І в цьому, на думку начальника НГВУ « Бориславнафтогаз» Ігоря Михайлишина, чимало посприяла передвиборна кампанія. І хоч кандидатів на Дрогобиччині було поза два десятки, бориславським нафтовикам багато в чому посприяв хіба один із них – заступник голови Львівської облдержадміністрації Михайло Янковський. І навіть тепер цей високопоставлений посадовець тримає слово – він і надалі сприяє розвиткові нафтової промисловості Борислава, розуміючи, що це стратегічний для області напрямок.
Ми й вирішили поспілкуватися з першим керівником півторатисячного колективу, аби з’ясувати питання, що турбують не тільки нафтовиків, а й усіх небайдужих бориславців.
– Ігоре Богдановичу, останнім часом, та й взагалі не один рік, спливають розмови про те, що над нашим нафтовидобувним колективом нависла загроза приєднання до іншого підприємства в сусідній області. Наскільки ці чутки відповідають дійсності?
– По-перше, такі чутки є явним перебільшенням, вони викривлюють істину. Навпаки – тепер появилися надії, бо керівництво ПАТ «Укрнафта» вирішило скерувати значні кошти на буріння не тільки неглибоких, та продуктивних експлуатаційних свердловин на Верхньомасловецькій площі, а й розвідувальних на Старосамбірському родовищі. Верхньомасловецька площа сама по собі досить приваблива, бо тут уже пробурено близька десятка продуктивних свердловин, які вже себе окупили. В тому числі гарним подарунком для нас цього року стала свердловина «Верхньомасловецька-31». Саме родовище в Бориславському реґіоні вийшло за продуктивністю на перше місце. Тому вже на наступний рік тут заплановано пробурити дві свердловини – №№ 100 і 101. Це питання у принципі можна було вирішити і раніше. Але в нас не все так просто – багато перепон…
– А що стало на заваді? Адже на Верхньомасловецькій площі нема особливих проблем із перевезенням вежі, встановленням верстата: тут свердловини іноді за декілька десятків метрів одна від одної…
– В тім то справа, що особливої проблеми тут нема, її може створити звичайна сільрада, не даючи дозволу на відведення землі. Відповідні документи з погодженнями, дозволами, рішеннями, розпорядженнями могли по півроку, а навіть до двох років лежати в шухлядах обласних чиновників. І їм просто не давали ходу. Бо нерідко все було так що хтось один не давав згоди – і все стопорилося.
Цю ситуацію поламав заступник голови облдержадміністрації Михайло Янковський. Коли я звернувся в ОДА, він прийняв мене, вислухав, занотував прохання бориславських нафтовиків і пообіцяв допомогти. На прикладі вирішення нашого питання видно, що Михайло Петрович – людина слова і дії. Я доповідаю бориславським нафтовикам (і буровикам так само, бо вони надіються на швидкий початок робіт на «Вер-хньомасловецькій-100», а відтак на 101-й свердловині): це питання вирішено остаточно.
До цього додам ще один факт. Ми зіткнулися із неординарною ситуацією на Добромиль-Стрільбицькій площі, де заплановано буріння чотирьох глибоких розвідувальних свердловин: місцевий люд збунтувався, хтось пустив чутку, що нафта принесе в цю місцину радіоактивне забруднення. І тут так само втрутився Михайло Петрович Янковський і дипломатичними методами переконав людей, що буріння потрібно вести, що екологічного! забруднення не буде – тепер буровики працюють професійно і чисто, і наш край тільки виграє від розвитку нафтогазовидобувної галузі. Будуть нові робочі місця, будуть кращі дороги, будуть кошти на розвиток інфраструктури всього реґіону.
– Що Ви, Ігоре Богдановичу, і весь Ваш колектив очікуєте від перших кроків повернення влади обличчям до нашого багатого на нафту регіону? Адже хтось розумний сказав, що видобута в Бориславі нафта за півтори сотні літ – то лише ручка від валізи. Чи доберемося колись до тієї валізи?
– Власне, нафта є на значних глибинах. Це підтверджує сейсмічна розвідка. Ситуація в нашій державі складається так, що рано чи пізно буде навернення до пошуку власних енергоносіїв. Очевидно, час той не за горами. У цій ситуації добре, що не лише ми, нафтовики, маємо майбутнє, а й наші партнери – бориславські буровики. Там – високопрофесійні кадри, які бурять нині головним чином на східних теренах України. Тепер же потроху роботи додасться й на Карпатських схилах.
– Чим запам’ятався Вам теперішній рік? Як спрацював колектив НГВУ «Бориславнафтогаз»? Як перенесли випробування, що їх підкинула нам минула зима?
– Рік, що минає, був непростим. Особливо нам дошкулили перші два зимові місяці, коли через аномальні морози в місті й у Карпатах позамерзали не тільки труби водогонні, а й нафтовидобувні об’єкти. Ті морози справді стали для нас випробуванням. Тож із початку року ми не змогли наздогнати втрачене, відстаємо й донині, не перекривши втраченого. Не допомогли навіть сучасні й ефективні геолого-технічні заходи, зокрема, гідророзривів нафтових пластів. Не допомогло і введення нових свердловин. Бо надто довготривалим було оте замерзання. А до цього додалася значна аварія на одній зі свердловин Старо-самбірського родовища. Ми вже от-от ліквідуємо оту аварію, але втрачене не так просто надолужити. Поправити наші справи можна тільки, за рахунок буріння нових свердловин. Але все це – звичайні виробничі труднощі, з якими конче дамо собі раду.
Та повернуся до початку нашої розмови щодо наших перспектив. Слава Богу, що вони появилися. Бо, повірте, нафтовики від усіляких розмов переймаються болем за майбутнє. Адже це праця, перспектива для нас, наших дітей, які ще навчаються у школах чи спеціальних навчальних закладах і завтра стануть до праці. Як ми дивитимемося їм в очі, якщо втратимо перспективу? У що тоді перетвориться наше місто, яке багате трудовими традиціями і так само – земними скарбами?
Господь добрий: врешті-решт на краще змінюється політика в державі. І ще на нашій життєвій і трудовій дорозі трапляються небайдужі особистості. Такі, як Михайло Янковський. За що ми йому безмежно вдячні.
Розмовляв Роман Соловчук, газета «Нафтовик Борислава»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень