Голова Спілки власників житла України й екс-міністр з питань ЖКГ Олексій Кучеренко на круглому столі із головами ОСББ у Львові пояснив, чому житлова реформа у виконанні нинішньої влади замість вирішення проблем лише поглибила їх, якими насправді мають бути т.зв. комунальні послуги та їх вартість, і чому нинішня система субсидій заводить українців у ще гірші борги.
Усі комунальні монополії перетворилися сьогодні на своєрідну помпу, що викачує із населення гроші, які йдуть куди завгодно, але не на розбудову чи модернізацію інфраструктури. Тарифи підвищили у рази, а якість обслуговування – ані на йоту, – таким був лейтмотив як презентованого О. Кучеренком масштабного дослідження, так і виступів решти учасників круглого столу.
Головна проблема та вихід із неї
Глибинну причину більшості негараздів у комуналці допоміг визначити глобальний аналіз житлового фонду в Україні, проведений очолюваною О. Кучеренком Спілкою власників житла разом з Інститутом будівельних конструкцій. Так от: її коріння – не лише у тотальній корупції на всіх рівнях виконавчої влади та недолугості урядових рішень, але й у критичному стані самого житлового фонду України: будинків 1946 – 60 років (т.зв. «сталінок») у нас – 26,5%, «хрущовок» 1961 – 1970 рр. – 24%, «брежнєвок», у більшості – панельних багатоквартирних будинків 1971 – 1979-х – 17%, отже, загалом – 67%, 1919 -1945 років – ще 12%, а після 1995-го, себто нових, інвестиційних будинків – лише 5%! Різні міста мають, звісно, свою специфіку, але тенденція спільна і… катастрофічна!
На переконання екс-міністра, зміна у підходах й філософії так званих житлово-комунальних послуг почнеться лише тоді, коли ми усі, як власники житла, а, отже, й справжні власники кожного міста, навчимося вимагати від влади, і насамперед місцевої, працювати на нас як найнятих нами ж на виборах менеджерів. Наразі ж вони, щойно їх оберуть, починають диктувати і нав’язувати нам ті чи інші власні пріоритети. Тоді як наразі містам бракує елементарно необхідного, починаючи від базових документів – генерального плану, плану розвитку, енергетичної стратегії (те, що наразі заміняють схеми енергопостачання), немає розподілу землі, технічних паспортів будинків, виділення прибудинкових територій. То яким чином можна залучати інвестиції, окрім т.зв. «теплих кредитів»? – риторично запитує О.Кучеренко. Риторично, бо наразі відповідь очевидна: ніяк! Але ніяк – без кардинальної зміни підходів до вирішення цих проблем, для чого, насамперед, потрібна політична воля найвищого керівництва держави!
Ступінь зношеності абсолютної більшості житлового фонду вражає, – наголошує експерт. – Якщо станом на початок приватизації у 90-ті роки він становив 40%, то станом на 2016-й – вже майже 84%! І хоча житловий фонд в Україні загалом складає 45% основних фондів держави, він практично не отримує інвестицій і занепадає. Тому, на переконання екс-міністра, цю проблему слід винести як національний пріоритет на найвищий рівень – задля того, аби усі зрозуміли: без державної підтримки, без державного організаційного, фінансового, інвестиційного ресурсу модернізувати житловий фонд неможливо!
«Це наша стратегічна мета. Саме тому ми, як спілка домовласників України, уклали меморандум із кандидатом у президенти України Юлією Тимошенко про запуск програми державної модернізації житлового фонду та повномасштабної системи захисту споживача житлових послуг», – назвав О. Кучеренко механізм вирішення вищезгаданих проблем.
А відтак наголосив: «На моє переконання, саме цивілізована передача в адекватному технічному стані (з усіма передбаченими законодавством необхідними документами, поточними чи, за потреби, й капітальними ремонтами) і є квінтесенцією усієї житлової реформи!»
ОСББ – не вихід, а лише інструмент
На думку експерта, саме по собі створення ОСББ не принесе ані додаткових коштів, ані інвестицій. До того ж, управління житловим фондом – це фаховий вид діяльності, що передбачає капіталізацію активів, а не лише прибирання сходових кліток або ремонт підвалів чи дахів.
«Адже після створення ОСББ місто списує будинок зі свого балансу на ваш особистий і на цьому вмиває руки, – аргументує О.Кучеренко. – Тим часом людей слід навчити бути е власниками, управляти власністю, допомогти ресурсами і тоді, можливо, якась частина житла й справді матиме ефективних власників. Якщо вже брати за приклад європейський та світовий досвід, то кондомініуми у ЄС чи США становлять від 30 до 40%, а решта – або муніципальні, або приватні орендні, дохідні будинки… Німці-фахівці з нас сміються: «Яка у вас багата нація! У вас практично усі – власники житла! У нас, до прикладу, лише 30% населення є власниками житла».
Друга теза німців: «запам’ятайте, ОСББ і ефективне управління житловим фондом – це дві різні речі! ОСББ – це механізм прийняття законних правових рішень, але професійного управління ОСББ не гарантують.
Про астрономічні борги
Нам розповідають, що грошей на модернізацію мереж – теплових, водопостачальних – немає, а тим часом за завищеними тарифами стягнули з населення зайвих 40-50 млрд! Населення України, по суті, обклали додатковим податком, коли була прийнята незаконна постанова Кабміну про підвищення ціни на газ (№315, від 27 квітня 2016р.), – наголошує голова Спілки власників житла України, – зауважує експерт.
Нагадаємо, 4 березня Окружний адміністративний суд Києва за позовом лідера парламентської фракції ВО “Батьківщина” Юлії Тимошенко скасував постанову Кабміну №315 від 27 квітня 2016 року про підвищення цін на газ. До появи цієї постанови газ коштував 3,6 грн за кубометр, після – 6,879 гривень за кубометр. Відтак, якщо згадане судове рішення вдасться відстояти в апеляції, то, вочевидь, комунальні тарифи мають бути переглянуті, і НАК “Нафтогаз України” повинен буде, як мінімум, повернути громадянам переплачені гроші – за газ, тепло і гарячу воду – за період з квітня 2016 року по листопад 2018 року.
А тим часом, за словами О.Кучеренка, сума заборгованості населення України за житлово-комунальні послуги станом на березень 2019 року становила 62,5 млрд грн. і до кінця опалювального сезону сягне 70 мільярдів.
«Це астрономічна сума, погасити яку українці ніколи не зможуть – навіть під страхом втратити житло через них, – наголошує він. – Бо темпи погашення боргів у 2-3 рази повільніші, ніж швидкість їх нарощування».
На переконання голови Спілки власників житла України, такі величезні борги – наслідок неправильної цінової політики: “Тарифна політика, запропонована урядом і провладною верхівкою, є тупиковою і загрожує як колапсом усієї комунальної інфраструктури, так і тотальним зубожінням українців”.
При цьому у чинній постанові уряду закладено іще два підвищення ціни на газ: з 1 травня цього року – ще на 15% (нині ціна 8,5 грн за куб м., планована – 9,8 грн за куб м.), а наприкінці року – ще на 25%!
За його словами, аби запобігти повному колапсу в ЖКГ, новій команді, яка прийде до влади в Україні після президентських виборів, треба буде негайно вжити низку заходів. Зокрема, щодо зміни керівництва і складу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ). Далі буде знижено, як і обіцяла Юлія Тимошенко, ціну на газ для населення, як мінімум, удвічі. Відтак слід буде провести ретельний аудит діяльності НКРЕ за попередні роки та врешті ліквідувати монопольного монстра – НАК “Нафтогаз”.
Про субсидії
Нинішній механізм розподілу субсидій – це надана уряду можливість безконтрольно й у ручному режимі розпоряджатися 70 мільярдами на опалювальний сезон! При цім вони на ходу, упродовж сезону, змінюють на власний розсуд то норми споживання, то тарифи, то й самі підходи й критерії надання субсидій, – наголошує О. Кучеренко. – Натомість якби ці гроші навіть з одного сезону виділити на модернізацію житла, в Україні стала цілком реальною справжня революція у комунальній сфері!
Нинішні субсидії – це шалена махінація: 70 млрд на субсидії при 400-500 млн на усі заходи з енергозбереження… Та й т.зв. «теплі кредити» насправді є не жодними кредитами: це схема, за якою з держбюджету компенсується якась частина й одразу, миттєво, цей кредит погашається. «Бо жодна нормальна людина чи ОСББ не триматиме кредит під 25%, – переконаний експерт. – Фінансується ж не конкретний економічний результат чи підвищення енергоефективності, а кошторис. Словом, це не та програма, яка дозволить комплексно модернізувати житловий фонд. До того ж, за ці гроші ще треба битися на усіх рівнях, в тому числі й місцевому».
На переконання екс-міністра, серйозним фінансовим ресурсом для модернізації житла та комунальної інфраструктури натомість мала б стати рента за газ. Та рента, яку ми усі нині сплачуємо як податок, проте вона б мала водночас працювати на зменшення споживання того ж газу – за рахунок все тієї ж енергомодернізації наших будинків та скорочення питомих витрат, а не набивати кишені топ-менеджерів «Нафтогазу»!
Щодо якості газу
«Нині ми й справді щодо обліку газу діємо не по-європейськи: в Європі вимірюють його калорійність, а у нас – обсяги, – зауважує міністр ЖКГ 2008-2010 років. – Тож нині ми масово встановлюємо лічильники (а в Україні – близько 14 мільйонів домогосподарств), які через 2-3 роки доведеться… замінювати тими, що й справді забезпечують енергоефективність, а не годують монополістів».
На його переконання, має бути створена незалежна система контролю якості газу. Наразі ж альтернативи немає: якщо ви бачите, що газ – неналежної якості, викликаєте працівників облгазу, які вам кажуть, що приїдуть… через 3-5 днів. Відтак виставляють вам рахунок на кілька тисяч гривень за висновок «Перевірено, мін немає».
«А якщо серйозно, то це – величезна системна проблема, пов’язана зі списанням зайвих обсягів газу, яких газовики на своєму жаргоні називають «водо-газо-повітряна суміш», – каже екс-міністр. – Це проблема, яка не вирішується упродовж десятків років. І так триватиме, поки 93% тарифи йтиме у кишеню НАК Нафтогаз України, і лише менше 7% – облгазам, попри усе наше негативне ставлення до олігархів – нинішніх їх власників. Для порівняння, в Європі аналоги останніх, себто газорозподільчі мережі, отримують 30%, зате відповідають як за якість газу, так і за його належний облік».
Про пеню
Насправді не такий страшний чорт, як його малюють. Порахуймо. Пеня становить 0,01% на день. Отож, на рік це становить лише 3,65%. Та це ж просто чудовий споживчий кредит, за який можна лише подякувати: під такий відсоток ви не візьмете кредит у жодному банку! «Принаймні, я б із задоволенням сплатив їм цю пеню наприкінці року – за цей час удвічі більша інфляція зжере оцю пеню!» – резюмував екс-міністр.
Юрій Никорак, West News
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень