Саме слово політика жіночого роду, проте в реальному вжитку воно перевтілюється в інший рід. Тож часто ми в політиці бачимо віддзеркалення – чоловіче обличчя – заросле, грубувате, вульгарне, позбавлене шляхетності. Звідси стільки кривди, суму маємо у всіх коридорах влади. Над цією ґендерною дискримінацією задумались психологи, науковці, тому на цих виборах до місцевої влади зроблений певний реверанс у сторону жінок. Їм навіть квоту встановили, відмірявши аж 30 відсотків від загальної кількості учасників.
Не здивувався, коли цьогоріч у політику подалися жінки. Очевидно, вони прагнуть ушляхетнити політику. Бо, хай вибачить мене сильна половина людства, у нас закладений більш «родючий» шар авантюризму, підступності, фальші і т.д. Напевно, жінки України і врятують суспільство від цього хаосу, що заполонив все навкруги. І однією із амазонок цього цивілізованого процесу буде Мирослава Володимирівна Мацько. Це – завідувач ЛОР-відділення Стебницької міської лікарні.
Автор цих рядків був подивований її походом у політику, бо знаючи її понад 20 років, ніяк не міг спрогнозувати таке перевтілення. Втім, сталося що сталося, тому й, природно, перше запитання до неї.
– І Вам цього треба, Мирославо Володимирівно?
– У житті я ніколи не приймаю спонтанних рішень, вони визрівають деякий час. Бо, як кажуть у народі, треба сім разів відміряти, щоб один раз відрізати.
– І Ви відрізали?
– У контексті цього слова є глибокий зміст, але це особистісне. А а ось щодо політики, то я дійсно прийняла рішення потрапити до зали обласної ради, щоби врешті-решт «збурити» там депутатську думку про ймовірну екологічну загрозу від колишнього Стебницького калійного комбінату. Уже не один десяток літ, а я весь час працюю у Стебнику, на різних рівнях говорили про цю проблему. Побували там і урядові делегації, але дальше «екскурсії» і порожніх обіцянок справа не зрушилася. Стебник – це порохова бочка, яка, не дай Боже, якби здетонувала, то завдала б чималої шкоди і прилеглим до нього територіям.
Із закриттям шахти зникли робочі місця. Стебник став депресивним містом. Тому треба повернути людей до нормального життя. А для цього слід поліпшувати інвестиційний клімат. Треба впливати на перших керівників представницької і виконавчої влади області з тим, щоб вони не насолоджувалися розкішністю чиновницьких кабінетів, а жили і працювали, так би мовити, у польових умовах. Десант із Дрогобиччини, а він складатиметься із 8 депутатів, має обрати таку тактику і стратегію, щоби мати виграшний варіант. Досить скиглити, переливати з пустого в порожнє – треба діяти. Так, як це зробила свідома громада України, коли ворожий російський чобіт ступив на східні землі. Якби ще вагалися тиждень-два, то була би влада Путіна аж до Збруча. Може, як для жінки – це звучить рішуче, але в тилу необхідно відкривати другий фронт.
І наступним моїм завданням є захист лікарсько-медичної інфраструктури Стебника. Колектив, який там працює, добросовісний і високопрофесійний, але весь час надходять згори якісь депеші про скорочення адмінперсоналу. Така напруга не йде на користь. Організувавши з цього питання громадські слухання у відстоюванні права на існування лікарні, і отримавши кредит довіри, треба штурмувати не тільки керівництво у Львові, а й у Києві.
– Мирославо Володимирівно, у Вас стільки енергійного завзяття, що у випадку обрання обласним депутатом, багатьом буде непереливки.
– Ці емоції – крик наболілого, про яке говорять стебничани. Будь-яку розпочату справу слід доводити до логічного завершення, а не зупинятися на півдорозі. Тому і визріло бажання своїм досвідом, позицією, врешті-решт надійним тилом підтримки змінити цю ситуацію. Я хочу, щоб у політики було привабливе обличчя, тоді багато дверей буде розчинено навстіж.
– Успіхів Вам у цих починаннях. І останнє провокаційне запитання дозвольте Вам задати?
– Заінтригували, проте не заперечую.
– Перед Вами – зачинені двері, а відкрите тільки вікно. Чи заради справи полізете через нього?
– Якщо буду у штанях – спробую це зробити. Трохи соромно буде робити це в іншому гардеробі…
Володимир Турмис, газета «Галицька Зоря»
ТОП коментованих за тиждень