Уже перші фрази передвиборчої програми Романа Калапача «Я балотуюсь на посаду міського голови тому, що знаю, які проблеми хвилюють кожного стебничанина. Я хочу, щоб добробут стебничан покращився, і я знаю, як це зробити» свідчать про те, якою є глибока прірва між міським головою Стебника і стебничанами. Йому далеко до файки проблеми простих мешканців міста, а добробут стебничан не тільки не покращився, а суттєво погіршився. Втім, я знаю одного стебничанина, добробут якого суттєво покращився, – це сам Роман Калапач. Якби у нас правоохоронні органи робили порівняння між тим, що людина фактично заробляє, і тим, що має, висновок був би не на користь мера, бо складається враження, що він вклав гроші у вигідний бізнес – керівництво містом – і отримує з цього надприбутки, нехтуючи правами стебничан, не дбаючи про їхній добробут, а набиваючи власну кишеню.
Але підемо далі. «Я зумію сконсолідувати стебницький політикум, і це стане міцною запорукою для економічного відродження, в якому всім буде затишно і добре. В цьому я вбачаю свій головний обов’язок. Але тільки разом з Вами, шановні стебничани, ми зможемо змінити життя на краще», – обіцяв чотири роки тому Роман Калапач. Як бачимо нині, жодна політична партія не готова підтримати його на наступних виборах, усвідомлюючи надзвичайно низький рейтинг мера, а «консолідація стебницького політикуму» стала можливою лише на рівні депутатського корпусу, коли вирішуються шкурні інтереси того чи іншого народного обранця. Тепер стає зрозумілим, що минулорічна відставка мера – це не вияв принциповості й громадянської позиції стебницьких депутатів. Просто мер, грубо кажучи, начхав на їхні приватні інтереси, а коли це усвідомив, – благополучно повернувся в керівне крісло.
Який пункт передвиборчої програми Романа Калапача не візьмеш, бачиш суцільну брехню й намагання виставити себе білим і пухнастим, святішим за Папу Римського. Ось Роман Калапач обіцяє «запросити інвесторів як вітчизняних, так і закордонних, в наше місто». Агов, де ви, панове?! Ваші гроші дійсно нам потрібні на ремонт доріг, латання дахів, інші невідкладні потреби. Або каже, що «не буде перешкоджати тим, хто хоче відкрити власну справу». Той, хто наважився це зробити у Стебнику, може багато розповісти, як довго ходив чиновницькими кабінетами по колу, яку суму, крім офіційної, мусив заплатити. Виявився обіцянкою-цяцянкою пункт передвиборчої програми Романа Калапача, в якому мовиться: «Забезпечити гарантований перелік безоплатних медичних послуг жителям міста і в першу чергу ветеранам війни та ветеранам національно-визвольних змагань». Відвертим обманом став і наступний пункт: «Сприяти створенню об’єднань співвласників багатоквартирних житлових будинків». Об’єднання створені, але з грубим порушенням чинного законодавства. Зокрема, не був здійснений капітальний ремонт будинків за рахунок міської влади. Фактично проблеми стебничан розв’язують самі стебничани, а влада на чолі з Романом Калапачем самоусунулась від цього. За будинками не закріплена територія, яку має прибирати уповноважена владою структура – КП «МВУЖКГ». Головам об’єднань уже два роки поспіль Роман Калапач обіцяє надати кошти, закладені у міський бюджет, але наразі цього не зробив.
Роман Калапач обіцяв здійснити благоустрій всіх мікрорайонів Стебника, в тім числі й Колпця і Сільця, але слово його тепле, побудувати міський стадіон, але й досі наша футбольна команда, чемпіон Дрогобиччини, не може на ньому грати, а триста тисяч гривень пішли невідомо куди.
Так можна брати кожний пункт передвиборчої програми Романа Калапача, але все одно приходиш до невтішного висновку: або не виконав, або відверто збрехав. Ось, наприклад: «Покращити умови перевезення пасажирів на маршруті Стебник-Дрогобич з врахуванням пропозицій громадян міста та власників маршрутних таксі». Схоже, що пропозиції власників маршрутних таксі враховані, а громадян міста – проігноровані, бо буси перетворилися на справжні труни на колесах, їздять нерегулярно, в них набивається людей, як тюльки в бочці. А що Романові Калапачу? Йому глибоко начхати, що ти дусишся в маршрутці, бо він їздить на люксусовій машині, яку пересічний стебничанин купити не в змозі, адже навіть життя для цього не вистачить, не те що зарплати мера.
Він обіцяв «приділяти всебічну увагу школам, дитячим та культурним закладам, церквам у вирішенні їхніх щоденних проблем, з якими вони стикаються, виховуючи молоде покоління». Поговоріть у неформальній обстановці з учителями й директорами шкіл, і вони вам скажуть усе, що думають про Романа Калапача. Схоже, він згадує про них лише під час першого і останнього дзвоників.
За чотири роки свого керівництва містом Роман Калапач так і не спромігся втілити у життя гарну ідею – «винести на обговорення громадськості питання про обласне підпорядкування м. Стебника». А можна ж було провести громадські слухання, винести це питання на місцевий референдум. Можливо, за цей час Стебник вже й поміняв би свій статус і не годувався з дрогобицьких об’їдків, а вільно почував себе серед подібних міст, маючи відповідне фінансування. Тому, коли Роман Калапач чотири роки тому казав: «Я люблю своє місто і бажаю бачити його економічно та духовно розвиненим», – я нині думаю, якою морально ущербною людиною треба бути, аби, не задумуючись, вводити в оману стебницьку громаду.
Роман Калапач став міським головою Стебника насамперед завдяки тому, що 1972 року вивісив національний прапор і відбув за це декілька років ув’язнення. Не будемо зараз вдаватися у подробиці цієї справи, на все свій час. Ще живі люди, які знають, що було насправді, а в архівах є документи, позбавлені грифу таємності, які свідчать, хто є хто. Чотири роки тому Роман Калапач у своїй передвиборчій програмі писав: «Тільки та людина зможе подбати про рідне місто, яка почала свій життєвий шлях з боротьби за волю України». Міський голова Стебника відносить себе до цих людей і намагається переконати в цьому стебничан. Але чи можна поставити його поруч з Василем Стусом, В’ячеславом Чорноволом, Євгеном Сверстюком, Мирославом Мариновичем, які мордувалися у брежнєвських концтаборах і пронесли крізь усе життя високоморальну любов до України і до кожного українця?
Нині для всіх очевидним є те, що Роман Калапач знову намагатиметься стати міським головою Стебника, знову підготує люксусову передвиборчу програму, в якій наобіцяє стебничанам золоті гори. Але я думаю, що громада вже не купиться на обіцянки-цяцянки людини, яка так і не зуміла стати вищою за директора магазина і фактично перетворила Стебник на такий магазин, де все продається і купується.
Анатолій Власюк, газета «Воля громади»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень