У КРАЇНУ ГІРСЬКИХ ОЗЕР ТА ПІДХМАРНИХ ПОЛОНИН. (закінчення)

У КРАЇНУ ГІРСЬКИХ ОЗЕР ТА ПІДХМАРНИХ ПОЛОНИН.
(закінчення)
Для тих, хто все ж таки вирішить пройти найбільші українські полонини з рюкзаком за плечима, в пригоді, гадаю, стануть деякі спостереження з нашого походу.
Добре відомо, що швидкість пересування і відстань, пройдена за день, залежить не лише від суб’єктивних – фізична підготовка, спорядження і т.д. – але й від об’єктивних факторів. Серед них не лише погода, але й наявність зручного місця для ночівлі. Деколи треба продовжувати рух, хоча вечір дуже швидко. А колись навпаки – варто розкладати намети за кілька годин до заходу сонця.
Основною проблемою на Свидівці і Красній є нестача питної води. Хоча місцеві й стверджують: її тут вдосталь. Правда, не на самому хребтові, а нижче на схилі. Але схили круті і до початків гірських потоків подекуди треба йти понад сотню метрів. А тоді вертатися.
Знаючи місцезнаходження джерел питної води можна краще спланувати мандрівку. За основу візьмемо видавництва «АССА» «Свидовець. Полонина Красна». Рух починали від с. Кваси (Тростянець).
1. На полонині Браївка, як і позначено на мапі.
Джерела на полонині Стречеська, також позначеного на мапі, не знайшли.
2. На стежці між г. Перемичка і г. Крачунєска, на південному схилі г. Стіг.
3. Вода є і в гірських озерах, точніше у потоках, які вони живлять. Але до них ведуть круті стежки. Найлегше зійти і заночувати біля оз. Ґерешаска.
4. Джерела за г. Стоги (1378 м), позначеного на мапі, ми не знайшли. Не бачили його й інші туристи, яких ми зустрічали і питали про це. Пастухи під г. Шпанська точно про нього не знають, казали лише, що воно десь далеко внизу.
Натомість, ідучи з Ґерешаски поповнити запаси води можна спустившися з г. Темпи і хр. Бедевляски. Проминувши г. Шпанську (ліворуч), там де дорога вирівнюється, на східному схилі бере свій початок один з витоків р. Озорел. Справа видно пастушу стаю, біля якої також б’є потужній струмінь гірської води.
В цьому місці слід запастися водою, бо далі води не буде аж до самої Усть-Чорної. Але туди не більше 12 км (біля 4 год. ходу).
5. Піднімаючись на хребет Полонини Красною з Усть-Чорної жовтим маркуванням, Ви неодмінно зустрінете щонайменше три місця питної води, останнє з яких після дуже стрімкого, але не довгого, підйому. На жаль усі вони знаходяться поруч. Але цієї води цілком вистачить, щоб дійти до полонини. На узгір’ї вже перед виходом під г. Ґропу (1432 м), ліворуч при самій стежці є покинута загорожа для овець. Галявина заросла чавою (гірським щавлем). Невеличкий струмок витікає правіше від цього місця, на північному схилі.
Але набагато більше хорошої води під г. Ґропа (1432 м). Дійшовши до стовпа із жовтим маркуванням без написів, на півночі видно лощину зарослу лісом. До неї ведуть також кілька менших ярків-рівчаків. Води в них нема, але у самій лощині – стрімкий потік. Місце для ночівлі тут не дуже зручне, але розміститися можна.
6. Якщо Ви вирушили з Усть-Чорної не дуже пізно і маєте зо дві години в запасі, зупиніться на ніч у сідловині між г. Климова і Ґропа (1495 м). Там є незадіяна стая. Біля неї достатньо зручного місця. А воду краще набрати по дорозі, спускаючись сюди – гарний потічок на спускові, з південно-західного боку.
7. Під самою Ґропою (1495 м) також є невеличке джерельце на стежці, що траверсує гору з північного сходу. Цією стежкою вигідно йти, якщо не збираєтесь «відмітитися» на самій вершині. Хоча різниця у часі практично непомітна. Правда, на підйом, звісно, піде більше зусиль.
8. Спустившись з г. Сиглянський (1563 м), на рівній, просторій полонині Ви побачите ліворуч зарослий очеретом неглибокий «ставочок». Можливо він дає початок одному з потічків р. Лужанки – треба шукати. В самому «ставочку» вода прозора, але на придатність до пиття ми її не тестували. Якщо ж таки надумаєте її пити – не забудьте прокип’ятити.
9. Втім, звідси вже зовсім недалеко до останнього місця з водою перед Колочавою. На мапі його позначено джерелом і стаєю – за поворотом на г. Топас, перед ретрансляційною вежею Колочави.

Сподіваємось, когось зацікавили місця нашої подорожі і він вже взяв їх на замітку, плануючи активний відпочинок майбутнього літа.
Керівник гуртка БУТ О. Бляхарський

About