23 жовтня відбулося чергове судове засідання у справі про захист честі, гідності та ділової репутації п. Ілика. На процес не з’явився (вже втретє) сам позивач Роман Романович Ілик, не з’явилися і його представники Юрій Михасяк, Ольга Зубрицька і Богдан Пукало. Якщо на перше засідання 12 жовтня «Батьківщина» навіть організувала «пікет» проти Миколи Лагодича, котрий є відповідачем у цій справі спільно з Володимиром Ключаком, коли на друге засідання 16 жовтня на суд знову прийшли члени цієї політсили, то цього разу розвідати, що й до чого, «батьківщинівці» послали тільки одну журналістку з прес-служби пана Ілика.
Суддя Роман Григорович Коваль поінформував, що є клопотання сторони позивача, а саме його представника Ольги Микитівни Зубрицької про відкладення цієї справи. Відповідач В. Ключак сказав, що у цьому питанні покладається на думку суду, і нагадав про те, що ним на чотирьох аркушах було подано заперечення проти позову, який він не визнає з причин, викладених у цьому документі. Натомість відповідач Микола Лагодич зауважив, що справа є достатньо резонансною і тому відкладати її недоцільно. Та суддя вирішив все ж відкласти судове засідання – його перенесли на 9 листопада о 10.15, чим клопотання позивача було задоволено.
Таким чином замість однієї крапки в цій справі маємо три.
Оскільки про суд більше писати нема що, то хочемо звернути увагу тих, кого цікавить ця справа, на ряд промовистих фактів.
Перший факт – Роман Ілик на жодній із зустрічей не розповів, звідки у нього стартовий капітал, як починався його бізнес і чим він власне займався у бурхливі 1990-ті. Отже, спростувати інформацію, яку озвучив Микола Лагодич, він або не бажає, або дійсно боїться, що щось випливе на яв. Не хотілося б, щоб це була правда, але невже рильце в ПУХУ, як казав Михайло Сендак?
Другий факт – жодного разу Роман Ілик не провів зустріч із виборцями як самостійна фігура, а завжди був на «підтанцовці» у знаних осіб як-то Кириленко, Парубій, Соболєв, Княжицький та подібних їм. І навіть на цих зустрічах жодного разу тема бандитського угрупування Пуха-Ілика чомусь не була порушена. Навіть невинна тема судових спорів пана Ілика із сусідами, яку хтось підняв під час зустрічі з Миколою Томенком у «Златі» (м. Трускавець), була просто-напросто спущена на гальмах.
Третій факт – пан Ілик не провів жодної прес-конференції для місцевих мас-медіа. Чи не тому, що побоювався незручних запитань, на які йому нелегко було б дати чесну відповідь?
Четвертий факт – на дебати, які організовували різні структури, в тому числі Дискусійний клуб, ряд громадських організацій Трускавця, інші кандидати, окремі ЗМІ тощо, пан Ілик не приходить та ігнорує їх. Невже цей кандидат настільки впевнений у своїй перемозі, що ще до виборів дозволяє собі таке фактично хамське відношення до тих, які хотіли б почути всю правду про цього кандидата з перших вуст, тобто від нього самого?
П’ятий факт – цілком очевидне бажання пана Ілика замнути цей скандал із фактами, озвученими Миколою Лагодичем. Доказом цього є те, що падкі на сенсації та сенсаційки ЗМІ області якось майже зовсім не зауважують факт цього судового процесу. До речі, перед судовим засіданням Микола Лагодич висловив здивування, що місцева преса теж чомусь недостатньо уваги приділяє цій справі. За словами Миколи Лагодича, це шкодить самим виданням, адже, для прикладу, зауважив кандидат, рейтинг та відвідуваність «Трускавецького вісника» після публікацій на цю тему доволі зросла.
Шостий факт – пан Ілик досягнув свого – суд не закінчиться до 28 жовтня. А після виборів він втратить свою актуальність, а якщо хтось з цих двох кандидатів стане нардепом, то сподіватися на об’єктивність суду, на жаль, не можна буде сподіватися. Сподівання розставити всі крапки над «і» до дня виборів не виправдалися. Люди не знатимуть всієї правди і так напевно комусь дуже вигідно.
Як зазначила в коментарі для «ТВ» пані Світлана, підприємець Дрогобича із чвертьвіковим стажем підприємницької діяльності, у неї нема абсолютно жодних сумнівів у причетності пана Ілика до бурхливих подій 1990-х. Вона готова давати свідчення, але каже, що не всі з тих, хто постраждав від цієї страшної банди, погодяться свідчити після виборів, побоюючись за власне життя, адже хто вбив один раз, той не зупиниться перед черговим вбивством. Недарма народне прислів’я каже: «Свідки довго не живуть».
В останній тиждень передвиборчих гонок пана Ілика вже навіть вітають з перемогою. Ми ж бажаємо йому виключно поразки – не тому, що хочемо його особистого програшу, а тому, що хочемо, аби виграла Дрогобиччина. А отримавши такого депутата, котрий вже відтепер ложив на край, забив на нього і на його мешканців, котрий пеленою туману огортає своє минуле, Дрогобиччина вкотре ступить на граблі і вкотре каятиметься. Та кому буде потрібне запізніле каяття? Нікому. Бо запізніле каяття, як і запізніле рішення суду – до одного поважного місця.
А ви, шановні краяни, думайте, якого депутата хочете мати в українському парламенті. І від того, кого ви собі виберете, залежить, чи вкриється Дрогобиччина славою чи ганьбою.
А стосовно судового процесу «Ілик проти Лагодича та Ключака», то гадаємо, що на цій третій дії виставу можна зупиняти. Хоча яка це вистава – не трагедія, не комедія, не драма, не фарс… Нудний сюжет, погано дібрані актори, задрипані декорації, непрофесійний суфлер, відсутній музичний супровід. Ганьба режисеру-постановнику!
Весь світ – театр, а люди в нім – актори. Нехай на цих словах опуститься завіса, а пан безчесний йде до біса, туди, у темінь-глибину, у бруд, з якого вийшов хаос і боса цього сотворив, щоб він народ простий дурив. Хто має вуха, хай слухає, а хто має розум, хай зрозуміє…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень