/Із сесії Трускавецької міської ради/
Цього разу попробую зробити те, до чого ніколи не брався – підготувати репортаж з події, на якій не був. А мова йде про «валентинкову» сесію Трускавецької міської ради, тобто про сесію, яка проходила вчора, 14 лютого.
Отже, зі слів очевидців, сесія була бурхливою і знаковою в багатьох питаннях. Перше – це факт збереження провладної більшості, ба, більше того – входження до цієї більшості окремих депутатів від Партії регіонів. Поіменне голосування за прийняття так званої «інвестиційної програми», а простіше – колосальних видатків на потреби чиновницького апарату, показало, що за подачку на ОСББ депутат Володимир Симович повністю та беззаперечно підтримує політику чинного міського голови Руслана Козира. Переформатування в раді було очікуване, адже такі депутати як Ігор Пілько чи Богдан Процишин не вперше показували тверду волю в раді, наражаючись на гнівні репліки пана Козира. Тож підтримка депутатів, які до цього часу вважалися або нейтральними, або навіть опозиційними, ой як була потрібна меру. Тим більше після того, коли він назвав депутата Стародуба представником «мало не бандитського угрупування». Зрозуміло, що депутати, які представляють ЗАТ «Трускавецькурорт», таку гірку пілюлю ковтати не захотіли, а відповідно і рішення, необхідне по заріз меру, не підтримали. Похолодання стосунків із ЗАТ «Трускавецькурорт» після гарячих обіймів та поцілунків у добрих брежнєвських традиціях теж внесло свої корективи та потребу негайного переформатування коаліції. Так що, привіт стара нова коаліціє під Козира (чи «під Козиром»)!
Другий аспект, на який хочеться звернути увагу – релігійна карта, яку в котрий вже раз розігрували на сесії. Зі слів тих же очевидців зауважимо, що міський голова пішов на хитрість і певною мірою навіть на підлість, коли втягнув у питання регулювання містобудівельних відносин у Трускавці шанованого отця-декана Петра Івасівку (УГКЦ). Надавши слово отцю у присутності багатьох представників іншої релігійної громади (конфесії, яка знаходиться в меншості у Трускавці), Руслан Козир вміло переклав відповідальність зі своїх плечей на плечі отця, втягнувши його у неприємний інцидент, а фактично провокацію. Де і ким розроблявся такий сценарій, важко сказати, але пан Козир досяг, чого хотів – тепер вірні православної церкви Київського Патріархату вважатимуть головним винуватцем у гальмуванні їхніх інтересів саме отця Івасівку, а не пана Козира, чого міському голові і треба. Втім, на цей раз депутати всупереч волі міського голови все ж підтримали православних, а це навряд чи залишиться поза увагою отця-декана, який напевно очікував іншого результату голосування.
Третій момент – вкотре не вирішено питання по «Альфі Плюс». Міський голова з однієї сторони ніби й хоче розвитку міста-курорту, а з іншого – водить інвестора за ніс, немов кота за стебло. Невизначеність на руку міському голові, хоча він і декларує протилежне. І якщо деякі депутати могли подумати, що поступили всупереч волі пана Козира, то насправді ситуація не є такою простою.
Четвертий факт, який свідчить про вміння свої здобутки показувати як програш або поступку – це ситуація із автомобілем для міського голови. Рішення про те, що це буде не автомобіль суто для мера, а машина для комунального підприємства, суті справи не міняє – 250 тисяч на мікро-Вен підуть із міської казни. А ці кошти можна було б витратити значно раціональніше. Але пил в очі пущено і авто для «нормальної роботи комунального підприємства» куплять.
Без змін проголосовано і проект рішення про надання двом ОСББ міста триста тисяч гривень. Прикметно, що за цими двома ОСББ стоять депутати міськради. Мер висловив думку, що недоцільно кошти подрібнювати, ділити між всіма ОСББ, бо тоді для кожного об’єднання це буде мізер. А те, чому саме для цих ОСББ було виділено кошти, доводити можна, але хто повірить? Адже в кожному ОСББ можна знайти причини, чому кошти потрібні саме їм. Та кошти все ж виділили тільки для «своїх».
Шостий момент, здавалося б, невинний – ситуація із забудовою в районі Палацу культури «Мир» та так званою «етажеркою» від ТКС-у. Депутати не хочуть збільшення поверховості висотного будинку, як і виступають проти трьох поверхів у глибину надр (тобто, підземних). Безконтрольність у цьому питанні може обернутися без перебільшення катастрофою для Трускавця. Бо хто знає, а ну ж таке будівництво приведе до зміщення пласту, де формується «Нафтуся»? І взагалі, як впливати на забудовників, коли в місцевих рад такі повноваження вилучили, а по вертикалі все можна вирішити, домовитися. І таких прикладі по Україні – безліч, коли інспекція Держархбудконтролю вперто не бачить порушень там, де вони видні неозброєним оком. А дозволи, яких хитромудрі підприємці не могли добитися на місцях, з легкістю отримуються в Києві. Тому радці хотіли б послухати забудівника, але коли то ще буде…
Стосовно ж забудови біля «Миру», спорудження «дельфінарію» та інших речей, які нібито мають принести славу курорту та посилити його промоцію, то тут теж не все так однозначно. Висловимо суб’єктивну думку, що складається враження про якесь прокляття над цією частиною Трускавця і доказом цього є ситуація з «черепашкою», «амфітеатром» і навіть тим же «Миром», який тепер просто в жалюгідному стані. Якось все, що має тут бути і приносити користь для міста, обертається в ніщо.
І останнє, сьоме. Диявол знаходиться в дрібницях, гласить прислів’я. На жаль, особиста неприсутність на сесії не дає нам можливості зосередити нашу увагу на тих моментах, які напевно не зауважили особи, котрі нам розповіли про перебіг засідання. Переважно під кінець засідання (а депутати 14 лютого працювали без перерви), коли втома бере своє, а шлунок починає домагатися наповнення чимось смачненьким, приймаються ніби між іншим рішення, котрі насправді мають подвійний зміст. Оскільки всі рішення цієї сесії ще не оприлюдненні шляхом публікації на офіційному сайті ТМР, а крім того буде ще й друге пленарне засідання, то про ці дрібниці ми поговоримо в наступній нашій статті.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень