Одного дня учні та студенти, їдучи в автобусі на навчання, дуже голосно гомоніли, сперечалися, лаялися різними вульгарними словами. На одній із зупинок в автобус увійшла монахиня, молячись на вервиці. Молодь, побачивши її, втихла. Всі їхали мовчки, поглядаючи то на монахиню, то одні на одних. Через декілька зупинок монахиня вийшла з автобуса. Після цього хтось із студентів вигукнув: «Монашка вийшла, вже можна говорити». В автобусі знову почався галас, але вже культурніший, без поганих слів і лайок.
З цієї історії бачимо, як одна людина (монахиня) своєю поставою, без слів, змінила ситуацію, що панувала в автобусі. І навіть по своїй відсутності залишила позитивні зміни.
Особистий приклад цієї монахині є закликом Ісуса Христа для кожного з нас: бути світлом для світу і сіллю землі. Якщо особиста постава кожного з нас зможе змінити наше оточення хоч на якусь мить і залишити добрі плоди, та наше життя не буде змарнованим, але буде сповненим заклику нашого Господа: «Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Мт. 5, 16).
о. Олег Кекош, газета «З любов’ю у світ»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень