Точка неповернення

В авіації є таке поняття як «точка неповернення», яке знайоме пілотам всього світу. Під нею розуміють ситуацію під час злету з аеродрому, коли зупиняти літак вже не можна в жодному випадку, навіть якщо екіпаж помітив явні технічні несправності. Під час самого польоту це ситуація, коли стає зрозуміло, що палива для посадки на найближчому аеродромі замало, але й для повернення назад його вже не вистачить. Спроектувати цю ситуацію можна і на ту політичну ситуацію, яка розгортається зараз в Україні.
Прийшов час міняти пілотів, за віковою ознакою, мотивуючи це старечим слабоумством і неспроможністю вчитись на своїх і чужих помилках. Пора відправити ветеранів політичного бомонду на пенсію, відсторонивши їх від управління судном. Але, на жаль, традиційно вже склалось так, що «слуги народу» покидають борт під назвою «Україна» тільки в одному випадку – вперед ногами.
Не тільки Партія Регіонів, але і Батьківщина, Наша Україна та інші бізнес-проекти з політичним нахилом – це політичні динозаври, яким залишилась остання «п’ятирічка». Але наразі нас цікавить тільки ПР &Company, бо саме вони знаходяться за штурвалом. Літак, під управлінням команди Віктора Януковича і набором стюардів з ПР-походженням, грізний і монолітний, який з першого погляду вражав своєю потужністю і «технологічністю», виявився Made in USSR. Фатальна помилка маргінального уряду: хто не пам’ятає своєї історії, той приречений її повторити. А зараз сценарій розгортання подій нагадує мені події 2004 року. Чим все закінчилось, Віктор Федорович, думаю, запам’ятав надовго. Тільки тепер навряд чи все пройде так мирно.
Літак нашої «еліти», злетівши з аеродрому авторитаризму так і не зміг долетіти до платформи демократії. Хоча і не дуже хотів. Намагаючись в м’яких чиновницьких кріслах перелетіти через океан народних інтересів, долетівши до середини, політики не розрахували запас пального. Захопившись грою в російське «самодержавие» ставленники Партії Регіонів забули про величезний резерв нафтодоларів, якими тамтешні «пілоти» заспокоюють невдоволених пасажирів. Ні цього фінансового запасу, ні налагодженої системи боротьби з «больно умными» и «особо недовольными» у команди Віктора Януковича просто немає.
Завзято роздаючи гречку та інші корисні продукти людям похилого віку, регіонали забули про ротацію поколінь. За два десятиліття незалежності народились нові українці, виросло покоління яке ніколи не боялось КДБ, покоління, яке не боїться вимовляти свої думки вголос. І врешті-решт, покоління, яке є справді українським. У всіх смислах цього слова.
Звичайно, враховуючи «покращення життя вже сьогодні» в найближчі роки кількість пенсіонерів в країні буде тільки зростати. Більша ж частина молоді намагається просто виїхати за кордон. Кому потрібна така Україна? Країна в якій президент зек. Країна в якій міністри українофоби.
«Забивши» на молодь, потривоживши «осине гніздо» малого бізнесу, відкрито узурпуючи владу на місцях, переписуючи історію на догоду іншій державі, закриваючи очі на проблеми тих, кому в цій країні жити ще десятиліттями після них, регіонали самі визначили свою подальшу долю. До берега вони не долетять, а дозаправка неможлива.
Густий туман самовпевненості і марнославства, захоплива гра в «войнушки» зіграли з ними злий жарт – керманичі забули, що час від часу треба поглядати на показники приладів. Яким би красивим чи потужним не виглядав їхній літак зовні, начинка залишилась «совковою», а пілоти так і не змогли пройти перекваліфікацію. Посіявши вітер, ці «проффесионалы» вже дуже скоро пожнуть бурю. І назад повертати вже пізно – точку неповернення пройдено.

P.S. Окремий реверанс в сторону екс-мера, який перед виборами “за поривом серця” вирішив вступити в Партію регіонів. “За сим откланиваюсь” і йду мріяти про гарячу воду, про яку трускавчани забули вже років 5-6 тому. Отаке воно, “покращення життя вже сьогодні…

About Amiel