Поштовхом для написання цієї статті стало почуття обурення, яке виникло у нас, батьків, коли, користуючись наданою директором можливістю, ми наприкінці навчального року обирали клас для своїх дітей, учнів першої школи. Приміщення, запропоновані для оглядин, чесно кажучи, шокували: голі, подекуди облуплені стіни, надщерблені кришки парт та сидіння стільців, дошки з тріщинами, придбані, мабуть, ще за царя Гороха, відсутність книжкових шаф чи бодай полиць, нерівний паркет, вкритий кількома шарами фарби. Мимоволі складалося враження, що ми потрапили у виправний заклад суворого режиму. Було страшенно прикро за дітей та вчителів, які в таких жахливих умовах покликані сіяти розумне, добре, вічне. Коли накал емоцій дещо вщух, зваживши «за» і «проти», ми дійшли згоди: робитимемо ремонт!
ТОП коментованих за тиждень