Таємниче життя дерев

Книгу Петера Воллебена «Таємниче життя дерев» я прочитав завдяки своєму керівникові. Не вдаватимуся в деталі, скажу лише, що протягом однієї ночі цю книгу мені вдалося буквально поглинути. А оскільки тема екології завжди є актуальною, а особливо в наш час і для нашої держави, то хочеться порекомендувати читання саме таких книг – заради посилення просвітницької роботи в екологічному напрямку.

Про що пише автор книги, німецький лісник? Назва говорить сама за себе – про дерева. А якщо точніше, то про дерева і про ліс. Ліс як цілісність, спільноту, як велику сім`ю, де кожному призначена своя роль і де за помилки також платять. Все чисто, як у людей.

Патріархальна лісова спільнота має свої закони, свою систему покарань, свої звичаї. В лісі немає нічого випадкового, і все знадобиться для підкріплення стабільності та рівноваги – і стовбур гнилого дерева, і гриб-трутовик, і мох та лишайник, і мурахи.

Ліс є різним, як різними є і дерева. Береза женеться за швидким життям, вільха шукає мокру та м`яку землю, буки спілкуються між собою за допомогою кореневої системи, смереки, немов інтернатські діти, найдужче підлягають натиску несприятливих обставин (ураган), кожен дуб має свій характер.

Автор описує не тільки життя дерев, але й зупиняється на лісовій фауні, окреслює роль птаства та комашні, велику увагу приділяє ролі грибів – цього окремого царства між рослинами та тваринами.

Німецький лісник Петер Воллебен свою роботу сприймає як захопливу дослідницьку експедицію, під час якої він розкриває для себе таємниці життя дерев і передає свій досвід іншим. Петер запевняє: дерева вміють говорити. А ще вони здатні відчувати біль, мають пам’ять і знають, хто з їхніх родичів потребує допомоги. Вони спілкуються між собою і на особливому рівні взаємодіють із довкіллям, вони здатні передавати інформацію й ділитись енергією. Лісник стверджує, що дерева можуть і вміють бути щасливими і за такої умови ліс є набагато продуктивнішим. В зв’язку з цим само собою напрошується питання – а чи вміємо бути щасливими ми, люди, і що для цього потрібно? І чи можна бути щасливим в самотині, чи для цього обов’язково потрібен ще хтось, або й ціла спільнота?

Після прочитання такої книги зовсім по-іншому сприймаєш ліс та його мешканців – як великих, так і малих, як нерухомих, так і метушливих. «Таємниче життя дерев» не є енциклопедією з життя лісу, цю книгу радше можна назвати «путівником». Після прочитання цього «путівника» розумієш, що завдаючи шкоди дереву чи будь-якій іншій живій істоті, обов’язково отримаєш відплату. Промовистий факт – в окремих заповідниках Німеччини заборонено навіть зривати голівки квітів край стежки. А в нас?

Ліс – це багатство. На жаль, в Україні це розуміють занадто буквально, тож вирубують дерева, оголюють схили Карпат, мають намір знищити неповторний Свидовець. Вагони кругляку їдуть в західному напрямку, а після роботи вандалів від природи залишаються захаращені кущі, спалені території, розбиті тракторами та іншою важкою технікою дороги. Заради збагачення декількох чи декількох десятків осіб з середовища «грубої риби», званої «лісова мафія», нищиться те неповторне, яке ми мали б передати нашим нащадкам.

А потім повені на Закарпатті, зсуви ґрунту, повсюдна засміченість, кліматичні зміни, нестерпна спека чи небувалі холоди, порушення екологічної рівноваги…

Ліс – це багатство також емоційне, естетичне, духовне. Ліс – це місце, де можна набратися сил (зарядитися енергією), відновити здоров`я, отримати дари, споживання яких принесе радість та користь (горішки, плоди шипшини, глоду, бруньки, шишки чи листя для відварів та чаїв, ягоди, гриби тощо). Ліс – це та територія, де можна воз`єднатися з природою в її первозданній красі, де можна відпочити від бруду міських вулиць, від пилу та шуму машин, від реву людей та техніки, від різного роду шкідливих випромінювань. В затінку дерев, йдучи тихою ходою, можна навчитися бути Людиною. Треба тільки захотіти.

Отож, якщо вам випаде нагода придбати чи прочитати книгу Петера Воллебена «Таємниче життя дерев», то зробіть це. Не пошкодуєте!

Володимир Ключак

На фото:

1. Обкладинка книги Петера Воллебена «Таємниче життя дерев».