Ця історія нагадує снігову кулю. Два з половиною роки тому до готелю «Оскар» у Трускавці приїхав відомий польський вітражист Анджей Скальський (репортаж із зустрічі з ним можна прочитати тут). Спочатку сам, потім з родиною. Згодом приїхали друзі пана Анджея. Далі пан Анджей розповів про Трускавець настоятелю парафії, де він робив вітражі, і сюди приїхав цей священик, о. Анджей Марґас. Потім приїхали друзі священика, їхні родичі. І так завдяки одній людині до Трускавця приїжджає щораз більше поляків, котрі повертаються сюди щороку, і везуть з собою нових гостей курорту.
Тепер, в листопаді 2019-го, пан Анджей Скальський всьоме в трускавецькому «Оскарі». Також в готелі відпочивають семеро священиків з Польщі з різних парафій, переважно з-під Варшави. Це отці Анджей, Вєслав, Чеслав, Казімєж, Ян, Станіслав та Януш. Очолює групу духовних осіб о. Анджей Марґас.
У п’ятницю, 8 листопада, автор цих рядків мав честь поспілкуватися зі всіма ними на своєрідній конференції, під час своєрідного «збірного інтерв’ю». Ми говорили понад годину часу. Увазі читачів «Трускавецького вісника» пропонуємо своєрідний «екстракт» нашої бесіди
Трускавець
Ще в квітні 2017-го пан Анджей Скальський розповідав, що має певний сентимент до Трускавця. Тут в 1936-1939 роках кілька разів відпочивала його бабуся, яку згодом, в часи війни, розстріляли. Приїжджав сюди і дідусь майбутнього вітражиста. На згадку про курорт в оселі пана Скальського є два оригінальні дзбанки, куплені у довоєнному Трускавці. Фахівець каже, що вони є дуже красивими та цінними речами.
Елемент ностальгії, сентименту є в абсолютної більшості поляків, які приїжджають до Трускавця. Подібно як німці їздять до Вроцлава (давнього Бреслау) чи угорці скриплять зубами на згадку про втрачені за Тріанонським договором землі (особливо в Румунії), так само і поляки сприймають Креси як невід`ємну частину своєї історії. Бо так дійсно було, що в часи І Речі Посполитої польський, литовський та руський (українці та білоруси) народи жили в одній державі, щоб спільно протистояти зовнішнім загрозам.
Польське слово «kresy» українцями сприймається переважно в негативному значенні, як термін з елементами територіальних претензій. Насправді ж це слово означає прикордоння, приграничні землі, і поїздка на них – це така ж благородна справа, як поїздка мусульман до Мекки чи українців до святих відпустових місць Гошева, Почаєва чи Скиту Манявського. Українці сприймають Перемишль, Ряшів, Кросно в Польщі, або ж Курськ, Вороніж чи Кубань в Росії як етнічні українські землі, і ніхто не в змозі заборонити так думати. Подібно і поляки їдуть до Львова, Станіславова (Івано-Франківська) чи малих містечок Галичини, щоб торкнутися власної історії, віднайти тут польські сліди. Але це тема, на яку можна написати далеко не одне дослідження.
Натомість Трускавець для поляків – це передусім курорт. Так, ностальгійний елемент присутній, проте важливішим є саме відпочинок у віддаленому місці, і немаловажний фактор – оздоровлення.
Польські священики відзначають: 1) надзвичайний привітність та люб’язність як персоналу готелю, так і простих трускавчан, котрі готові в будь-якій ситуації підказати, прийти на допомогу, порадити, 2) смачні страви української кухні в різних закладах харчування Трускавця, 3) багатокультурність містечка, 4) високу духовність місцевих жителів.
Один з отців розповідає, що зайшов 8 листопада до трускавецької церкви св. Миколая і вистояв там всю Службу Божу. Його вразило як багато людей були присутніми на Святій Літургії (хоча це й будній день, і багато людей працює), що ніхто не виходив з церкви під час довготривалої відправи, як щиро молилися ці люди.
Польські священики кажуть, що до Трускавця поляки їздять не тільки через нижчі ціни – насправді харчування тут за цінами приблизно таке, як і в Польщі. Те, що Трускавець знаходиться за кордоном, а водночас є близьким до Польщі і має багато польських пам`яток, додає нам плюсів чому полякам варто обрати для відпочинку та оздоровлення саме нашу місцину.
Проте окрім плюсів є й мінуси.
– Найбільшим приниженням є перетин кордону, – каже отець Анджей і з ним погоджуються всі інші отці. 4-5 годин витратити на те, щоб перетнути українсько-польський кордон, а до того ще виходити з автобуса, витягати багаж, показувати його вміст – це неповага до закордонного туриста. Це проблема далеко не нова, але чомусь ніяк не вирішується впродовж років. Хто з представників вищої української влади читає цю статтю, нехай зверне увагу на цей момент.
Натомість із дорогами справа набагато краща, ніж була кілька років тому.
– Я міг їхати зі Смільниці до Старого Самбора зі швидкістю 100 км/год, це не до порівняння з тим, як було раніше, – хвалиться пан Анджей Скальський.
Польські отці відвідали костел у Трускавці, сфотографувалися біля пам’ятника Папі-поляку св. Івану Павлу ІІ, були зворушені аурою навколо пам’ятника Адаму Міцкевичу. З мінусів називають відсутність у багатьох трускавецьких кафе та ресторанах польськомовного меню (це не стосується «Оскара», звісно ж). В центральному бюветі, куди гості зайшли заради цікавості (бо приїхали відпочивати, а не лікуватися, тому й зупинилися в готелі), вони спробували прочитати інформацію про «Нафтусю», подану нібито польською мовою. Суть вони зрозуміли, але Google translate потрібно підправляти, зауважують гості.
Баюри на окремих вулицях чи тротуарах – це поправима річ, додають оптимізму гості. І згадують польське прислів`я «Nie odrazu Kraków zbudowano». Їм дуже сподобалася центральна частина курорту з давніми віллами, і вони переживають, чи достатньо влада та власники вілл дбають про збереження їх автентичності та технічного стану.
В цілому отці Чеслав, Анджей, Ян, Вєслав, Януш, Казімєж та Станіслав задоволені тим, що відкрили для себе Трускавець, і кажуть, що приїдуть сюди обов’язково знову. А ще радитимуть Трускавець своїм рідним та друзям як дуже добре місце для відпочинку. І це найкраща промоція!
Україна, Польща та світ
Священики з Польщі дуже обережно відгукуються про внутрішньоукраїнські справи. Мовляв, це не наше діло, ми шануємо вибір українського народу, в політику не пхаємося навіть у Польщі, а що вже казати про сусідні країни. Їх цікавить чи пропаганда ЛГБТ та ідеології ґендер тут так само сильна, як і в Європі. І вони добре розуміють, що на загостренні українсько-польських стосунків виграє наш спільний ворог, імені якого вони дипломатично не називають.
Отці кажуть, що в парафії кожного з них (!!!) проживає та працює чимало робітників з України. Інтеграція українців у польське суспільство проходить зазвичай добре. «Для Польщі набагато краще, що приїздить працювати наш рідний слов`янський елемент, ніж мігранти з Близького Сходу, мусульмани, люди іншої ментальності», – каже один з отців.
Польща прийняла хрещення від чехів, але зараз Польща одна з найрелігійніших країн світу, а Чехія одна з найатеїстичніших. Вихід священики бачать у потребі реєвангелізації Чехії.
– У нас був кардинал Стефан Вишинський (Примас Польщі – В.К.), який зміг протистояти спробам знищити Церкву. А в Чехії такої людини не було, та й релігійні війни середньовіччя в Чехії далися взнаки – гусити, Ян Жижка, вкорінення протестантизму. Тому комуністам фактично вдалося реалізувати свої плани по ліквідації Церкви в Чехії, – каже один з отців.
Священики з Польщі кажуть, що Україну в Польщі сприймають добре, українські працівники сумлінні та скромні, роботящі та релігійні. Хоча, звісно, є й винятки. Отці наголошують на тому, що потрібно шукати те, що єднає людей, а не те, що розділяє. Вони не погоджуються з позиціями крайніх правих, а фактично маргінальних діячів Польщі – хоча б таких як Януш Корвін-Мікке чи отець Тадеуш Ісакович-Залєскі. Але називання прізвищ отці уникають, бо кажуть, що в Церкві є місце для всіх.
– Не лише політики Права і Справедливості є нашими парафіянами, а й прихильники Громадянської Платформи, інших центристських та правоцентристських партій, а навіть ліві. Тому ми не можемо декларувати підтримку якоїсь однієї політичної партії, хоча кожен з нас, звісно, має ті чи інші політичні вподобання, – каже один з отців.
Отці розповідають про відродження католицизму у Франції, про те, що чимраз більше дорослих людей в цій країні приймають хрещення. Ми спілкуємося про ситуацію в інших країнах Європи та світу, говоримо про Угорщину, Литву, Білорусь, Канаду, Близький Схід, Латинську Америку. Окрім політичних та релігійних питань заторкуємо питання економіки, екології, культури, соціальної політики, міжнародних стосунків.
Завершуючи нашу бесіду, знову повертаємось до теми Трускавця. Що варто змінити в нас, щоб чимраз більше гостей, у тому числі відпочивальників з Польщі їздили на наш курорт? – запитує автор цих рядків. Вдосконаленню немає меж, зробити потрібно ще багато, – кажуть священики з Польщі. – Але збережіть той Трускавець, який є зараз, збережіть цю ауру тихого спокійного приязного курортного містечка зі своїм особливим шармом та неквапним ритмом, не забудовуйте центр міста багатоповерховими монстрами, облагородьте околиці міста, зокрема житлові квартали.
Трускавець – благословенне, благодатне місце, де є всі умови для якісного відпочинку та для оздоровлення. Збережіть його таким для нащадків, – бажають на завершення розмови отці Ян, Чеслав, Станіслав, Казімєж, Януш, Вєслав, Анджей. Прислухайтесь до думки духовних осіб, панове…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень