влади Трускавця – що у неї тепер немає опозиції», висловив припущення Ігор Пілько. Про тарифи взагалі окрема тема, присутні навіть висловили версію, що це якісь політтехнологи сплановано здійснили диверсію проти Руслана Козира. Багато присутніх підтримувало Ігоря Федоровича, ставлячи риторичне запитання: «Чим кращий Руслан Козир від Віктора Януковича, а «Фронт змін» від Партії регіонів? Та нічим…». Проте сказати, що всі виступали тільки проти політики чинного мера та його команди було б неправильно. Як могла захищала Руслана Ярославовича журналіст Ольга Куц. За приклад позитиву вона навела факт продажу земельної ділянки на аукціоні, аргументом на користь мера виступив і мізерний бюджет розвитку Трускавця в останні роки. Мовляв, були б гроші в тих сумах, що раніше, було б більш можливостей розв’язувати проблеми.
Участь в дискусії взяли і керівник ТМО партії «Наша Україна» Зоряна Домбровська, громадський діяч, очільник ГО «Клуб греко-католицької інтелігенції Трускавця при церкві св. Миколая» Володимир Шиманський, досвідчений політик, депутат кількох скликань і знаний адвокат Олег Ковальчин. Олег Васильович розпочав свій виступ із вірша Дмитра Чекалкіна «Терпець» (насправді ж автором слів є Ян Таксюр – прим. авт.), який зараз подаємо Вашій увазі.
«В американців є свобода,
У німців – пиво та бекон,
У французів є висока мода,
В англійців – кращий стадіон.
А українець пересічний
У справі іншій є взірець.
Він має довгий еластичний
Ніде не бачений терпець.
Наприклад, зверху заманеться
Ввести податок на штани —
Терпець вкраїнця не порветься,
Хоч триста літ його тягни.
Або братва введе в оману:
Покличе в банк, а там — бордель.
Вкраїнець свій терпець дістане,
Зітхне — і знову до грабель…
Я чув: начальство задля траншу
Продать хотіло наш терпець.
Не продавайте, я не раджу,
Бо вам усім прийде… (…несподіваний і дуже неприємний фінал).
Засміявшись від душі, перейшли до серйозного. Олег Ковальчин закликав не шукати винних в особі колишнього чи теперішнього голови. Обговорення проблем не повинно зводитися до критиканства, а має містити в собі і конструктив.
«Я відношуся до Лева Грицака негативно, але теперішній голова в багатьох питаннях його переплюнув», – гірко констатував факт Володимир Шиманський. Він здивувався, навіщо меру нове авто, на підставі чого йому підвищили зарплату, дають премії. Та головним питанням, яке болить громадського діяча, є все ж питання питного озера. Навіть докази, що від продажу землі «Альфі Плюс» виграло місто, а не ця фірма, яка нічого не може там розпочати робити, а щорічно сплачує понад два мільйони гривень податків, не переконало пана Володимира. Він, як і Ольга Куц, вважає, що пам’ятник Франка біля церкви Миколая встановлений незаконно. Втім, під час дискусії виявилося, що і пам’ятник Бандері теж встановлений незаконно, навіть меморіальна таблиця о. Олексі Пристаю, якого «вшанували» розміщенням цієї таблиці на тротуарі, наче розстріляного Бруно Шульца в Дрогобичі, теж встановлена з порушеннями. Принаймні, ніхто не радився ні з депутатами, ні з мешканцями прилеглих дворів. Навряд чи третій пам’ятник Франку влада зможе встановити, адже земельна ділянка, де планувалося поставити пам’ятник – у приватному володінні чи ж постійному користуванні ЗАТ «Трускавецькурорт». Втім, було б бажання, а справу можна вирішити. Так, Ігор Пілько пригадав історію, коли пам’ятник Шевченка біля «Каштану» мали переносити на подвір’я СШ № 3 і тільки неможливість здійснити таке перенесення технічно завадило виконанню цієї ініціативи. Тому маємо два пам’ятники Шевченку, два пам’ятники Франку, а можемо мати ще й третього Франка.
Висловити своє ставлення до подій 4 квітня в українському парламенті закликав присутніх Святослав Грабовський. Він повідомив, що в парку біля бювету активісти провели відповідну акцію. Також присутні підписали звернення з проханням провести позачергову сесію міської ради з цього питання. Але оскільки Дискусійний клуб буде присвячений в основному місцевій проблематиці, то знову повернулися до наболілого тут, а не вгорі. Адже своя сорочка ближче до тіла.
Емоційну та сумбурну зустріч важко описати, тож не знаємо, чи вдалося нам це в достатній мірі. Зауважимо додатково, що на доручення присутніх модератор першої зустрічі Богдан Процишин вже створив у соціальній мережі Фейсбук групу «Круглий стіл». Проект розширюватиметься, на нього запрошуватимуть експертів, представників різних політичних сил (на вчорашню дискусію не з’явився ніхто з депутатів ТМР від «Фронту змін», «Батьківщини» та «Свободи», хоча й були запрошені), представників влади. Напевно, доцільно було б проводити такі обговорення в стінах мерії (в залі засідань), можливо варто робити такі зустрічі інколи закритими, без участі преси, або ж із застереженням про нерозголошення почутого. Все це треба буде внести у положення регламенту чи якихось правил ДК.
Нагадаємо, що у Дрогобичі Дискусійний клуб діє досить успішно вже понад рік, з початку 2013 р. такий ДК започатковано і в Бориславі. Ведучий дрогобицького та бориславського дискусійних клубів інформував про бажання започаткувати аналогічний проект і у Трускавці, про що «ТВ» вже повідомляв. Почувши про засідання ДК 4 квітня, Анатолій Власюк зауважив: «Маємо в державі два засідання парламенту в різних місцях, то чому у Трускавці не може існувати два дискусійні клуби?». А дійсно, чому ні? Втім, варто обидвом ДК зробити все, щоб такі круглі столи не перетворювалися в «говорильні», а мали якийсь ефект. Бо владу не лише треба критикувати, їй треба допомогти. Як казала вчителька Руслана Козира, «не кожен, хто тебе критикує, твій ворог, і не кожен, хто тебе хвалить, твій друг». В дискусії вчимося почути іншого, в дискусії народжується істина. Але, схоже, чинна влада Трускавця не прагне дискусії. Запрошений на засідання ДК мер міста Трускавця не прийшов.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень