«Там під Перемишлем висока могила, а в ній спочиває вся стрілецька сила…», – співається в українській пісні. Мова йде про масові поховання українських військових під Перемишлем (село Пикуличі). Саме тут у неділю, 3 червня, відбулися жалобні урочистості – спомин подій столітньої давнини, внаслідок яких цвіт української нації, молоді хлопці-січовики віддали своє життя за рідний край.
Близько тридцяти тисяч українців, похованих під Перемишлем – це не лише воїни, котрі загинули в боях. Передусім це наші хлопці, котрих як військовополонених в часи Першої світової війни та після її завершення косили тиф, дизентерія, жахливі санітарні умови таборів. Окрім військових поховані тут і цивільні українці, котрі з тих чи інших причин ставали в`язнями табору.
Не всі полеглі ідентифіковані, проте достеменно відомо, що в братських могилах вічним сном спочиває понад 2000 полонених та інтернованих вояків і старшин УГА та армії УНР, а в інших двох братніх могилах лежить 47 вояків і старшин УПА (їхні тлінні останки перенесено сюди в 2000 р.). Факт поховання на військовому цвинтарі воїнів УПА інколи стає причиною провокацій, а два роки тому навіть мав місце акт вандалізму. Проте цьогоріч поліція та польські служби правопорядку спрацювали відмінно, і хода українців вулицями Перемишля від катедрального собору св. Івана Хрестителя на Український воєнний цвинтар пройшла без ексцесів.
Участь у заходах взяла і делегація з Трускавця в складі семи чоловік: міський голова Андрій Кульчинський, депутати Трускавецької міської ради Мирон Мицько (фракція «Батьківщина»), Руслан Цехмейстер (фракція «Народний контроль»), Микола Сеньків (позафракційний депутат, колишній член фракції КУН), журналісти Галина Носова (головний редактор газети «Трускавецькурорт»), Ніна Федько (головний редактор газети «Франкова криниця Підгір`я») та Ваш покірний слуга.
Заходи в Перемишлі розпочалися зі Святої Літургії в катедральному соборі святого Івана Хрестителя. Після Служби Божої сформована колона з прапорами України, Польщі та Євросоюзу пройшла вулицями Перемишля за місто, на вулицю Пикулицьку (село Пикуличі), де знаходиться Український воєнний цвинтар. Тут після панахиди відбулося покладання квітів до могил українських військових, а згодом віче.
– Не для нас, а для тих, хто сьогодні спостерігав нашу ходу, для тих, хто роздумував над тим чи бути з нами, для тих, хто буде вчитуватися в інформацію про сьогоднішнє дійство, стоятиме два запитання: чому ми тут і чого ми хочемо. Ми тут тому, що тут наша історія. Ми тут тому, що тут спочивають українські воїни, які сто років тому повстали за нашу державність, землю та свободу. Вони створили разом з воїнами Польщі чудо на Віслі і погнали комуністичну навалу назад. Тут спочивають воїни, які є символом для сучасних Героїв, які захищають зараз нашу країну на Донбасі. Ми хочемо, щоб українців в усьому світі поважали, щоб в Україні запанував мир, щоб поважали нас там, де є наші могили, наші церкви, де звучить «Отче наш» по-українськи. Ми хочемо, щоб ніхто і ніколи не вказував нам, яку історію писати і яких героїв шанувати. Ми хочемо доброго сусідства з нашими братами поляками та усіма тими, хто зустрічаються на нашому шляху. Ми мирні люди, але ми готові постояти за нашу мову, землю, віру і свободу, – сказав під час виступу на віче голова Львівської ОДА Олег Синютка.
Тема візиту до Перемишля була заторкнута під час оперативної наради в Трускавецькій міській раді 4 червня. Міський голова розкритикував тих працівників виконкому, котрі не бажають брати участь у таких важливих патріотичних заходах. Апелюючи до їхньої совісті, Андрій Кульчинський навів за приклад трускавецьких журналістів, котрі присвятили свій вихідний недільний день (з 6 ранку до 8 вечора), щоб вирушити в дорогу, годинами стояти на кордоні, вистояти всю Святу Літургію, знести спеку та півторагодинний піший похід на цвинтар, аби там вшанувати пам`ять Героїв. Мер зазначив, що на такі заходи потрібно буде складати списки, і туди їздитимуть почергово і працівники міськвиконкому, котрі повинні бути прикладом, зразком патріотизму та чіткої громадсько-патріотичної позиції. Андрій Кульчинський подякував журналістам, котрі відгукнулися на заклик мерії взяти участь у вшануванні загиблих українських воїнів.
Історія України та Польщі дуже тісно переплетена, і навряд чи хтось в цьому сумнівається. Ми приречені на добросусідські взаємини, і своєрідним символом нашого партнерства під час ходи були два прапори, з`єднані в одне ціле. Наша сила в єдності, а Московія пробує розсварити нас силами своїх агентів та не дуже розумних «корисних ідіотів», котрі є і серед поляків, і серед українців.
Події середини ХХ століття (етнічні чистки, злочини Армії Крайової, УПА, радянських партизанів, Батальйонів Селянських та інших формувань, операція «Вісла», Катинь, виселення українців та поляків з рідних країв тощо) дещо затерли в пам`яті обидвох народів події 1914-1921 рр. А якщо й не затерли повністю, то частково витіснили, відсунули на задній чи другий план. Нагадаємо, що тоді поляки та українці спочатку воювали пліч-о-пліч в австро-угорській армії проти російської армії, в якій теж воювали поляки (з Королівства Варшавського) та українці (з усієї України окрім Галичини, Буковини та Закарпаття). Коли Австро-Угорщина почала розвалюватися, поляки та українці почали створювати свої власні національні держави. 1 листопада 1918 р. була проголошена Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), а 11 листопада 1918 р. була відновлена (проголошена) незалежність Польщі (Друга Річ Посполита). Сутички між українцями та поляками, особливо за Львів та Галичину були запеклими, але зараз представники обидвох воюючих сторін лежать на цвинтарях по сусідству. Пам`ять про загиблих – святий обов’язок, і кожен, хто хоче спекулювати на тій темі, кожен, хто вчиняє акти вандалізму, нищить хрести чи піариться, політизуючи історію, не вчиняє по Божому.
Під Перемишлем, цим давнім русько-українським і одночасно давнім польським містом, височіє висока могила, де лежить «вся стрілецька сила»: Українські Січові Стрільці, воїни Української Галицької Армії, полонені воїни царської армії та навіть більшовики, воїни армії Української Народної Республіки (УНР), а з часом і перепоховані воїни УПА. Вони лежать в одній землі, неподалік поховані поляки, а трохи оподаль знаходиться єврейський цвинтар. Нехай всіх їх упокоїть Господь на лоні Авраама, Ісаака та Якова: і синів Ізраїлевих, і нащадків Леха та Мєшка, і наших братів-українців. Їх примирив час, над ними шумлять високі дерева, а ми, представники різних народів, маємо право і священний обов’язок шанувати їх.
Вшанувати загиблих українських військових прибули делегації Львівської ОДА на чолі з Олегом Синюткою, Львівської обласної ради на чолі з Олександром Ганущиним, всіх районів Львівщини, інших областей, ряду громадських товариств, чисельні делегації українців з Польщі. Окрім Трускавця з нашого регіону на заходах були ще делегації від міст Дрогобича, Борислава та Дрогобицького району.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень