Пам’ятаєте, коли сталася прикра подія із падінням бюсту Івана Франка? Зрештою, як не пам’ятати – навколо неї виникло скільки розмов, дискусій та розгорілося чимало інших конфліктів. Опоненти одне поперед одне «дерли на собі сорочки», доводячи, хто з них найбільше любить і цінує Великого Каменяра. Здавалося б після урочистого повернення багатостраждального бюсту у сквер на вулиці С. Бандери усе скінчилося. Так ні, через деякий час опоненти чинної влади встановили поблизу церкви Св. Миколая свій варіант пам’ятника Франкові, звісно, не отримавши від міських чиновників їх «одобрямс». Єдине, чого вони прагнули, встановивши новий постамент, отримати від влади підтримки в організації громадського обговорення, бо хотіли почути думку мешканців про те, де його пасує встановити. Натомість влада відреагувала як завжди тотальною мовчанкою і… своєю версією нового пам’ятника. Тож поки що у стінах міської ради триває візуальне ознайомлення з новою задумкою чиновників, а вже наприкінці листопада на мешканців чекає громадське обговорення на тему розміщення ще одного бронзового Каменяра.
Що тут скажеш? Інколи навіть серйозні, здавалося б, цілком відповідальні люди, поважні особи зовсім втрачають здоровий глузд. Бо при усій повазі до пам’яті нашого Великого митця й Героя нації Івана Яковича така «любов наввипередки» – це вже навіть не смішно. Здається, варто вже було б зупинитися, доки ми не заставили усі більш-менш придатні вулиці та сквери бюстами та статуями Каменяра. Бо у нашому місті е чимало інших історично важливих постатей, котрі заслуговують на вшанування і увіковічення. Узяти для прикладу хоча б Теодора Торосевича. Людину, цікаву і неординарну, від якої бере початок існування нашого курорту. Саме йому ми завдячуємо першим науковим і ґрунтовним дослідженням «Нафтусі» та «Марії». Зрештою саме він першим на Галичині започаткував розвиток науки бальнеології. Невже для нас ця постать нічого не значить? Невже нашим гостям не буде цікаво, побачивши образ хрещеного батька «Нафтусі» дізнатися, більше про історію нашого краю, про досвід науковців, котрим нині ми можемо пишатися?
А скажіть: хіба менше на бронзове увіковічення заслуговує Юрій Котермак? Свого часу, узявши псевдонім Дрогобич (бо є уродженцем цього краю), пан Юрій прославив нашу місцину науковою діяльністю, ставши першим українським доктором медицини. Володіючи енциклопедичними знаннями, живим розумом та непересічними талантами Юрій Дрогобич вільно орієнтувався у філософській науці, астрономії, географії та метрології, був знавцем античної і середньовічної літератури. Саме тому йому довірили важливу посаду ректора відомого Болонського університету. Цей український унікум до того ж був хорошим провидцем, і його праці донині зберігаються в поважних бібліотеках світу. То чого ж його постамент свого часу не зайняв достойного місця хоча б на бульварі, названому на його честь, так само, як на бульварі Т. Торосевича до нинішнього дня не знайшлося місця для вшанування фактичного засновника курорту. Знаючи усе те і розуміючи, які саме процеси відбуваються на теренах міста та в закуліссі міської влади, хочеться, аби якомога більше людей усвідомили: там де усе робиться за принципом «на зло», часто бракує здорового глузду. Тож замість того, аби бігти по колу як зашорені коні, витрачати бюджетні кошти, аби вкотре довести рівень свого патріотизму, чи не краще зробити щось справді вартісне і цікаве на благо нашого міста?
Яна Липнева, газета «Трускавецькурорт»
До теми. Борислав сміється, а Трускавець плаче…
Кого ми найбільше любимо? Своїх батьків, дітей, дружину. Кого шануємо? Своїх митців. Як «вшанували» нашого Каменяра у Трускавці, всі ми пам’ятаємо Пригадую, як розповідала мені моя мама, коли вона після закінчення Другої світової війни повернулася з Німеччини (куди була примусово вивезена фашистами), то разом зі своїми ровесниками поставили п’єсу І. Франка «Украдене щастя»…
І ось нещодавно у нас з вами хотіли вкрасти погруддя Івана Франка. Колись наш земляк написав твір «Борислав сміється». Якщо б він устав з того світу, думаю, написав би продовження – «Трускавець плаче».
Ну а тепер по суті. Після того, як вандали повалили пам’ятник Івану Франку, була створена ініціативна група «За відродження пам’ятника І. Франка». Вона виступила з відповідною заявою, в якій ішлося про те, щоб реставрований бюст передати одній зі шкіл міста Трускавця, якій відповідно слід присвоїти ім’я Великого Каменяра, а на історичному місці зруйнованого погруддя встановити монолітний пам’ятник.. Такий пам’ятник вже існує, він виготовлений із бронзи та знаходиться навпроти церкви святого Миколая. І на цьому крапка.
P.S. На 20 листопада заплановано провести громадські слухання щодо подальшої долі пам’ятнику Івану Франку. Трускавецька влада пропонує різні варіанти аж до того, що в місті може бути ще третій пам’ятник нашому земляку. Владу явно зашкалює. Якщо трускавецька мерія має зайві гроші, то краще нехай поставить відповідний пам’ятник Степану Бандері. Закликаємо громаду міста сказати своє слово.
Євген Бродзінський, голова ГМ «ОПОРА» в м. Трускавці
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень