Тема молочного ринку в Дрогобичі набула широкого резонансу. Хоча міська влада трубить про свої благі наміри, та все це змахує на черговий «лохотрон». Річ не в так званому інвестору ТзОВ «Діакор Голден Інвест». Його засновники просто хочуть мати в самому центрі міста капітальну споруду, що в майбутньому дасть можливість отримувати чималі прибутки. Не тільки вони цього хочуть. Більшість із тих, у кого є вільні гроші, марять тим, аби отримати торгову площу в місці, де найбільший потік покупців. Але якби вони захотіли придбати тут земельку за ринковою вартістю, то це обійшлося б їм у кругленьку суму. Цієї суми, можливо, й не вистачило б, аби реконструювати, наприклад, м’ясну частину ринку, та розпочати роботи можна було б. Однак навряд чи діюча в цьому зацікавлена. Якби мер разом зі своєю командою думав про наповнення міської казни, то він не дозволив би приватній структурі будувати тут торговий центр. Чому? А тому, що збудувавши його за кошти міста, отримали б можливість щороку щонайменше по мільйону гривень.
Судіть самі. Загальна площа цього центру становитиме понад півтори тисячі квадратних метрів. Третину відкинемо на коридори, підсобні, господарські та адміністративні приміщення. В результаті отримаємо тисячу квадратних метрів корисної площі! Оскільки в центрі оренда квадратного метра коштує щонайменше 100 грн., то за рік від самої оренди можна отримати щонайменше мільйон гривень. Це приблизно в 7 разів більше від прибутків цілого КП «Дрогобицький ринок»! Скажете, звідки взяти 25 мільйонів гривень на будівництво? (Кажуть, такою буде загальна вартість новобудови). Відповімо: для будівництва вистачить і 6 мільйонів гривень. Бо ж якщо, судячи з будівництва ринку на вулиці Пилипа Орлика, собівартість квадратного метра становить приблизно 500 доларів, то перший поверх можна збудувати приблизно за 2,5 мільйона гривень. На двох інших буде суттєве здешевлення, позаяк ні земляних, ні фундаментних робіт там уже не буде.
Ось така арифметика. Та чи відома вона міському голові Олексію Радзієвському? Безперечно відома. Мер добре вміє рахувати. Це знають усі. То чому він відмовився від такої вигідної для Дрогобича справи? Це відомо хіба йому, «інвестору» та, може, ще комусь із наближених осіб. Інші можуть хіба здогадуватися про те, що зазвичай у таких випадках українські мери відмовляються лише тоді, коли бачать ще більшу вигоду для себе. Бо й справді, хто повірить, що пан Радзієвський такий великий альтруїст, що вирішив подарувати ТзОВ «Діакор Голден Інвест» ласий шмат землі в самому центрі та ще й переконав проголосувати за це підконтрольну йому більшість!
Нам скажуть, що землю не продали, а віддали в суборенду. Та ми не такі вже наївні, щоб не знати такої простої схеми. Коли інвестор збудує приміщення, він на законній підставі приватизує під ним землю та стане абсолютним власником. Чи захочеться йому в такому випадку мати справу з молочним ринком? Це вже залежить винятково від нього самого, хоча українська практика переконує, що в подібних випадках від зайвих проблем просто відмовляються. А раз так, то логічно було б запропонувати ТзОВ «Діакор Голден Інвест» внести у фонд розвитку міста мільйон чи півтора мільйона гривень. Думаємо, місто тоді відчуло б, що до нього прийшов інвестор . Наразі казна Дрогобича нічого не відчула ні від приходу інвестора на молочний ринок, ні ринок на вул. Пилипа Орлика.
Чому підприємці самі не стали інвестором?
Приклад будівництва ринку на вулиці Пилипа Орлика наочно демонструє, що може статися, коли збудують молочний ринок у центрі.
Хай ніхто не подумає, що ми проти того, аби місто розбудовувалося та набувало привабливого вигляду. Кожному із нас, наприклад, приємно бачити на вулиці Пилипа Орлика велику споруду нового ринку – ту споруду, будувати яку почали ще тоді, коли Олексій Радзієвський правив містом від імені КПРС, а закінчили, коли він же князює, видаючи себе за чи не найбільшого демократа Львівщини. Тепер він «глибокодумно» розповідає дрогобичанам, як піклується про обличчя міста, будуючи на місці колишнього «Шанхаю» новітні будівлі. Більше того, з жестом суворим і простим нагадує, що цим самим створює умови для розвитку малого та середнього бізнесу. Аж дивно після цього стає, чому самі підприємці не радіють.
А й справді, чому не тішаться підприємливі люди, маючи нагоду придбати торгову площу не в контейнері, а в цілком пристойному приміщенні? Річ тільки в тому, що ціна «кусається». В середньому за квадратний метр треба заплатити дві тисячі доларів США. Коли підприємці ринку почули про таку ціну, вони за голови упіймалися, зрозумівши, скільки втратили. Втратили, бо, організувавшись, могли добудувати цей ринок самі та ще й за значно нижчою ціною. Тепер вони вже були б співвласниками великого торгового центру. Та частково під тиском міської влади, частково через власну неорганізованість і скупість вони не скористалися нагодою. А скупий, як відомо, платить двічі. Зате владна верхівка, вочевидь, у програшу не залишилася. До такого висновку нас підводять такі цифри.
Убивча арифметика
Депутати-свободівці звернулися з депутатським запитом, щоб зрозуміти: звідки беруться такі високі ціни? Влада довго рахувала та перераховувала, відписувала, що не в силі опрацювати такий великий обсяг інформації за визначений законом час і врешті-решт надіслала нам інвестиційний проект добудови ринку на вулиці Пилипа Орлика. Хоча ці цифри не остаточні, та з них ми довідалися багато цікавого. Наприклад, що загальна вартість закінченого будівництва мала б скласти 25 млн. 326 тис. 149 грн., а загальна площа становить 5927 квадратних метрів. Тож ділимо першу цифру на другу і виходить, що один квадратний метр мав би обійтися в 4273 грн. – приблизно 500 доларів США.
Схоже, що навіть ця цифра є завищеною, позаяк генпідрядник розпочинав не з чистого листка. У нього не було проблем з виділенням землі, проектом землевідведення, геодезичною зйомкою та самим проектом. Між тим, на вул. Самбірській споруджують котеджні будинки від початку та до кінця, примудряючись продавати квадратний метр житла по 2900 грн. (приблизно 360 доларів США). Це при тому, що будують котеджі з цегли, а не зі швидкозбірних і значно дешевших панелей, як на ринку. Тому не можна стверджувати, але можна припустити, що в тих 500 доларів на ринку вже увійшли «відкати» можновладцям, що будівельні матеріали закуповували за ціною значно вищою від реальної в тих структурах, які знають «табличку ділення». Якщо це не так, то хай пояснять можновладці, звідки такі цифри беруться.
А тепер давайте порахуємо, за якою ціною треба було б продати торгову площу на новому ринку, щоб затрати окупилися відразу. Торгова площа становить трохи більше половини – 3100 кв. метрів, а 2827 кв. метрів припадає на коридори, підсобні та адміністративні примішення. Не будемо напружувати мізки й доплюсуємо до собівартості квадратного метра ще 500 доларів. Вийде 1 тис. доларів. Тож, продаючи торгову площу по 1 тис. доларів США, інвестор та замовник з лихвою повертають затрати. Помножте 3100 кв. метрів на 8100 (курс гривні по відношенню до долара) і вийде 25 млн. 110 тис. грн. Це майже повна вартість закінченого будівництва та, мабуть, значно більша сума від вкладеної інвестором. Та цього, з’ясовується, замало. Бажаючим придбати місце на новому ринку пропонують купити його за вартістю від 1800 до 2200 доларів США за квадратний метр. У результаті такої операції в кишені додатково мала б лягти сума, що відповідає повній вартості ринку — 25 млн.110 тис. грн., або 3 млн. 100 тис. доларів США.
Нас запитають: а що вам до того? Власник має повне право продавати свої приміщення за будь-якою ціною. Так то воно так, але настільки завищена ціна в той час, коли на ринку нерухомості починає з’являтися багато незатребуваних приміщень, про щось та свідчить. Можливо, і про те, що «табличка ділення» спрацьовує й тут. Бо якби з тих додаткових 3 млн. 100 тис. доларів США бодай половина надійшла у фонд розвитку міста, то все було б зрозуміло. Та сміємо вас запевнити, що не надійде. Так само як не надійде від будівництва молочного ринку.
Та найприкріше, що це «лохотрон» не тільки для підприємців, а передовсім для простих жителів міста. Підприємці, заплативши надто високу ціну за торгові площі, вимушені будуть підвищувати ціни на товари, щоб повернути свої затрати. А в кінці цього ланцюга опиняться покупці, котрі хапатимуться за голови, дивлячись на астрономічні ціни та дивуватимуться, чому товари, для прикладу, в США значно дешевші, хоча люди заробляють там у десять разів більше!
Міський голова Дрогобича Олексій Радзієвський навмисне перекручує термінологію, задурюючи вас тим, що заманює в місто інвесторів. Бо ж інвестором для Дрогобича є той, хто вкладає гроші в розвиток міста, а не видурює їх у дрогобичан. Ставати учасниками таких «лохотронів» принизливо. Тому «Свобода» закликає всіх жителів Дрогобиччини не спостерігати пасивно за тим, що діється, а разом з нами кинути виклик цьому злу.
Прес-служба Дрогобицької організації ВО «Свобода», «ЛайфІнфо»
На фото: територія колишнього молочного ринку, що по вул. Малий Ринок, 3; будівництво критого ринку по вул. П. Орлика ТзОВ «АРТ БУД Л» (територія промислового ринку)
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень