Можливо заголовок здається дивним – чесно зізнаюсь, таку по-літньому актуальну алегорію використовую, щоб привернути увагу громадськості до цікавих змін, які можуть чекати гостей Трускавця. Сподіваюсь знайомі кожному приклади й порівняння, які наведу в тексті допоможуть відчути та зрозуміти логіку (чи її відсутність) в пропонованих змінах.
Пропоную розглянути море, як природне багатство, дароване певним курортним регіонам. В такому ракурсі ми маємо достатньо різних варіантів його використання і “продажу” туристам.
Наприклад у Європі та багатьох інших куточках світу доступ до пляжів є переважно безкоштовний. Утримання всієї необхідної інфраструктури здійснюється за кошти бюджету, в тому числі і за рахунок різних видів курортного збору.
Інший варіант, котрий переважно зустрічається в менш розвинених країнах, це утримання необхідної інфраструктури за приватний рахунок. В цьому випадку готелі, що мають в обслуговуванні ділянки берегової лінії забезпечують вільний доступ своїм клієнтам, звісно включаючи все у вартість.
Третім є варіант безпосередньої оплати туристом доступу до природних багатств. Яскравим символом останнього варіанту є високі паркани довкола українських пляжів.
В останні роки ми неодноразово спостерігали, як політики, що прагнули розвитку своїх міст, прийшовши до влади, першочергово брались саме за боротьбу з “парканами”. Хоч варто зазначити, що нерідко це робилось виключно на камери та заради піару.
Насправді врегулювання таких питань лежить зазвичай чисто в юридичній площині, а саме у встановленні та дотриманні необхідних правил на місцях. Для успішного вирішення таких проблем найголовніше – це наявність конструктивного діалогу між бізнес середовищем і місцевою владою, та їх розуміння спільної відповідальності за розвиток міст.
Що ж маємо в Трускавці?
Природне багатство, яким обдароване наше місто – це Нафтуся та інші мінеральні води. Це єдине, чим наразі приваблює Трускавець туристів, попри всі далекоглядні плани і грандіозні проекти, попри гучні заяви деяких готельєрів, що їхні гості «не на Нафтусю їдуть». Забрати з Трускавця фактор Нафтусі – рівноцінно відсутності моря на морських курортах, і відповідно відсутності самого курорту.
Так історично склалось, що відвідуючи Трускавець, гості нашого міста завжди мали можливість вільного доступу до природних багатств. Їм, так само як і туристам в цивілізованих країнах, невідомо і абсолютно байдуже хто, як, і за який рахунок утримує всю необхідну інфраструктуру курорту.
Звісно нам, трускавчанам, відомо хто є власником бюветів. В часи фінансової стабільності комерційна структура успішно експлуатувала мінеральні джерела. Більшість готелів регулярно сплачували за використання води їх відпочивальниками. Проте з настанням кризи ситуація змінилась і у приватної компанії з’явилось бажання начебто передати життєво важливі об’єкти місту – чи то у власність, чи хоча б у якусь форму спільного використання.
Не хочу піддавати сумніву благі наміри закріплені в угоді про співпрацю, за підписом міського голови, адже це здавалось б саме той необхідний початок конструктивного діалогу між владою та бізнес середовищем, який вкрай необхідний для розвитку міста. Але як показав час, проблема експлуатації бюветів тільки загострюється. І тут уже неважливо, що сам діалог влади з бізнесом абсолютно закритий і навіть невідомо хто саме з команди мера долучився до процесів налагодження співпраці в цьому напрямку. Адже в результаті діалогу, який триває більш ніж півроку, місто отримало односторонню пропозицію комерційної структури, яка немає нічого спільного з попередньо погодженими умовами. Насправді виглядає так, що вся співпраця може звестись до того, що міська рада, гордо отримавши право повісити свою табличку на бюветі, просто розділить відповідальність за стан об’єктів та за обмеження доступу до них, через введення платного входу. Невідомо чи покращить цей крок фінансовий стан підприємства, яке займатиметься експлуатацією бюветів та реалізацією мінеральних вод.
Враховуючи економічний стан в Україні та менталітет, існує велика ймовірність значного зменшення кількості відвідувачів бюветів. Такий крок, як введення плати безпосередньо відпочивальниками мав би бути чітко прорахований в бізнес-плані підприємства, між іншим, як і всі інші аспекти його майбутньої діяльності. З певністю можна сказати – збоку потужної комерційної структури, котра має в своєму штаті багато досвідчених спеціалістів, такі кроки, як створення спільного підприємства, прораховують з закладенням максимальної вигоди для власників.
І у цьому ракурсі неможливо критикувати Трускавецьку владу за пропозиції і плани, які маємо можливість оцінити станом на сьогодні, адже це лишень бачення їх партнерів за угодою про співпрацю. Натомість вартувало б відзначити прийняте владою рішення – не залучати до опрацювання умов створення спільного підприємства депутатів, як передбачалось раніше. Звісно створення підприємства, яке для міста є доленосним, не можна довіряти політикам – це кропітка і надзвичайно важлива робота, яка потребує виключно високопрофесійного, вузько галузевого підходу. Тож наразі очікуємо оприлюднення інформації про бачення принципів роботи майбутнього спільного підприємства від владної команди. Щоправда, важливо було б знати громадськості, хто конкретно займається цим питанням, адже відкритість і публічність усіх аспектів створення спільного підприємства буде запорукою, вкрай необхідного, високого рівня довіри серед населення міста до цього підприємства та його діяльності вцілому. Адже тільки отримавши довіру та забезпечивши повну прозорість майбутньої роботи, можливо б було налагодити діалог з іншими суб’єктами курортної діяльності в Трускавці.
Як тільки видобуток і реалізація мінеральних вод перестануть бути та сприйматися комерційною діяльністю, а стануть виключно життєво необхідною функцією існування курорту, на їх підтримку спрямують свої сили усі хто зацікавлений в успішному розвитку Трускавця. Повертаючись до основної теми, форма оплати за споживання води відпочивальниками могла б носити неопосередкований характер.
Наведу, виключно для прикладу, тільки один з можливих варіантів. Запровадити вхід до бюветів за картками, які безкоштовно видавалися б за місцем проживання кожному, хто приїхав на курорт. Оплата цих карток мала б здійснюватись за рахунок готельно-санаторних комплексів та приватних осіб, які здають свої будинки, квартири чи кімнати для проживання відпочиваючих. Розмір оплати чітко прив’язувати не тільки до ліжко місць, а й до кількості відвідин бювету. Для гостей таке нововведення можна мотивувати актуальним сьогодні питанням безпеки. Важливо мотивувати усіх хто приймає відпочиваючих, придбавати картки для своїх гостей через запровадження певних «ускладнень входу до бюветів без картки», шляхом перевірки документів та реєстрацію таких осіб. Це на мій погляд, чудово стимулюватиме до співпраці усіх, хто бажає приймати туристів у Трускавці. Це один із ймовірних варіантів, який міг би бути чимось середнім між оплатою безпосередньо туристом та цивілізованим “безкоштовним” користуванням природнім багатством.
Звісно, варто розглянути і інші варіанти та пропозиції вирішення цього болючого для міста-курорту питання, однак важливо, щоб це було зроблено професійно та фахово. Отож, заручившись підтримкою міської ради, довірою бізнес середовища та населення міста, орган місцевого самоврядування може впровадити чіткі та зрозумілі кожному правила.
Для Трускавця Нафтуся та інші джерела – не тільки наше природне багатство, а й наша спільна відповідальність.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень