/Найлегше владу завоювати, а найважче її втримати/
Коли “допомагають” суперники
Як ми й передбачали, міським головою Стебника став Василь Пецюх. Звичайно, до останнього сумніви в перемозі були і серед членів його команди, бо все-таки мова йде про вибори. А це своєрідна лотерея.
“Допоміг” Василеві Федоровичу перемогти його основний суперник Петро Старосольський. Він провів потужну рекламну кампанію, але переборщив. Зокрема, мова йде про те, що Петро Романович, на відміну від Василя Федоровича, став щедро роздавати наліво й направо обіцянки, а це людям не сподобалося. Крім того, негативно виборці сприйняли й кольорові бігборди із зображенням п.Старосольського та його команди. Та й сама команда, чесно кажучи, викликала спротив у пересічного стебничанина, адже в її основі були люди, які, перебуваючи в депутатському корпусі, показали себе з негативного боку. До речі, вони не стали й депутатами, хоча виклалися на всі сто відсотків. Не допомогла й багаточисельна родина Петра Старосольського, на яку він покладався.
Лідер місцевої “Батьківщини” Ігор Боднар зняв свою кандидатуру на посаду міського голови і закликав виборців голосувати за Василя Пецюха. Звичайно, він вніс свою дещицю в загальну перемогу й тепер може сподіватися на прихильність нового мера, не кажучи про якусь хлібну посаду (скажімо, секретаря ради). Але якщо партія не висуває свого кандидата, то вона просто-напросто “вмирає” у конкретному населеному пункті. В Дрогобичі аналогічний крок на користь Богдана Мозоля зробив Михайло Ваврин, хоча це не завадило Олексієві Радзієвському стати міським головою Дрогобича. Але й там “Батьківщина” “вмерла”, як і в Бориславі та Трускавці. Тепер питання в тому, чи зможе вона відродитися до наступних виборів.
За попередніми даними (офіційні будуть оприлюднені сьогодні, 5 листопада, в день виходу газети), за Василя Пецюха проголосувало 3 тисячі 495 стебничан з 14 тисяч 684 виборців, внесених до списку (в голосуванні взяв участь лише 7 тисяч 751 виборець). Його основний конкурент Петро Старосольський набрав 2 тисячі 272 голоси. Третім був Микола Гориславський. За нього проголосувало 736 виборців. Романові Юзефовичу віддали свої голоси 388 виборців. П’ятою була Марія Губицька , яку підтримали 225 виборців. Останнім виявився Роман Калапач, який зібрав лише 77 своїх прихильників. 338 стебничан не підтримали жодного кандидата.
В Стебнику переміг Олексій Радзієвський
Здавна вже так повелося, що кандидат на міського голову Дрогобича, який виграв у Стебнику, неодмінно одержує загальну перемогу і завойовує ратушу.
Так сталось і цього разу. Свої симпатії Олексієві Радзієвському, який став міським головою Дрогобича, засвідчили 1804 стебничанина. Його основний конкурент Богдан Мозоль набрав 1427 голосів виборців. Далі були Олег Хрущ (914 голосів), Богдан Іванців (605), Микола Гук (573), Сергій Гориславський (506), Микола Походжай (357).
1021 стебничанин скептично поставився до кандидатів на посаду міського голови Дрогобича й не підтримав жодного кандидата.
Краще бути добрим татом, ніж поганим депутатом
Феномен стебницьких виборів полягає ще й у тому, що чимало депутатів Стебницької міської ради представлятимуть Народний Рух України. Цю політичну силу вже стали забувати на наших теренах. Звичайно, рухівці завдячують перемозі своєму лідерові Василеві Пецюху, який, на відміну від багатьох стебницьких політиканів, не бігав із партії в партію. Але стебничани зрозуміли одну просту істину: слід підтримати не лише міського голову, а й обрати депутатів, які, своєю чергою, стануть членами його команди. За рухівців у Стебнику проголосувало 732 виборця.
Депутатом обласної ради став відомий співак Тарас Курчик, який також представлятиме Народний Рух України. Хочеться, аби його не спіткала сумна доля колег по співочому цеху на кшталт Оксани Білозір, Руслани, Святослава Вакарчука, які так і не стали політиками.
Депутатом Дрогобицької міської ради став Володимир Христофорович Возняк, який виховав не одне покоління стебничан. Він представлятиме партію “Сильна Україна”. Ми вже писали, що представники цієї політичної сили в Стебнику були чи не найпотужнішими серед інших команд, але в кінцевому результаті депутатом Стебницької міської ради став лише Андрій Тюска. За “Сильну Україну” в Стебнику проголосувало 265 чоловік.
Особливістю депутатського корпусу буде те, що до нього ввійшли представники тих політичних сил, які ще ніколи не засідали в місцевому “парламенті”. Мова йде про “Фронт змін”, “Свободу”, Партію захисників Вітчизни. І хоча в деяких з них ми побачимо старі обличчя, які поміняли партійні прапори, все ж значна більшість депутатського корпусу оновилася, причому на зміну людям старшого покоління прийшла молодь. Свої симпатії “Фронту змін” висловили 1065 стебничан, “Свободі” – 1029, Партії захисників Вітчизни – 249.
Особисто я не сподівався, що депутатами Стебницької міської ради стануть представники Партії регіонів. Однак частина стебничан, а саме 385 чоловік, проголосувала за них. Сподіватимемося, що мова йде не про ідеологічні пристрасті, а про симпатії до конкретних осіб, які представляють цю політичну силу. Крім того, регіонали повинні зрозуміти, що вони є правлячими в Києві, а в Стебнику керують інші політичні сили, і мова повинна йти про розв’язання конкретних проблем міста.
Серед інших політичних сил назвемо такі: за “Нашу Україну” проголосувало 432 виборці, за Конгрес українських націоналістів – 304, за “Батьківщину” – 577, за “Громадянську позицію” (партія, від якої балотувався Петро Старосольський) – 249, за комуністів – 27 осіб.
На щастя, не побачимо в міській раді одіозних фігур – Ореста Середницького, Ігоря Кузьмака та деяких інших. На жаль, не пройшов вічний опозиціонер Тарас Паньків. Натомість стали депутатами вічні можновладці Ігор Говірко та Богдан Асафат.
Пропонуємо вашій увазі список депутатів Стебницької міської ради: Роман Павлічко, Роман Білас, Андрій Гнат, Ігор Говірко, Наталія Беднарчик, Ігор Сушицький, Олег Юзефович, Ярослав Фіц, Петро Мисько, Микола Ранівський, Андрій Пукало, Андрій Тюска, Василь Карабан, Роман Івасівка, Володимир Дмитрів, Петро Бохняк, Богдан Асафат, Роман Броницький, Микола Гориславський, Вікторія Стародуб, Василь Пецюх, Ярослав Пецюх, Анастасія Галяк, Андрій Хорошунов, Юрій Івасівка, Денис Олійник, Галина Марчук, Ірина Василишин, Мирослав Пуківський, Олександр Бодачевський, Роман Юзефович, Андрій Зімбовський, Ольга Гнатів, Ігор Боднар і Микола Варивода.
Як кажуть, краще бути добрим татом, ніж поганим депутатом. Побачимо, аж наскільки поганим буде нинішній депутатський корпус і чи не краще було цим народним обранцям зміцнювати сім’ї, ніж пертися до влади.
У Стебнику ще слід створити громаду
Звичайно, всі очікували, що Роман Калапач вдруге не стане міським головою Стебника, але його нищівна поразка (за попередніми даними, лише 77 голосів!) повинна засвідчити, що найлегше владу завоювати, а найважче її втримати. Стебничани не є кровожерливими людьми, хоча представники Партії захисників Вітчизни обіцяли після виборів порушення кримінальних справ проти Романа Степановича. Мабуть, тепер їхній революційний шал трішки пригас, але в правоохоронних органів залишилося чимало питань до п.Калапача. Одна справа, коли він був мером, інша – коли залишився просто громадянином України. За свою діяльність, а, вірніше, бездіяльність треба відповідати. На жаль, наші правоохоронці не є професіоналами і моральними людьми, вони здатні спокуситися на грошові знаки, а тому Роман Калапач може спати спокійно. Проте запам’ятаймо, що найбільше зло, яке він породив у Стебнику, – це зневіра людей до влади. Якщо понад сорок відсотків виборців узагалі не йдуть на вибори, а значна частина тих, хто проголосував, вкинули порожні бюлетені чи не віддали переваги жодному кандидатові, – це ті зерна зневіри, які посіяв Роман Калапач.
На жаль, не обійшлося і без провокацій, без так званого чорного піару, коли окремих кандидатів обливали брудом або намагалися збити виборців з пантелику. Нічого не допомогло, люди зорієнтувались у ситуації. У багатьох не викликає сумнівів, хто це міг зробити. За свої брудні справи вони належним чином покарані: не пройшли в депутати.
Нова влада повинна зробити належні висновки і не святкувати перемогу, а відразу взятися до справи. Кредит довіри від стебничан Василь Пецюх і його команда отримали, але цим не слід зловживати. Мешканці міста розуміють усю складність ситуації, що склалась, але чекають рішучих дій у наведенні порядку.
Стає очевидним, що без громади, без належного контролю з її боку цього не станеться. За великим рахунком, цю громаду в Стебнику ще слід створити, розбудити активність небайдужих людей, як це є в усьому цивілізованому світі. Якщо Василь Пецюх зрозуміє це, а не вирішуватиме все в своєму кабінеті, значить, зможе наблизити Стебник до європейських стандартів. Якщо ж ні, безкінечно падатимемо в прірву, з якої вже не буде виходу.
Слід не зачаровуватись у новій команді, а вже нині вимагати від неї рішучих заходів, розв’язання проблем Стебника. “Не сотворіть собі кумира”, – сказано в Біблії, і тоді не буде розчарування.
Що стосується нашої газети, то вона й надалі буде в опозиції до влади. Такою є функція засобів масової інформації в усьому цивілізованому світі, й нашим можновладцям до цього слід звикати. Відразу зазначимо, що опозиція буде не заради опозиції. Гарні починання нової влади всеціло будемо підтримувати. Але якщо в команді Василя Пецюха опиняться непрофесіонали, куми, свати, родичі, друзі, – нещадно будемо про це писати. Громада обрала Василя Пецюха, і він повинен опиратися родинному тиску, дійсно працювати на громаду.
Вже незабаром побачимо, чи буде в належному стані дорога на Трускавець, чи вивозитимуть сміття, чи не будуть переповненими маршрутки на Дрогобич, чи відремонтують дахи, чи… А, може, й не побачимо…
Анатолій Власюк, газета «Воля громади»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень