Продовжуючи цикл інтерв’ю з депутатами Трускавецької міської ради, спілкуємося з депутатом від ГР «Народний контроль» Святославом Грабовським, колишнім керівником осередку цієї партійної організації у Трускавці.
– Пане Святославе, на місцеві вибори 2015 року Ви йшли як голова Трускавецької міської організації Громадського руху «Народний контроль». Зараз в керівництві ТМО партії відбулася ротація, а от ротації депутатів, як це планувалося, не відбулося. Чому?
– Так, справді, ми йшли від «Народного контролю». Сама назва вказує, що головна функція нашої політичної сили – контролююча. Маючи досвід роботи в громадських організаціях, таких як «Ротарі», «Рух добровольців «Простір свободи», будучи за кордоном, а саме в США, і бачачи як там працює система, я сам запропонував, щоби в нас відбувалася ротація голів осередку, ротація депутатів і ротація голів фракцій – для того, щоби люди могли навчитися працювати, відчути, що таке бути депутатом, що таке бути керівником осередку. Це важливо, щоб ми не залежали від якогось одного лідера, від його стану здоров`я, від його бажання працювати, а щоб кожен міг себе попробувати. І в результаті за певними критеріями можна визначити, хто працює ефективно, а хто ні, в кого є для громадсько-політичної роботи певні дані, а в кого ці дані не такі потужні.
Це була моя ініціатива зміни (ротації) голови осередку, адже ніхто не оспорював мою діяльність, не піднімав питання заміни голови осередку. Мене підтримали і в плані ротації голови осередку, і в плані ротації депутатів.
Так, я дійсно був готовий здати мандат депутата, так само як і Руслан Цехмейстер (ще один депутат ТМР від «Народного контролю» – В.К.), щоби в раду зайшли інші люди, які могли би попрацювати, навчитися і показати, що для нас не самоціль бути в органах влади, а ціллю є показати роботу.
Стосовно голови осередку, то ми його переобрали, на цій посаді зараз перебуває Євстахій Буняк. Триває робота над юридичним оформленням цього, внесенням змін в реєстр, та фактично осередком керує саме він.
Щодо ротації депутатів… Ми на зборах домовлялися про те, що ті, хто мав би пройти в раду наступними по списку після складення нами депутатських повноважень, а в нашому випадку це Орест Пристай та Григорій Долик, то вони деякий час перед здачею нами мандатів будуть приходити на сесії, на засідання комісій, і активно включатимуться до роботи. В зв’язку з об’єктивними чи суб’єктивними причинами жодного разу протягом кварталу ніхто з них не зміг потрапити ні на сесію, ні на комісію. В кого робота, в кого проблеми зі здоров`ям.
На наступних наших зборах, які відбулися нещодавно, ми всі разом це питання обговорили і дійшли висновку, що насправді теоретично є якась загроза, що не будуть ті люди, які ні разу не змогли прийти ні на комісію, ні на сесію, знаючи, що вони будуть депутатами, реально віддавати себе громадській роботі. І це не говорячи про якісь складні питання, коли потрібно приймати дійсно непрості рішення.
Тому на цих останніх зборах було вирішено, що ротацію депутатів відкладаємо до того моменту, поки члени команди не включатимуться більш активно в громадське життя, у відвідування сесій, комісій тощо.
– У Трускавецькій міській раді є три фракції, в тому числі фракція «Народного контролю», які мають по двоє депутатів. Яким чином забезпечуєте одностайність позиції фракції у випадку різного бачення на ту чи іншу проблему? Найчастіше Ви з Русланом Цехмейстром голосуєте одностайно, але бувають і винятки…
– Дискусія щодо одностайності голосування фракцій є не тільки у Трускавці, а по всій Україні. Напевно, навіть у кожній сім`ї нема одностайного бачення тих чи інших рішень, а що вже казати, якщо це стосується питань в розрізі міста чи держави.
Ми працюємо над тим, щоб позиція була однакова по всіх питаннях, але більше поважаємо демократичні принципи. Ми ж не можемо заставити всіх ходити в білому чи чорному.
Є однозначні питання, які ми голосуємо однаково. А є питання неоднозначні. І якщо в нас різне бачення, то ми діємо так, як нам підказують совість чи інтереси наших виборців. Для прикладу, деколи є питання конкретно по округу Руслана Цехмейстра.
Хоча моя думка і в загальному думка нашого осередку «Народного контролю» така: всі повинні працювати над тим, щоб все-таки позиція фракції була одностайна. І я сподіваюся, що ми будемо досягати результатів в цьому напрямку і одностайність позиції буде забезпечена попри різні бачення.
– Ви – голова регламентної комісії. По окремих питаннях в комісії стосунки між Вами та іншими членами комісії бувають інколи напружені. Чи нормально це, в чому причина і як це змінити? І як Ви взагалі оцінюєте роботу комісії, яку очолюєте?
– Я не вважаю різнобачення членів комісії конфліктом. Ймовірно, зі сторони воно так і виглядає, але, на мою думку, це звичайний робочий процес. Звичайно, що завжди є і будуть питання, які треба обговорювати, але так і повинно бути.
Я вважаю, що наша комісія справляється з покладеними на неї завданнями.
Звичайно, я зауважую, що через те, що наша комісія реально справляється із завданнями, то її тепер часто ігнорують, а саме велику частину документів, які по закону мали би розглядатись в регламентній комісії, дають в обхід нашої комісії на інші комісії (наприклад, затвердження різноманітних положень). Розуміючи, що через нашу комісію вигідний комусь документ у певній формі не пройде, нас минають.
Щодо, як Ви сказали, «напружених стосунків», то це Ваша суб`єктивна думка, на роботу комісії це аж ніяк не впливає.
– Під час виборів Ви балотувалися від таких політичних сил як Всеукраїнське об`єднання «Свобода» (2010 рік), Українська Національна Консервативна партія (2012 рік), ГР «Народний контроль» (2015 рік). Чому такі хитання – від націоналістів типу Тягнибока до лібералів типу Добродомова? І яким бачите своє політичне майбутнє?
– Зразу зазначу, що в тому вигляді, в якому в Україні працюють політичні партії, то це, швидше за все, не партії, а «акціонерні товариства». І говорити про те, що та чи інша партія має якусь ідеологію, програму, засади (з тих партій, що Ви перерахували) – ну так, є якийсь документ, який пропагується для того, щоб мати прихильників, але що бачимо на практиці? Та ж «Свобода», отримавши владу, чи дотримувалася засад, які вона пропагувала? Можливо так, можливо ні: згадаймо генпрокурора Махніцького, згадаймо міністрів від «Свободи»…
Якщо взяти моє особисте відношення до партій, то для мене це на даний момент інструмент, за допомогою якого можна робити зміни в суспільстві. Та навіть не те що можна – інших варіантів, щоби працювати в органах місцевого самоврядування чи в органах державної влади, практично не існує. Тому що закон про вибори депутати Верховної ради прописали «під себе», безпартійний практично не може брати активну участь у виборах…
Дивлячись зараз на позицію партії «Громадський рух «Народний контроль», на позицію лідера партії Дмитра Добродомова, запитань до позицій партії чи до нього особисто немає. На мою думку, вони справляються з тим, що декларують і, відповідно, ми разом в команді. Якщо ж буде відрізнятися те, що задекларовано, від справжніх вчинків, то, звичайно, що мене там не буде, або ж не буде в партії тих людей, які порушуватимуть декларації нашої політичної сили.
– Нещодавно на сесії у Вас виник словесний конфлікт з представником Служби безпеки України. А через кілька днів Ви засумнівалися в психічному здоров`ї Президента України Петра Порошенка. Що є причиною такої радикалізації Ваших висловлювань?
– Щодо заяви по Порошенку, то це відбулося зразу ж після розгону блокади. У моєму розумінні під час війни торгувати з окупантами не можна.
Якщо почитати Конституцію України, то в ній чітко написано, що Президент є гарантом цілісності, неподільності, дотримання прав і свобод людини та громадянина. А що в нас, якщо взяти по факту? Цілісності немає, недоторканості немає, дотримання прав людини та громадянина немає. В нас величезна кількість територій підконтрольна так званим «терористам», бойовикам, де люди не мають громадянських прав, не можуть свобідно висловлюватися, а наш гарант з ними нормально торгує.
Тому питання стоїть дуже просто: він або психічно неадекватний, що має встановити медична комісія, і є тоді відповідна процедура імпічменту (я запропонував, щоб ця процедура була запущена), або він є зрадником держави. Державна зрада – це зрада інтересів України. Тоді спеціальна комісія теж має все це вивчити, встановити, дати висновки і на підставі цих висновків оголосити йому імпічмент. Хіба так, інакше я не бачу виходу. Бо толку нам з такого гаранта, який нам насправді нічого не гарантує.
Щодо СБУ. Моє відношення до Служби безпеки таке в зв’язку з чим? Та навіть у зв`язку з тими подіями, які відбулися в 2013-2014 роках. Ніколи не повірю, що Служба безпеки України не знала про те, що готується стосовно України план по захопленню Криму, план по утворенню ДНР/ЛНР, плани по якихось інших зрадах держави. Вони 100% про це знали і ніяких дій не вчинили. Звідси висновок, що СБУ або підконтрольна службам інших країн, або там нефахові спеціалісти, які не вміють ні працювати з інформацією, ні робити висновки, ні попереджувати.
На мою думку, на сьогодні потрібно створити орган на зразок Національного антикорупційного бюро, який би був паралельний до СБУ так само, як НАБУ паралельне до генпрокуратури. І цей новий орган мав би складатися з нових перевірених людей, які не мають минулого, пов’язаного з Росією, КГБ, ФСБ, і щоб ми вибудовували нову Службу безпеки України, яка б відповідала цій назві, а не була службою безпеки інших країн чи невідомих осіб.
– Пане Святославе, прокоментуйте, будь ласка, інформацію про Ваше можливе призначення в одну з господарюючих структур міста. Мається на увазі запропонована Вам посада у водоканалі.
– Так, була пропозиція піти працювати в водоканал, щоб контролювати комерційні втрати води. Це не є якась таємниця, міський голова Трускавця сам писав про це на своїй сторінці в Фейсбуці.
Якщо пояснити по простому, то я мав би слідкувати за тим, щоб ніхто не крав воду і шукати тих, хто краде воду. У Трускавці мають місце величезні втрати води і їх пов`язують з тим, що окремі великі підприємства (санаторії, готелі) мають або незаконні врізки, або ж прилади обліку в них неналежно працюють і показують менше споживання води, ніж є насправді, а за це має платити все місто.
Я ще вивчаю цю пропозицію, тому що там є певна проблема. Один я, зайшовши в структуру, в якій роками працювали різні фахівці (юристи, інженери тощо) і вони не могли собі дати раду з цим всім за багато років, то я також навряд чи зможу цьому дати раду.
Тому мені потрібно, щоб це був якийсь підрозділ, де я міг би підібрати людей і ми би разом вирішували цю проблему. Цей підрозділ має бути поза структурою трускавецького водоканалу, щоб він був незалежним від керівництва цього підприємства.
– А як це можна зробити?
– Я це бачу так: Трускавецька міська рада могла би створити відділ чи департамент аудиту, який займався б контролем за діяльністю не тільки водоканалу, а всіх комунальних підприємств щодо ефективності їхньої роботи, ефективності використання бюджетних коштів і таке інше.
За попередніми моїми розрахунками, щонайменше до 30% бюджету «розтікається» по кишенях підрядників, субпідрядників по різних схемах. Якщо в нас бюджет розвитку, для прикладу, 50 мільйонів гривень, то 30%, а це біля 15 мільйонів гривень, громада втрачає, бо хтось дуже спритно вміє це все «оформлювати».
Тому такий аудиторський відділ, який працював би прозоро, зрозуміло, із залученням ЗМІ, з залученням громадської ради, окупив би себе. Його бюджет був би в рази меншим за ті гроші, які він зекономить для міста.
– Пане Святославе, чи вірите Ви в те, що реально можна побороти корупцію і провести люстрацію в одному конкретно взятому місті?
– Моя особиста думка така: за наявності політичної волі людей, які здатні приймати рішення в місті, ми у Трускавці можемо це зробити. Ніхто – ні поліція, ні прокуратура – не заважає нам зробити нашу діяльність максимально прозорою. А буде вона максимально прозорою, тоді ні один злодій не буде красти, якщо знатиме, що його особа відразу ж буде встановлена під час крадіжки.
Ще на самому початку нашої каденції в 2015 році я пропонував, щоб усі комунальні установи, які освоюють бюджетні кошти, завжди проводили фотозвіти і щоб це було публічно. Наприклад, ремонтують дах – фото до початку робіт, під час робіт і після виконання робіт. Так само по ремонті доріг, закладів житлового фонду, освіти, культури, медицини. Щоб ми могли наочно бачити використання матеріалів, що робиться і як зроблено. Нам для цього потрібно країну міняти чи ми можемо самі це зробити?
Я чітко впевнений: при бажанні людей, які приймають рішення у місті, ми можемо започаткувати і запустити систему, яка корупцію зробить небезпечною штукою для тих, хто нею буде займатися. Бо ні один злодій не вкраде, якщо він буде, образно кажучи, в «акваріумі», під склом, і його всі будуть бачити. Крадуть тоді, коли нічого не видно, коли вода каламутна…
Щодо люстрації, то вона має відбуватися на законодавчому рівні згідно певних критеріїв, правил, за якими людей, які «засвітилися», що вони мають схильність до клептоманії, не можна допускати до управління ресурсами, фінансами.
Але основна люстрація повинна бути в наших головах. Не може людина, яка колись скоювала ненормальні з точки зору управління та ефективності процеси, яка, наприклад, була причетні до розпродажу комунального майна, земель міста, іншими словами, до зменшення вартості активів у місті, знову потрапляти в політику, робити якусь агітацію чи пропаганду. Тому це дико для мене. Людина своїми справами показала, що вона як мінімум в цьому контексті непридатна, а як максимум, то має нести відповідальність, сидіти за ґратами, а не вчити, розказувати, де є біле, а де чорне. Це є люстрація на рівні суспільства.
Людей, які себе опорочили, треба прощати, але відкидати і дуже добре слідкувати, щоб вони не робили спроб знову дорватися до розподілу громадських ресурсів.
– Як прокоментуєте закиди, що Ви наближені до «групи Кісака» чи «групи Козира»? Розставте крапки над «і», скажіть, до якої ж групи Ви належите насправді, адже останнім часом Ви щораз частіше виступаєте проти місцевої влади, зокрема одностайно з депутатами від КУНу.
– Я би сказав, що я належу до груп «народ України», «держава Україна», «мешканці Трускавця». Я ж дію не тільки на трускавецькому рівні…
Тому пріоритетом для мене є інтереси громадян України. А те, що мене прив`язують до якихось певних груп, то я б хотів об`єктивно почути, на чому ґрунтуються такі припущення.
Щодо того, ніби я виступаю проти місцевої влади. За визначенням, владою в Україні є народ і апріорі я не можу виступати поти народу. Я обраний громадою, найнятий нею для виконання функцій, які вона мені делегувала. Тому тут нема логіки: як я можу виступати проти народу чи громади? Якщо ж Ви владою вважаєте чиновників, то так і кажіть: «чиновники» чи «органи влади».
Кожна моя позиція, на мою думку, є конструктивною. Якщо ця позиція збігається з позицією іншої політичної сили, для прикладу КУНу, то це свідчить, що їхня позиція теж конструктивна щодо того чи іншого питання. Чому інші політичні сили не реагують на мої пропозиції чи застереження – це вже питання до органів, які б мали цікавитись, чи є зацікавленість тих чи інших груп депутатів замовчувати ті чи інші факти, або голосувати в підтримку того, проти чого я виступаю.
Як можна бути проти міського голови? Він має один голос і він висловлює свою позицію «за» чи «проти», як і будь-який депутат.
Я не думаю, що Ви знайдете хоч одне питання, прийняте міською радою, в якому я виступав проти і закликав інших депутатів голосувати проти, що воно було б не в інтересах мешканців Трускавця чи громадян України.
– З якими фракціями міської ради Вам, представнику «Народного контролю», як то кажуть, «по дорозі», а з якими ні?
– В таких запитаннях є багато сенсу і на них я хочу відповідати, щоб це було об’єктивно, а не суб’єктивно. З цього приводу я готую аналітичний матеріал, в якому буде моя повна відповідь на Ваше запитання.
Це дуже легко вирахувати, хто чиї інтереси відстоює, хто яку мету переслідує, хто як голосує. Зараз голосування поіменні і чітко видно, для прикладу, хто з депутатів підтримує підняття податків для місцевих князьків, чи не підтримує, хто виступає за розтрату міського бюджету, чи не виступає, хто за продаж Трускавця, а хто ні. Без моєї суб’єктивної думки це можна відобразити чисто фактами – показати по голосуваннях: яка фракція як голосує.
В основному послідовним в цьому плані є КУН. Принаймні ті питання, які я піднімаю, вони завжди підтримують. Це говорить про те, що вони або дійсно відстоюють позицію мешканців Трускавця, або роблять це на зло, просто проти, щоб було по-іншому, ніж робить більшість.
Тому я аналітично обґрунтую, що є група депутатів, які не представляють інтереси мешканців Трускавця, а представляють конкретні санаторії, підприємства, конкретні суб’єкти господарювання. Це буде така інформаційна довідка для мешканців Трускавця на майбутнє.
– І наостанок про щось хороше. Ми знаємо Святослава Грабовського як «народного контролера», голову регламентної комісії, громадського активіста. А якою є Ваша інша іпостась: чи маєте якесь хобі, про що мрієте, як відпочиваєте, які Ваші улюблені фільми, передачі, книги, музика?
– Моя мрія – це міцна, сильна незалежна держава Україна, заможні громадяни. Справді, це моя мрія.
Хобі – громадська діяльність, розробки по системних змінах на місцевому рівні, на державному рівні. Вивчаю багато матеріалу, аналізую, складаю. На сьогоднішній день поставив собі за ціль запровадити на законодавчому рівні обов’язкове поіменне голосування у виконавчих комітетах, тому що біля 90% корупційних рішень робляться виконавчими комітетами (присвоєння адрес, права власності, передачі об’єктів та інше). Зараз нема можливості притягнути до відповідальності членів виконавчого комітету, бо голосування не проходять поіменно. Ця моя ініціатива зараз для мене на одному з центральних місць.
Чому на моє прохання щодо поіменних голосувань трускавецький виконком обмежився відпискою, а не прийняв цю пропозицію і не почав поіменно фіксувати хто як голосує?
Люблю програмувати, займаюся розробкою програмного забезпечення – і як хобі, і як можливість щось нове запровадити. До речі, маю багато розробок щодо аналізу діяльності депутатів, аналізу діяльності місцевих рад. Маю навіть призові місця на різних конкурсах по програмуванні щодо покращення взаємодії «влада-громада».
Коли є вільний час, то читаю, переглядаю фільми. Дуже мене цікавить вивчення Біблії – здається, ця книжка давно відома всім, всі її читали-перечитали, але насправді якщо вникати в кожне слово, в кожен рядок, то розумієш, що за кожним словом стоїть якась надзвичайно потужна сила. Попри всі освіти, які я маю, я розумію, що треба й дальше вчитися, вникати. І книгою, яка може дати дійсно важливі знання, є Біблія.
Фільмів дивлюся не так багато, бо шкода часу – півтора-дві години – щоб дивитися. Тому дивлюся переважно те, що рекомендують друзі.
Останньою книжкою, яку щойно завершив читати, є книга Лі Куанг Ю про досвід змін в Сингапурі, перед тим читав про зміни в Грузії, про спільне управління. Я люблю ту літературу, яка показує, підказує інструменти створення системних змін в суспільстві.
У мене є мрія – могутня, сильна, забезпечена держава Україна і я над цим працюю як громадський діяч, як депутат. І все моє коло якраз зводиться до вивчення та запровадження інструментарію, способів, щоб ця мрія стала реальністю. Я від цього отримую задоволення…
Спілкувався Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень