Із творчістю відомого художника Романа Ющака ми неодноразово знайомили читачів нашого часопису. Картини його експонуються у багатьох музеях не тільки України, а й світу, зокрема, у США, Німеччині і навіть у далекому Кувейті. Звичайно, творчий графік митця дуже насичений: виставки, пленери, все нові полотна, що постають з-під пензля майстра. І що дуже важливо, значну частку у творчому доробку займають твори, у яких відображено наше місто, його чудові краєвиди, його минуле і нинішній день.
Недавно Роман Ющак повернувся зі столиці країни, де презентував свої нові роботи на виставці «Розмаїття в унісон». Про враження від цієї події, про творчі плани і нелегкий шлях до успіху, визнання ми й попросили розповісти майстра.
– Так, дійсно мене запросили на 27 серпня, День Державного Прапора, до Києва взяти участь у виставці. Це так звана вулична інсталяція разом із майстер-класом. Відбувалася ця виставка під патронатом благодійної фундації «Відкриті серця» та київської галереї «Артос», арт-менеджерами якої є Андрій Дудік та Тетяна Риліна. Виставка була не в приміщенні, а прямо в Маріїнському парку. Репродукції картин розмістили під склом, на металевих конструкціях. Триватиме та виставка впродовж місяця і приємно, що відвідувачів там ніколи не бракує.
А учасниками виставки були два художники – киянин Олександр Добродій та, як було написано на конструкції, – «художник із Борислава – Роман Ющак».
– Тобто і там Ви ще раз нагадали про наше місто…
– Так, і це було приємно. А взагалі-то все відбулося звично – урочисте відкриття, невеликий концерт. Називалася виставка «Розмаїття в унісон» – назва виправдана, бо учасниками її були митці двох дуже різних напрямків. Олександр Добродій – сюрреаліст, і я – реаліст, чи, як пізніше уточнили вже теоретики малярства, – фовіст.
– А раніше Ви знали, що творите в такому напрямку, адже саме слово «фовізм» для мене дещо незвичне?
– Признаюся, теж не знав, що я фовіст – творив, як прагнуло серце.
Але власне на виставці мистецтвознавець оглянула мої роботи, дала саме таке означення стилю, притаманному моїм роботам.
Опісля власне виставки відбувся майстер-клас. На алеї розставили багато мольбертів і вже початкуючі художники-непрофесіонали спробували свої сили. Ми ж радили, допомагали, підказували. Було справді цікаво.
– Пане Романе, а наскільки значимо відображено у Вашій творчості власне бориславські мотиви?
– Я б сказав – достатньо значимо. Бо не можна жити в цьому місті багато років, споглядати ці прекрасні краєвиди і обійти у творчості. Та навіть серед полотен цієї київської виставки є своєрідна візитівка нашого міста. На ній – Борислав, мікрорайон Мразниця – нафтова качалка і в центрі цей величний храм Української Греко-Католицької церкви. Назва картини – «Чорне золото Борислава». До речі, цю картину у мене хочуть придбати і подарувати нашому землякові-українцеві, що проживає і працює у Саудівській Аравії. Це мені зателефонували, чи немає в мене раптом картини, що сюжетно була б пов’язана із нафтовидобутком. Для подарунка нашому землякові, що мешкає в тій арабській країні. От в скорому часі моє «Чорне золото Борислава» і помандрує аж у ті світи. А ще один зимовий бориславський пейзаж з усіма атрибутами міста нафтової промисловості вже давно перебуває в одній з приватних колекцій у Кувейті.
– Що ж, дякую, пане Романе, за цікаву розповідь і за те, що своєю творчістю пропагуєте наше місто не тільки в Україні, але й за її межами. Творчих Вам успіхів, нових мистецьких висот!
Розмову вів Ігор Юринець, газета «Нафтовик Борислава»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень