Спливають останні дні 2013 року. Через декілька днів він стане історією, а події, що відбувалися у нашому житті, стануть предметом аналізу науковців-істориків. Вони дадуть всебічну та детальну характеристику прожитого року, якому астрологи пророкували стати роком справедливих рішень і мудрих вчинків. Це буде згодом. Події, що відбуваються напередодні Нового року в Україні, поставили перед українським суспільством багато запитань, на які складно відповісти.
Багато невирішених проблем залишив 2013 рік і міській владі Борислава. Проте щоб не мучити себе та наших читачів оцінками прожитого та прогнозами на майбутнє напередодні свят, ми вирішили проаналізувати прожитий Бориславом та бориславцями рік у розмові із міським головою Володимиром Фірманом.
– Пане голово, то яким виявився для Борислава та бориславців 2013 рік – роком справедливих рішень і мудрих вчинків чи складним, непередбачуваним та проблематичним періодом у житті міста?
– 
Напевно, не тільки для Борислава, але й усієї України цей рік був дуже складним. Ми більше півроку працюємо в умовах фінансового цейтноту. Кошти не проходять. Постійно в роботі стикаємося із випадками, коли кошти виділені, а скористатися ними практично неможливо. Дійшло до того, що виконавці масово відмовляються працювати з бюджетом. І таке відбувається не тільки в Бориславі, а й по всій Україні. Бюджет не розраховується із виконавцями робіт. Кошти «зависають» у казначействі. А коли немає фінансового ресурсу, то про який розвиток може йти мова. При відсутності фінансів постає проблема утримати міське господарство на нормальному рівні. Якщо у минулому. 2012 році проблеми із фінансуванням розпочалися у вересні, то у 2013-му із не-проходженням коштів ми зіткнулися уже в липні. Та попри всі фінансові складнощі, 2013 рік ми закінчуємо із значно кращими результатами, ніж попередній 2012-й. Окрім водоканалу, усі підприємства комунальної власності значно зменшили заборгованість Із виплати заробітної плати. Та й фінансові показники КП «Бориславводоканал» суттєво поліпшилися. Якщо на початку каденції загальна заборгованість із виплати заробітної плати складала 3 млн. 300 тис. грн., із яких 2 млн. 100 тис. грн. тільки по водоканалу, то сьогодні практично усі комунальні підприємства ліквідували зарплатні борги перед працівниками, а заборгованість у водоканалі складає трохи більше 300 тисяч гривень. Це дуже вагомий здобуток. Якби держава не внесла зміни у порядок поповнення статутних фондів комунальних підприємств, то питання виплати заборгованої зарплати працівникам водоканалу також вдалося б вирішити.
– Чи не могли б Ви назвати інші досягнення Борислава у 2013 році?
– Напевно, значним здобутком року є початок робіт із відновлення моста по вул. Героїв ОУН-УПА. Якби не затримки із фінансуванням на рівні казначейства, то міст до закінчення року був би збудований. До здобутків року слід віднести також той факт, що місту вдалося утримати у власності приміщення санепідемстанції. Бактеріологічна лабораторія уже працює у цьому, приміщенні, а адміністрація центральної міської лікарні перебереться туди відразу після Нового року. Третьою важливою подією року стало відновлення буріння на території Бориславського нафтогазового родовища. Якщо бурова на Томиній горі дасть нафту, то це буде серйозний поштовх для відродження призабутої слави Борислава як міста нафтовиків. А якщо взяти до уваги чутки, що у Бориславі має бути встановлено іще вісім бурових, то це не тільки вселяє надії на перспективу розвитку міста, але й знімає з порядку денного питання відновлення робочих місць для наших буровиків, які були звільнені з УБР. Я жодним чином не хочу протиставляти інтереси Борислава й інтереси нафтовиків, але треба визнати, що керівництво «Укрнафти» не завжди враховує потреби міста, яке стоїть на нафтовому родовищі і вимушене шукати вирішення проблем, породжених тривалим видобутком вуглеводнів на його території.
– Але більшість мешканців основні проблеми міста пов’язують не з діяльністю нафтовиків та екологічними проблемами, породженими тривалим видобутком, вуглеводнів. Найболючішими питаннями для мешканців Борислава залишаються вода та погані дороги. Що вдалося зробити місту у 2013 році для вирішення цих питань?
– На забезпечення міста водою цього року найбільше вплинула засуха. Сім місяців немає дощів, і з червня маємо проблеми із дебетом води на водозаборах. Свій негативний вплив на забезпечення міста водою наклала також відсутність належного фінансування. Допоки нормально у державі не запрацює фінансова система, вирішити питання забезпечення міста водою буде тяжко. Я розумію, що у цій непростій ситуації е люди, які хочуть скористатися труднощами і віддати водоканал у концесію. Проте у мене виникає запитання, чи забезпечить концесіонер Борислав водою і на яких умовах ми віддамо власність громади у його руки. Я не проти, щоб питаннями водозабезиечення міста зайнявся потужний інвестор, зі значними фінансовими та технічними можливостями. Але співпраця міської громади із ним повинна відбуватися на паритетних засадах у рамках спільного підприємства, у якому внесок інвестора та громади складатиме рівні долі. Ми маємо гіркий досвід передачі наших підприємств у приватні руки. Що сталося із такими потужними структурами, якими були ВАТ «Галлак», «Діброва», фарфоровий та алмазний заводи, фабрика витканих матеріалів після приходу інвесторів? Вплинути на діяльність того ж таки «Ком-Еко», якому ми віддали в оренду міське сміттєзвалище, міська громада Борислава не може. Тому я дотримуюся позиції, Ідо до вирішення питань, які стосуються власності та інтересів міської громади, потрібно підходити дуже виважено. Це тільки в Україні комунальна форма господарювання вважається безперспективною. У цивілізованих країнах Європи комунальна власність не знищена. Вона створює серйозну конкуренцію приватним фірмам і дає можливість місцевим громадам впливати на ціноутворення та поповнювати казну. У Жешуві, для прикладу, комунальне підприємство контролює дев’яносто відсотків вивозу сміття, а три приватні фірми – десять. Конкуренція є серйозним стимулом для поліпшення результатів праці, проте ніхто категорично не відмовляється від діяльності підприємств комунальної власності.
– Як плануєте вирішувати питання водозабезпечення міста у новому, 2014 році?
– По-перше, відмовитися від шестикіловольтних моторів на водозаборі у Рибнику. Ми плануємо перейти на менш енергоємні двигуни із плавним пуском, обладнаними сучасними засобами економії електроенергії та безпечної роботи.
Це найголовніше, бо Рибник, попри загальне зменшення кількості води, залишається основним джерелом водозабезпечення міста. Поряд із реконструкцією водозабору у Рибнику плануємо продовжувати практику реанімації діяльності локальних водозаборів. Навіть при тому, що їх дебет суттєво впав, локальні водозабори допомагають вирішувати питання забезпечення міста водою. А, беручи до уваги факт постійного зростання вартості електроенергії, локальні водозабори міста мають дуже велику перспективу, адже подача води із них не потребує додаткових затрат електроенергії. Зрозуміло, що зараз у зв’язку із засухою маємо проблеми із дебетом води. Проте засушливі періоди колись закінчаться і місто отримає серйозні запаси чистої питної води, яка надходитиме у міський водогін без додаткових затрат електроенергії. Окрім реконструкції насосної станції «Рибник» та локальних водозаборів, маємо також наміри надалі продовжувати практику оновлення міських водогонів. За моєї каденції ми уже тричі подавали для фінансування програму оновлення міських водогонів. Зробили таку програму і на 2014 рік. Чи виділять кошти для її реалізації? Це вже запитання не до мене. Від себе можу іще додати, що в ході переговорів з італійськими інвесторами ми також вели мову про інвестиції у водопостачання. Йшлося про водопровідну мережу, насосне господарство разом із усіма складовими, які забезпечують його нормальну роботу – засувки, запірну арматуру і т. п. Треба також розуміти: що б ми не говорили на цю тему. але вирішити питання водопостачання без значних фінансових ресурсів та належного технічного забезпечення не можна.
– Чи можна сподіватися, що у новому році італійці долучаться до вирішення міських проблем Борислава?
– Приїзд італійської делегації ми очікуємо 27 грудня. Саме тоді планується підписання угоди про співпрацю. Треба відзначити, що досі усі наші перемовини та напрацювання велися, виходячи із факту, що Україна підпише угоду про Асоціацію з Євросоюзом. Але оскільки такого не сталося, то усі наші напрацювання та домовленості, яких вдалося досягти упродовж двох років роботи, залишилися у «підвішеному» стані. Є надія, що італійські партнери остаточно не відмовляться від співпраці з нашим містом. Проте не хочу забігати наперед. Думаю, слід дочекаємося приїзду італійської делегації, яка визначить рамки нашої подальшої співпраці. Двадцять мільйонів євро на початковому етапі – це досить великі кошти не тільки для масштабів Борислава. Додам лише, що, окрім сонячної електростанції, представники італійського бізнесу мали намір відновити роботу «Діброви» та побудувати сучасний, асфальтовий завод. Добре це чи погано – вирішувати громаді. Для порівняння скажу, що собівартість тонни асфальту українського виробництва коливається сьогодні в межах 1300 грн., а в італійців – 60 євро. Це при тому, що якість італійського асфальту значно вища.
– Останнім часом Ваші опоненти все частіше почали говорити, що нинішня владна команда не виконала жодного пункту передвиборчої програми. Що Ви сказали б їм щодо цих закидів?
– Принцип демократії якраз і полягає в тому, що люди вправі висловлювати будь-які думки. Думаю, сам факт, що про виконання програми ведуть мову не наприкінці, а посеред каденції, говорить не тільки сам за себе, але й до певної міри характеризує моїх опонентів. Мистецтво управління якраз полягає у тому, щоб у кожній конкретній ситуації досягти можливого результату. На жаль, ми живемо не в уявному, а реальному світі, де виголошувати гасла та бути в опозиції завжди було простіше, аніж кожний день займатися конкретною рутинною роботою. Можливо, результати нашої праці відразу не впадають у вічі, але вони є. Ми серйозно займаємося і досягли конкретних результатів в енергозбереженні, провели повну реконструкцію вуличного освітлення і платимо значно менше, хоч місто освітлюється цілу ніч, причому навіть на тих вулицях, які не освітлювалися ніколи. Запроваджуємо нові форми роботи із громадськістю, спрямовані на промоцію міста, як промислового, культурного, туристичного та паломницького центру Галичини. Відновили і уже двічі провели Міжнародний форум нафтовиків. Сприяли створенню у Бориславі паломницького центру. У міста з’явилися перспективи для розвитку, а сам факт створення паломницького центру має надзвичайно важливе значення для його розвитку не тільки у духовному плані. Окрім духовної, паломницький центр має ще й матеріальну складову, яка дає поштовх до розвитку інфраструктури міста. Паломники, які відвідують наше місто, – реальні люди, їм потрібно десь харчуватися, переночувати, залишити на ніч автомобіль чи автобус, придбати сувенірну продукцію. І ці потреби мав би забезпечувати місцевий бізнес. Це є серйозний стимул для розвитку міста. Наразі маємо ситуацію, що люди, які приїжджають до Борислава на декілька днів як паломники, вимушені використовувати туристичну інфраструктуру Східниці та Трускавця, бо таких місць у нашому місті надзвичайно мало. І цю прогалину потрібно ліквідовувати. Окрім того, не можна не враховувати, що у Бориславі є райони, цілком придатні для розвитку відпочинкової галузі та гірськолижного спорту. І ми працюємо над розвитком цих напрямків. Зроблено конкретні кроки для вирішення питання щодо надання містові статусу гірського населеного пункту. Є цілий ряд інших напрацювань, які повинні дати у майбутньому позитивний результат.
– Даруйте, пане голово, за нетактовність, але мушу зауважити, що розвиток відпочинково-туристичної галузі вимагає хороших доріг. Коли будуть у місті добрі дороги?
— Уряд оголосив новий, 2014 рік – роком відновлення місцевих доріг. Будемо сподіватися, що у новому році ми отримаємо необхідні кошти, які дадуть змогу привести до ладу основні дороги міста. Правда є такою, що жоден виконавець робіт уже не хоче виконувати роботи в борг. Причому, дорожники готові братися за роботу лише за умов, якщо кошти надійдуть на їхній рахунок. На жаль, фінансова ситуація у місті, як і в усій Україні, не дозволяла серйозно займатися ремонтом доріг. Не беруся прогнозувати її на 2014 рік. хоч хочеться вірити, що нам таки вдасться відремонтувати дороги хоча б на основних напрямках. Мушу також відзначити, що ми працюємо у надзвичайно складних умовах. Місто, на жаль, не може скористатися навіть тими мінімальними фінансовими можливостями, які має. Проходження коштів блокується на рівні казначейства і вплинути на це ми не в силі. Цього року ми запустили котельню хірургічного відділення, хоча могли зробити це ще у минулому, 2012 році, якби відділення казначейства пропустило оплату в розмірі 14 тисяч і таким чином зекономити для бюджету міста близько 200 тисяч гривень. Подібна ситуація складається і цього року із котельнею центральної міської бібліотеки, де через блокування казначейством оплати в розмірі 7 тисяч гривень ми не можемо запустити в експлуатацію котельню. Прикро визнавати, але у зв’язку із фінансовими проблемами дуже часто доводиться робити не те, що необхідно людям, а те, що можна зробити. Ми оплатили вартість двох тракторів – один для «Зеленого світу», другий – для «Еко-міста», але кошти були заблоковані і знаходяться на казначейському рахунку четвертий місяць поспіль. Про що можна говорити, якщо у нас виникають проблеми із оплатою на поповнення резервного запасу палива на зимовий період? Були складнощі і з оплатою за сіль та пісок у рамках підготовки до зими. У таких умовах говорити про розвиток складно.
– Що б Ви побажали мешканцям міста напередодні Нового року та Різдва Христового?
– Кращого життя та сповнення мрій. Щоб збулися усі ті прагнення, які вивели людей на Майдан. А ще – миру та спокою. Хочеться, щоб ми, нарешті, остаточно обрали вектор розвитку і де-юре стали складовою частиною Європи, сповідували європейські цінності, а Україна стала країною, де панує верховенство право і шанують право людини на гідне, заможне і щасливе життя.
Розмову записав Петро Магур, газета «Нафтовик Борислава»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень