Полудень. Трускавець. Залізничний вокзал. Перон вщерть заповнений людьми, котрі очікують на прибуття поїзду з Дніпропетровська. Чух-чух-чух… Поїзд прибуває. Провідники відчиняють двері вагонів і услужливі маклери допомагають гостям зійти на перон та зняти багаж. Перше, що кидається у вічі приїжджим гостям – тотальна реклама відпочинку у Східниці, зокрема, в готелі “Київська Русь”. На привокзальній території Трускавця – 3 великі рекламні щити, де з обох сторін – по дві реклами. В сумі – 12 бордів.
Услужливі маклери готові для приїжджих на все – і сумки нести, і таксі замовити, і квартиру знайти. Причому, не лише тут, у Трускавці, а і в Східниці, де, за словами тих же маклерів, “воду не розбавляють”, “повітря чистіше”, “спокійніше”, “кращий рівень сервісу”. Серед тих, хто провадить такий вид бізнесу – і бюджетники Трускавця, люди, котрі працюють в галузі освіти, культури, медицини, котрі отримують зарплату з міського бюджету. Але оскільки зарплати ніколи не вистачає, а є можливість підробити без сплати податків, то і використовують цей шанс хто як може. Не думаючи, що від цієї діяльності та цієї дезінформації втрачає міський бюджет, наповнюється бюджет східницький, у Трускавці доводиться економити бюджетні кошти і зачароване коло не лише крутиться, а й закручується.
На сесії ТМР у вересні цього року ця проблема обговорювалася. Її підняв заступник міського голови Юрій Яворський, який курує розвиток курорту. З метою щось змінити квартирне бюро реорганізовується у інформаційно-курортний центр, який повинна очолити заступниця п. Яворського Світлана Лутчин. Власне для того в Трускавці і створювалося управління розвитку курорту, щоб розвивати курорт (вибачте за банальну тавтологію). Як і посада третього заступника міського голови – не лише особисто під Юрія Яворського, а під проект. Та за короткий відрізок часу Східниця обігнала Трускавець, про це відкрито говорили депутати. Чому? Які причини? Що робити далі?
В тому, що Східниця стала відомим курортом, селище завдячує в першу чергу своєму земляку Омеляну Стоцькому. А в другу чергу – Трускавцю, вірніше, близькій відстані між цими двома населеними пунктами. З самого початку, коли було відкрито східницькі родовища мінеральних вод, а серед них є дійсно такі, яких немає в Трускавці (зокрема, содові, типу Боржомі чи Поляни Квасової), Східниця почала розглядатися як сателіт Трускавця. Тобто, супутній курорт, додаток до Трускавця. Навіть існували плани об’єднання цих двох курортів в один, окремі пункти цих планів вже навіть почали реалізовувати. Та настав розвал Союзу, згодом економічна криза і кожен пішов своїм шляхом. Трускавець надіявся на соціальні путівки, на лобі в Києві. Східниця ж почала розвиватися як курорт європейського типу, бізнес почав сюди інвестувати і відповідно робити все, щоб інвестиції окупилися по максимуму і в найкоротші терміни. Симбіоз почав перетворюватися в паразитизм, тобто, мирне взаємовигідне співіснування перестало таким бути. Агресія, котра не зустрічала опору, посилювалася. Про Трускавець почали створюватися різноманітні міфи, в яких напівправда змішувалася з відвертою брехнею. Метою було переманити відпочивальників із Трускавця. Вони мали їхати до Трускавця, та в кінцевому результаті відпочивати саме в Східниці. Масовану атаку було розпочато, операція почала давати свої плоди.
Останній рік Східниця зміцнила свої позиції. Після приходу до влади нового селищного голови Івана Піляка, одного з творців східницької асоціації підприємців, стався, без перебільшення, прорив цього курорту у позитивному смислі слова. Замість балаканини – конкретні дії. Свої зусилля об’єднали три найпотужніші готелі селища – про це на сесії ТМР заявив міський голова Трускавця Руслан Козир. У Східниці щось не чути про негатив діяльності попередників Івана Піляка, перегорнули сторінку і пішли далі (бо, як пише Біблія, тільки пес повертається до блювотини). Стартувало “Східницьке літо”, яке стало потужним проектом промоції. Нашим задумам типу “На Великдень у Трускавець” навряд чи переграти конкурентів на цьому полі. Один власник східницького готелю створив регіональну газету, яка дуже цікава та популярна, має всі шанси стати одним із кращих видань регіону.
Відпочинковий сезон у Трускавці та Східниці наближається до кінця. Це перший сезон нових команд, нових влад нашого міста та їхнього селища. Це ще не вся битва, тільки один раунд, який ми, Трускавець, програли з рахунком 1:0. З нашої сторони внутрішні протиборства, пошуки винних та крайніх, дозволи на рекламування Східниці в самому центрі курорту, на нововстановленій рекламній аудіовізуальній конструкції на Майдані Незалежності у Трускавці, біля курортного парку. “Східниця запрошує!” – лунає звідти, як насмішка над промоційними заходами трускавецької влади. Зі сторони Східниці – створений бренд селища-курорту, існує непоганий логотип, хороша інформаційна політика та медіапідтримка навіть в трускавецькій провладній пресі. Непогано як на початок. А до того ж – екскурсоводи у Трускавці, які знають, коли і де вставити потрібні слова і які саме, щоб відпрацювати кошти, які їм дають зі Східниці. А до того – обслуга в ряді трускавецьких санаторіїв, яка попри совковий сервіс (нема чого обурюватися, подекуди це факт, а не вигадка) може ще й сказати – “не подобається, то їдьте в Східницю”. А до того – міський голова Трускавця не має особистої зацікавленості стосовно розвитку санаторно-курортної сфери міста (бо ж не має відношення до неї, як, для прикладу, Лев Грицак, Олександр Чебаненко, Мирослав Гумега чи Павло Якубенко), а от Іван Піляк зацікавлений у розвитку Східниці особисто.
Без підписання “дорожніх карт”, без конкурсів на логотипи та кращі статті, без запрошень друзів із Києва, які повчають, що то таке брендбук і нащо він потрібний, Східниця йде вперед. Чи маємо ми заздрити? Може й так, але варто й поаплодувати. І проаналізувати, чому ж у нас все не так, як у людей? Чому ми відстаємо в цьому плані? Чому намагаємося “зменшити інформаційне навантаження на відпочивальників” (цитата Юрія Яворського із сесійного засідання 14 вересня) шляхом боротьби із рекламоносіями, які ж сприяють наповненню бюджету міста? Чому не контролюємо контент реклами у Трускавці? Де наша трускавецька “служба безпеки”, котра могла б реагувати на потенційні загрози? Легко покритикувати незаангажованого журналіста, витягнувши з контексту якусь фразу, натомість руки не доходять до того, щоб промоція міста разом із контрударами проти випадів конкурентів була явищем системним, цілісним та ефективним.
Не сумніваюся, що у владі Трускавця зраділи б, якщо би Східниця висловила якісь претензії до автора цієї статті. Втім, скажу відверто – мені особисто пропонували працювати на імідж саме Східниці і то не де-небудь, а в коридорах трускавецької влади. Можна було б погодитися, бо Східниця є сусідом населеного пункту, звідки походжу, це реально хороша місцина, там є ще великий потенціал. Та не можу собі дозволити діяти так, як окремі провладні журналісти Трускавця, котрим гроші не пахнуть і котрим все одно, чи це кошти обдурених споживачів, чи кошти конкурентів. Зрада – могли б ми кричати авторам пасквілів, які пишуться з метою нас очорнити, та не будемо цього робити – кожен сам обирає свій шлях і тільки час покаже, хто ж правий і тільки Бог найкращий і найсправедливіший суддя, тож нехай Він нас і судить.
Живучи у Трускавці, маємо любити наше місто. Погана та пташка, котра гадить у власне гніздо. Але любити – не означає погоджуватися із всім, що коїться в місті. Не мовчати, а говорити, щоб влада реагувала та виправляла свої помилки – така наша мета. Бо про “боротьбу з маклерами” на залізничному вокзалі (втім, на автостанції теж існує це явище) в мерії ведуть мову ще з кінця минулого року. А бюджет Трускавця втрачає, а Східниця як курорт піднімається, а ми говоримо, а вони роблять. ВОНА (Східниця) ПРАЦЮЄ.
Draw`s impossible? Нічия між Трускавцем та Східницею на даному етапі неможлива в принципі? Можливе лише мирне співіснування? Питання, на які не даємо відповідей. Напевно, потрібна добра воля обидвох сторін і ще щось на додачу.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень