Протягом останнього місяця у нашому місті відбувався справжнісінький зорепад. Зірки естради, різних талант-шоу та море усіляких фестивалів, де загоралися новітні зіроньки – цей зорепад не оминув і наше товариство, на теренах якого відбувалося чимало святково-розважальних дійств. На один із них, сольний концерт Тоні Матвієнко в рамках фестивалю «Яскрава країна» ми не просто завітали, а ще й поставили собі за мету поговорити з Антоніною про її відтепер зіркове життя та враження від усього, що тут відбувалося.
Тендітна красуня, романтична мрійниця – саме такою я уявляла собі учасницю відомого проекту «Голос країни» Тоню Матвієнко. Мої очікування справдилися: неперевершений тембр голосу, успадкований від матері Ніни Матвієнко, неповторний ліричний образ і непідробна простота у спілкуванні. При чому нагода поспілкуватися з Тонею після її гала-концерту опинилася під загрозою зриву: після останньої пісні та короткої фотосесії у співачки залишалося лише кілька хвилин для того, аби зібрати речі для поїздки у Львів. Вона поспішає на київський потяг, – саме так аргументувала відсутність шансів на інтерв’ю її директор. Тож довелося піти, так би мовити, напролом, і я звернулася до самої Тоні. «Приділіть увагу місцевій пресі…». Тоня одразу погодилася. Її директорці нічого не залишалося окрім того, як обмежити мене у часі та кількості питань. Та це вже не було таким важливим.
– Найперше про що б хотілося розпитати Вас, Тоню, так це про враження від цієї події, на яку Ви завітали та звісно враження від самого міста.
– У мене не так часто сольні концерти, але нині була гарна публіка, чудова атмосфера. До того ж у мене ніколи не було можливості на інших сольних концертах так тісно поспілкуватися з людьми так, як тут на бюветі. Кажуть, тут у Трускавці такі правила. Це приємно і дивно водночас. Усі підходили подивитися, пообнімати мене. Такий зв’язок між людьми/
– Чомусь мені передалося Ваше хвилювання на сцені. Воно таки було, чи мої переживання були марними?
– Я себе почувала сьогодні розкутою, вільною на сцені, а якщо якісь і були хвилювання, то це суто через дітей, котрі зі мною працювали. Переймалася, щоб у них все вийшло. Для них це був експромт, тому відчувала свою відповідальність за них. Особистих хвилювань справді не було, хіба що емоції від очікування, як тебе сприйме зал… Хоча знаєте, усі артисти переживають. Моя мама ще дотепер хвилюється перед виходом на сцену. Хоча у цьому вона ніколи не зізнається.
– Перші відомості про Вас, на які натрапила в Інтернеті – це інформація у Вікіпедії, де розповідь починається із сентенції про вплив мами… Чи має нині мама вплив на вас?
– Про який вплив йдеться? Ні це все зовсім не так. Я довгий час була одруженою і з мамою не жила. Вона ніяк не могла впливати на мої вчинки, тим більше, що вона людина зайнята. Взагалі то нас у сім’ї троє, і ми завжди вирішували усе самі, самі обирали свій шлях. І змушувати чи впливати на нас вона навіть не намагалася. З іншого боку, шлях артиста дуже важкий, тож не думаю, щоб кожна мама бажала своїй дитині бути артисткою і моя мама не виключення. Зрештою я упевнена, що ця інформація з’явилася після виходу в ефір програми «Голос країни». Тоді ходили такі чутки. Усі думають, коли я стала співачкою і голос схожий, то це усе мама зробила. Хіба що народила…
– Під час концерту Ви розповідали дещо про себе. У цій розповіді йшлося і про те, що за півтора року у Вашому репертуарі не з’явилося жодної пісні. Чому так?
– Півроку з цього терміну – участь у проекті. А потім почалися концерти, і я виконувала те, що було. Я думаю, що це був пошук… Я не можу співати усе, що попало. Мені багато чого не підходить…
– А чого Вам хочеться? Якою повинна бути Ваша пісня? Може трохи веселішою? Хотіли б спробувати себе в інших музичних стилях?
– Насправді це не так важливо. Єдине, чого я хочу, щоб була філософія у словах, музиці. Важливо, щоб була душа у пісні, а таких, на жаль, не трапляється. Я співачка лірична і репертуар мушу підбирати відповідний.
– Коли на Вас знову очікувати у Трускавці?
– Не думаю, що скоро…
– А чому так?
– Ні, це ніяк не пов’язано з самим містом. Просто мені насамперед треба розширити програму, зробити її більш насиченою, попрацювати над новим репертуаром. Яна (звертається до директорки), ти обіцяєш, що ми знову сюди приїдемо цього року? Думаю, що так (сміється), бо так каже мій директор.
Яна Липнева, газета «Трускавецькурорт»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень