Минулої середи Вищий господарський суд мав розглянути скаргу “Експресу” на судовi рiшення, що ухвалювались, як ми це довели, у кабiнетi начальника СБУ.
Це засiдання було показовим, бо мало продемонструвати, чи зробила правляча партiя якiсь висновки пiсля того, як державних службовцiв високого рангу, як то кажуть, було спiймано за руку: вони безпосередньо органiзовували тиск на газету “Експрес“, прагнучи змiнити її редакцiйну полiтику, зробити лояльнiшою до влади.
Це було перше засiдання вищої судової iнстанцiї пiсля вiдставки одiозного президентського представника Костюка, приватний юрист якого здiйснював контроль над цими справами. I хоч результати засiдання на сьогоднi вже не мають особливого значення для газети, було цiкаво, чи
ручне управлiння судами у справах проти незалежних ЗМI буде припинено.
I ось – перший сюрприз: засiдання колегiї у складi суддiв М.Черкащенка, Н. Нєсвєтової та Л. Жукової 13 березня закiнчилось через хвилину пiсля початку. Головуючий надав слово однiй iз сторiн, але,
порадившись iз суддями, зупинив виступ i оголосив, що суд переносить розгляд справи на 15 березня.
Цього дня, 15 березня, юристи знову приїхали до столицi, щоб взяти участь у судовому процесi. Але їх чекала нова несподiванка: оголошення у приймальнi повiдомляло, що суд не вiдбудеться, бо… суддi “пiшли у вiдпустку”. I засiдання перенесено на “невизначений термiн”.
Звiсно, треба бути дуже наївною людиною, щоб повiрити у те, що вiдпустки суддiв планують за 24 години до їх початку. Це неможливо хоча б тому, що, вiдповiдно до статтi 21 Закону “Про вiдпустки”, бухгалтерiя має нарахувати i виплатити суддям заробiтну платню за час вiдпустки “не пiзнiше, нiж за три днi до її початку”.
Тому якби вiдпустка була, так би мовити, справжньою, а не вигаданою, то два днi до того, 13 березня, суддi не могли б перенести засiдання на 15 березня, знаючи, що цього дня хтось iз них буде у вiдпустцi.
Отже, маємо прямий доказ, що невидимий режисер усе ще диригує судами у справах проти неугодної газети.
Є й iншi докази цього. Держуправлiння охорони навколишнього середовища раптом зацiкавилось, чи котел, який обiгрiває друкарню, здiйснює викиди забруднювальних речовин вiдповiдно до отриманого пiдприємством дозволу. Лист за штемпелем пошти надiйшов у редакцiю в березнi, а
вiдповiдь слiд дати до 28 лютого. Погрожують санкцiями. Найсмiшнiше, що котел добрий – виготовлений за нормативами ЄС. Але наш чиновник хоче все перевiрити.
Податкова iнспекцiя вирiшила провести чергову позапланову перевiрку.
Вперше за останнi двадцять рокiв державна пошта, порушуючи договори, затримала сотнi тисяч гривень, якi мали надiйти редакцiї вiд передплатникiв, якi оформили передплату ще в сiчнi.
А апофеозом цих недолугих спроб вплинути на життя газети стало “звернення”, у якому група працiвникiв державних та комунальних ЗМI (яких у професiйних колах називають “коритниками”), посилена кадрами з малотиражок одного одiозного злодiйкуватого олiгарха, написала, що
редакцiйна полiтика газети “Експрес” є “шкiдливою” i такою, що може “завдати непоправної шкоди державi”. Берiя i Вишинський були б живими, то аплодували б таким пасквiлям стоячи.
А тим часом подiї навколо газети “Експрес” вже втретє стали предметом розгляду парламентського комiтету зi свободи слова. Нашi юристи передали у парламентський комiтет зi свободи слова беззаперечнi докази того, що на газету з боку державних органiв чиниться прямий тиск. У пiдсумку, депутати парламентського комiтету одноголосно проголосували за звернення, у якому висловили занепокоєння системним тиском на газету “Експрес“, вирiшили продовжити монiторинг за подiями навколо газети та готовнiсть втрутитись у ситуацiю в будь-яку мить.
(Редакцiйне повiдомлення)
До речi
Мiлiцiя знову програла журналiстам
Суд скасував як незаконну п’ятнадцяту постанову мiлiцiї про вiдмову в порушеннi кримiнальної справи за фактом обстрiлу газети “Експрес” бойовими патронами. Вiдповiдне рiшення ухвалила
суддя Франкiвського районного суду М. Гулiєва пiсля розгляду чергової скарги юристiв газети. Суд констатував, що мiлiцiя не виконала жодного доручення, що мiстилося у попереднiй постановi суду.
Зокрема, як з’ясувалося, мiлiцiя досi не провела огляд квартири, звiдки стрiляли, не опитала свiдкiв, не дослiдила усi можливi версiї щодо мотивiв скоєння злочину. Суд зобов’язав правоохороннi органи розпочати додаткове розслiдування.
Ми вже неодноразово висловлювали це припущення, а сьогоднi лише утверджуємося в думцi: бездiяльнiсть мiлiцiї тiльки посилює впевненiсть у тому, що саме мiлiцiонери — нинiшнi чи колишнi — були виконавцями обстрiлiв редакцiї.
Ми готуємо документи, якi дозволять цю феноменальну бездiяльнiсть мiлiцiї вписати як рекорд у “Книгу рекордiв України”.
Понад 50 львівських журналістів заявили про порушення етичних норм редакцією газети «Експрес»
14 березня 54 львівські журналісти і керівники ЗМІ заявили про свою стурбованість «загрозою повної дискредитації професії журналіста та нівеляції професійних стандартів, а відтак – повної втрати довіри до засобів масової інформації». Відповідне «відкрите звернення» журналісти адресували секретаріату Львівської обласної організації Національної спілки журналістів України (НСЖУ), копію надіслали на адресу «Телекритики».
Підставою для такої заяви стало, на думку авторів звернення, «систематичне порушення етико-моральних норм, а часто – і Закону України «Про друковані засоби масової інформації в Україні» газетою «Експрес» та персонально її головним редактором Ігорем Петровичем Починком».
Львівські журналісти звинуватили газету «Експрес» у спекуляції статусом засобу масової інформації, поданні неправдивої та перекрученої інформації і прикритті журналістськими матеріалами особистих інтересів власників газети.
Автори звернення вважають, що заяви львівської газети про системний тиск з боку влади, правоохоронних органів та чиновників не можуть бути причиною належного реагування журналістської спільноти тому, що не є правдивими.
Головний редактор газети «Експрес» Ігор Починок у коментарі «Телекритиці» заявив, що в найближчі тижні чи дні має розпочатись «нова організована силова атака на газету». «Їхній план – за будь-яку ціну зупинити нас до початку президентської кампанії», – вважає він.
Починок звернув увагу на те, що більшість підписантів «відкритого звернення» – працівники державних та комунальних ЗМІ або люди, що працюють у місцевих ЗМІ, «які мають жалюгідні тиражі чи мінімальну довіру людей». «Майже усі згадані видання фінансуються або з бюджету, або місцевими злодійкуватими олігархами, які неодноразово були фігурантами гучних розслідувань на сторінках «Експресу». Вони мріють про день, коли газета «Експрес» не виходитиме у світ», – заявив головред видання.
Наводими повністю як відкрите звернення львівських журналістів, так і реакцію на нього Ігоря Починка.
Відкрите звернення
у секретаріат Львівської обласної організації
Національної спілки журналістів України
Звертаємось до вас з огляду на ситуацію, що склалася у журналістському середовищі Львова. Львів, який завжди був прикладом свободи слова та дотримання журналістських норм, сьогодні постав перед загрозою повної дискредитації професії журналіста та нівеляції професійних стандартів, а відтак – повної втрати довіри до засобів масової інформації. Така загроза спричинена систематичним порушенням етико-моральних норм, а часто – і Закону України «Про друковані засоби масової інформації в Україні» газетою «Експрес» та персонально її головним редактором Ігорем Петровичем Починком.
Вдатися до офіційного звернення до Спілки журналістів нас змусили останні події навколо газети «Експрес» і їх трактування самою газетою. Практично у кожному числі видання читаємо про «системний тиск» з боку влади, правоохоронних органів та чиновників, який чиниться на «незалежне видання». В умовах загроз свободі слова в Україні такі звинувачення мали б стати причиною належного реагування усієї журналістської спільноти, яка мала б стати на захист демократичних стандартів та вільної преси. Однак за однієї умови – якби вони були правдивими.
Насправді мова швидше про спекуляцію статусом засобу масової інформації, подання неправдивої та перекрученої інформації і прикриття журналістськими матеріалами особистих інтересів власників газети.
Так, на шпальтах газети «Експрес» знаходимо редакційні статті, в яких йдеться про «незаконні затримання працівників газети», «віроломні обшуки в помешканнях журналістів», «стеження за ними», «вибухи в друкарні» тощо. Насправді жодне зі звинувачень не відповідає дійсності. «Вибух в друкарні» став наслідком несправного газового обладнання. «Стеження за журналістами» відбувалося, вочевидь, з допомогою «жучка», знайденого в шафі одного з журналістів газети. Нагадаємо, жодних доказів, що знайдений прилад був підслуховуючим пристроєм, редакція не надала. Понад те – сам «підслуховуючий пристрій» щез, а коли правоохоронні органи в рамках кримінального провадження, ініційованого самою газетою, пробують отримати свідчення чи докази, це оголошується «перешкоджанням професійній діяльності». Самого ж журналіста, в помешканні якого начебто знайшовся «жучок», керівництво редакції звільняє з роботи, не виплативши заробітої платні, відтак той змушений шукати захисту в правоохоронців. Щодо «незаконних затримань», то мова про затримання представниками «Альфи» одного з працівників друкарні, якого підозрювали у сприянні контрабанді зброї (тепер слідство дотримується версії, що він не був поінформований про вміст поштових відправлень на його адресу). Тобто жодна з подій не має стосунку до журналістської діяльності, а тим паче – до перешкоджанню їй.
І такі випадки не поодинокі. Минулого року газета «Експрес» вийшла у світ з порожньою білою шпальтою. Це було подано як акція протесту проти спроб тиску на видання. Однак, як з’ясувалося пізніше, причиною такого кроку став господарський конфлікт між власниками однієї з бізнес-структур Ігоря Починка і програш останнім справи в суді.
Позиціонуючи себе як демократичне та незалежне видання, «Експрес» з легкістю порушує українське законодавство та Етичний кодекс українського журналіста. Зокрема в критичних матеріалах видання зазвичай відсутня позиція другої сторони. В останніх номерах газети читаємо розшифровки приватних розмов, що суперечить не лише законодавству у частині законного збору інформації, але й елементарній журналістській етиці.
Уважаємо, що така політика газети «Експрес» є неприпустимою і шкідливою для всього журналістського середовища. Поширення недостовірної, перекрученої, висмикнутої з контексту інформації під гаслом боротьби за свободу слова дискредитує професію журналіста, підриває довіру до ЗМІ, а також – довіру між самими журналістами. В нинішніх реаліях, коли лише вільна журналістика може сприяти формуванню громадянського суспільства та протистояти спробам посилення авторитаризму в країні, нівеляція статусу ЗМІ загрожує не лише самим журналістам – вона може завдати непоправної шкоди Україні як незалежній державі. ЗМІ як одна із інституцій, які все ще користуються довірою серед населення, особливо відповідально повинні ставитися до тієї місії, яка на них покладена. Нехтування журналістськими стандартами в обмін на тимчасову, меркантильну вигоду одного з видань ставить під сумнів роботу усіх представників нашого цеху.
Просимо Секретаріат ЛОО НСЖУ розглянути це наше звернення і дати оцінку викладеним у ньому фактам.
1. Олександра Баландюх, редактор відділу соціальних проблем «Львівської газети»
2. Роман Балук, фотокореспондент ІА ZIK
3. Ігор Берчак, заступник головного редактора «Львівської газети»
4. Сергій Бобра, фотокореспондент (репортер) ІА «Гал-Інфо»
5. Андрій Болкун, шеф-редактор інтернет-видання «Вголос»
6. Юрій Боруцький, директор ІА «Вголос.Ком.Юей»
7. Уляна Вербицька, журналіст радіо «ФМ Галичина»
8. Мар’яна Вербовська, редактор відділу екології «Львівської газети»
9. Тетяна Вергелес, заступник головного редактора IA ZIK
10. Наталія Вихопень, журналіст
11. Ірина Гамрищак, заступник головного редактора «Львівської газети»
12. Христина Гоголь, журналіст інтернет-видання «Новий Погляд»
13. Олександра Губицька, журналіст сайту “Наші гроші. Львів”
14. Ігор Гулик, директор і головний редактор «Львівської газети»
15. Михайло Дашкович, фотожурналіст
16. Уляна Депутович, журналіст газети «Ратуша»
17. Наталія Дудко, відповідальний секретар газети «Ратуша»
18. Надія Дудок, журналіст газети «Ратуша»
19. Світлана Захаренко, випусковий редактор IA ZIK
20. Руслан Заєць, журналіст радіо “ФМ Галичина”
21. Мирослава Іваник, редактор відділу львівських новин «Львівської газети»
22. Ярослав Іваночко, редактор відділу політики iPress.ua
23. Зоряна Іленко, керівник інформагентства «Медіастар»
24. Олександр Ковальчук, головний редактор інтернет-видання «Варіанти»
25. Оксана Колодрубець, член НСЖУ
26. Мстислав Коцький-Боб’як, журналіст газети «Ратуша»
27. Юлія Лаврів, журналіст ІА ZIK
28. Володимир Моісєєв, ТРК «Люкс»
29. Данило Мокрик, політичний журналіст “Zaxid.net”
30. Юлія Несвєтайло, журналіст ІА ZIK
31. Наталія Онисько, журналіст сайту «Наші гроші. Львів»
32. Олег Онисько, головний редактор сайту TVi.ua
33. Роман Онишкевич, директор підприємства «Редакція «Новий Погляд»
34. Андрій Павлишин, журналіст ІА ZIK
35. Павло Паламарчук, незалежний фотокореспондент
36. Володимир Палига, журналіст, член НСЖУ
37. Ірина Процик, випусковий редактор радіо «ФМ Галичина»
38. Микола Савельєв, головний редактор газети «Ратуша»
39. Марія Симоненко, журналіст ТРК «Гал-ТБ»
40. Олександр Сирцов, редактор відділу новин «Львівської газети»
41. Андріана Стахів, фрілансер
42. Тарас Смакула, головний редактор ІА ZIK
43. Наталя Фанок, випусковий редактор ІА ZIK
44. Олександр Чамара, головний редактор інтернет-видання «Вголос»
45. Юрій Ткаченко, фотокореспондент газети «Ратуша»
46. Віктор Чарномський, заступник редактора газети «Ратуша»
47. Наталія Чиж, головний редактор інтернет-видання «Новий Погляд»
48. Галина Чоп, журналіст iPress.ua
49. Юрій Чопик, заввідділом газети «Ратуша»
50. Тетяна Штифурко, журналіст ІА ZIK
51. Наталія Шутка, журналіст ІА ZIK
52. Юлія Щеглова, журналіст ІА ZIK
53. Віктор Юдаков, випусковий редактор ІА ZIK
54. Ірина Юзик, заввідділом газети «Ратуша»
Ігор Починок, головний редактор газети «Експрес»:
“Звернення до Спілки – це, безумовно, шедевр. Ось читаю про «шкідливу політику», «порушення етико-моральних норм», «може завдати непоправної шкоди державі», і фізично відчуваю їдкий запах дрімучого застою, коли за схожими пасквілями порушували справи проти інакомислячих і кидали їх за грати. Боляче. Написане, з нашої точки зору, не заслуговує на увагу, але, зважаючи на те, що невтаємничені люди можуть сприйняти це серйозно, додам ще декілька слів по суті.
По-перше, газета «Експрес» беззастережно дотримується усіх журналістських стандартів. Це підтверджується чисельними щоквартальними незалежними моніторингами, які, до речі, неодноразово друкувала «Телекритика». Натомість редактор, який готував це звернення – у лідерах за «джинсою», замовними матеріалами. До речі, саме за його зверненнями ми минулоріч мали 18 позапланових перевірок контролюючих органів – податкової, пожежників, екологів і т.д. Чи йому годиться говорити про стандарти і мораль?
По-друге, щодо тиску на газету. Ми не звикли розкидатися словами, які не підтверджуються фактами. Наші юристи передали у парламентський комітет зі свободи слова беззаперечні докази того, що на газету збоку державних органів чиниться прямий тиск з метою зробити нас більш лояльними, переконати припинити критику влади в обмін на гроші. Парламентський комітет тричі цьогоріч розглядав ситуацію навколо газети. 6 березня усі депутати парламентського комітету (і навіть, що нас здивувало, член Партії регіонів Олена Бондаренко) проголосували за звернення, у якому висловили занепокоєння «системним і незаконним тиском на газету «Експрес», вирішили продовжити спостереження за подіями навколо газети. Також ми опублікували на сторінках газети матеріали, які кожній думаючій людині дозволяють зрозуміти як сьогодні функціонує система тиску на незалежні видання (посилання – нижче).
По-третє, не хотів би, звісно, нікого ображати, але треба визнати: 98% підписів належить працівникам державних та комунальних ЗМІ або людям, що працюють у місцевих ЗМІ, які мають жалюгідні тиражі чи мінімальну довіру людей (подивіться будь-які соціологічні дослідження щодо розмірів їх читацьких аудиторій), і т.д. Окрім того, за іронією долі, майже усі згадані видання фінансуються або з бюджету, або місцевими злодійкуватими олігархами, які неодноразово були фігурантами гучних розслідувань на сторінках «Експресу». Вони мріють про день, коли газета «Експрес» не виходитиме у світ. Мрійте.
По-четвертє, давайте поглянемо на це з іншого боку. За офіційними даними «Укрпошти», станом на 1 березня 2013 року газету «Експрес» та спеціалізовані видання, які ми видаємо, передплатило майже 830 тисяч людей. Ще понад мільйон людей купують наші видання уроздріб. «Експрес» – найтиражніша газета країни, що виходить у світ українською мовою. За усіма цими цифрами – висока оцінка людьми якості нашої праці, довіри до написаного нами. Чи такі «звернення» щось мають змінювати у житті нашої журналістської команди? Ні, вони лише зміцнюють нас у думці, що ми усе робимо правильно.
І насамкінець. Чому саме сьогодні? Поясню. Ми очікуємо, що у найближчі тижні чи, навіть, дні має розпочатись нова організована силова атака на газету. Їхній план – за будь-яку ціну зупинити нас до початку президентської кампанії. Ну, нехай пробують ще раз.
Так, у нас могутні вороги. Але у нас – сотні тисяч друзів. Справжніх друзів. Ми знаємо – вони прийдуть на допомогу завжди. І це дає впевненість у тому, що нас – не зупинити.
Більше про форми та методи тиску на газету тут: «Людина Президента – виконавець убивства газети «Експрес», «Три ультиматуми газеті «Експрес», «Журналістка газети «Експрес»: чому вони чинять глум наді мною?».
Наші розслідування ми друкуємо на сайті газети (www.expres.ua) у розділі «Спецтеми». Особливо раджу познайомитись із розслідуванням «Справа на мільярд. Почерк мафії)”.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень