«Секс у будинку біля колії» та «Вже хтось казав до мене ці слова…». Ці дві книжкові позиції об’єднують автор, видавництво та рік видання. Книги нашого краянина Анатолія Власюка побачили світ цьогоріч у дрогобицькому видавництві «Посвіт».
Книга поезій «Вже хтось казав до мене ці слова…» – про кохання і війну. Якщо вірші про кохання не надто вражають чимось надзвичайним (хто ж бо з нас не писав про кохання?), то зовсім інша картина з «воєнною» тематикою. Автор переосмислює події на Сході через призму політики та філософії, тому тут думка не розмита, а чітка та влучна, немов короткий постріл з пістолета. Ось хоча б кілька вартих уваги рядків, які передають переживання поета:
– Послав же Бог сусіда нам. Не кара це – випробування.
– Поволі Україна гине – хоч кричимо, хоч мовчимо.
– Не хочу бути я одним народом з москалем.
– І мучаться у сьомому коліні нащадки зрадників німих.
– Україна на мапі – мов курчатко з відрубаною головою. А тепер без Криму – ще й з відрубаними лапками.
– Вони прийдуть, убиті Путіним, на суд.
– Чи дочекаюсь я такої днини, коли Москва впаде і Кремль в огні згорить?
Збірка оповідань «Секс у будинку біля колії» теж містить твори, в яких згадуються слова «АТО», «війна», «Путін», «Порошенко» і т.д. Для прикладу, твір «Хто вбив Сашу Баклана?» написаний від особи бандита з ДНР, і ця відразлива картина «життя» сепаратиста змальована надзвичайно реалістично.
Але все-таки більшість оповідань – про життя звичайних людей у мирний час. І про смерть. І про емоції, почуття, переживання, мрії здійснені та нездійснені.
Серед нових творів письменника затесався твір досить давній, під назвою «Жид». В «Бібліотечці газети «Тустань» цей твір було присвячено іншій людині, а в збірці «Секс у будинку біля колії» вже стоїть присвята Левкові Сікорському. У невеличких оповіданнях можна раптово надибати на знайомий персонаж з реального життя, як для прикладу, у творі «Софійка», де впізнається постать певного священика з Дрогобиччини.
Твори Анатолія Власюка, можливо, кардинально не змінять чиєсь життя. Але часто вони змушують виймати дещо з нетрів свідомості – за асоціативним принципом. Легкий наліт містичності немов закликає: «Перехожий! Зупинись! Подумай!». І відклавши вбік книгу (одну чи другу), дійсно задумуєшся…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень