Шануватимете чужих…

Хто не хоче годувати свою армію, той годуватиме чужу. Хто не хоче шанувати своїх героїв, той шануватиме чужих. Ці дві подібні сентенції пригадалися власне під час заходів до Дня народження трускавчанина, легендарного розвідника УПА Романа Різняка (псевдо «Макомацький»).

В недільний похмурий та холодний день 13 березня вшанувати трускавчанина Романа Різняка-Макомацького зібралася жменька людей, близько 50-60 осіб, з яких частина була, як то кажуть, «на роботі». Загальна тривалість заходу – менше півгодини: слово ведучої, панахида, покладання вінків, виступи священика та міського голови, вірш від учнів та спільне виконання гімну. Без мікрофонів, без завзяття, без настрою.

Можна все списати на дощ, погоду і вихідний день. Можна покритикувати організаторів. Можна, але вина все-таки не погоди і не організаторів. На вшанування місцевих героїв приходить катастрофічно мало мешканців Трускавця. Не віриться, що аж так непоінформовані. Не віриться, що свідомо ігнорують. Ні, причина – байдужість. Ніколи не збирається більше ста осіб (це з 20-тисячного міста) на вшанування Василя Біласа та Дмитра Данилишина чи Романа Різняка-Макомацького. Та й відкриття меморіальної таблиці (на тротуарі!) нашого земляка отця Олекси Пристая зібрало приблизно стільки ж.

Можна ще раз і ще раз описувати життя та подвиги Макомацького. Можна апелювати до совісті, свідомості, місцевого та загальноукраїнського патріотизму. Можна посилити роз`яснювальну роботу, навіть «організувати» кількість людей, застосувавши адмінресурс. Але це не буде виходом з плачевної ситуації.

Трускавець – не лише курорт та «Нафтуся». Трускавець – це історія місцевих родин, це конкретні люди, чиї предки покояться в могилах на тутешній землі. Трускавець – це вивезені в Сибір, вбиті енкаведистами, в’язні сталінських таборів. Серед 20 тисяч населення вони – жменька, але це сіль землі. Місцевої трускавецької землі, шанувати яку мають не лише корінні, але й ті, для кого Трускавець волею долі став рідним. Але так не є.

Діти тримають жовто-блакитне полотнище. Два прапори КУНу і біля третини прихильників цієї політичної сили серед присутніх. Кілька небайдужих трускавчан – око вихоплює Анатолія Томашівського, Ігоря Кісака, Ігоря Кекіса, Григорія Долика, Романну Чаплю, Володимира Щигеля, Богдана Гуцила, Ігоря Ластовецького, Ігоря Ліщинського.

На вулиці Джерельній біля родинного обійстя трускавецької родини Різняків, біля пам’ятника, автором якого є скульптор Володимир Ропецький, жменька небайдужих трускавчан вшанувала Романа Різняка-Макомацького. Pro forma. Для годиться.

Володимир Ключак