«Трускавецький вісник» в 2011 році вже піднімав тему боротьби трускавецької влади проти віруючих християн. Так, 26 травня минулого року мер Трускавця Руслан Козир вигнав із засідання сесії міської ради пастора церкви «Еммануїл» Ігоря Краснянського – ця протестантська спільнота по сьогодні не отримала розуміння з боку влади, хоча всі інші необхідні погодження на будівництво Дому молитви на околиці міста (вулиця Городище) в неї були. Детальне інтерв’ю з пастором Ігорем, опубліковане в № 61 (305) «ТВ» за 21.06.2011 р., було передруковане численними виданнями, в тому числі РІСУ. Та трускавецька влада продовжує вперто наступати на ті ж граблі і чинити всілякі перешкоди діяльності менших релігійних громад Трускавця, балансуючи на межі порушення законодавства України про свободу совісті та віросповідання, надаючи преференції одним та жорстко утискаючи інших.
Вищенаведене звинувачення зовсім не безпідставне – цього разу трускавецька влада вирішила принизити вже православну громаду. Парафія святого Агапіта Печерського Української Православної Церкви Київського Патріархату отримала відмову виконкому ТМР у спорудженні каплички на вулиці Івасюка. Мотивація «залізна» – є три аргументи, через які православні не можуть там будувати культову споруду. Перший – є рішення сесії з 1995 року, згідно якого визначено, які церкви і де мають бути в Трускавці. Другий – православні УПЦ КП вже мають свою парафію, тож «з вулиці Івасюка до Мазепи ходити не так далеко». Третій – проти цього будівництва протестує отець-декан СДЄ УГКЦ Петро Івасівка. До цих трьох «залізних» аргументів дехто додає ще два – дзвони заважатимуть людям в цьому мікрорайоні і Генплан не передбачає будівництва там культової споруди.
Нам вдалося сконтактуватися з настоятелем парафії преподобного Агапіта Печерського отцем Петром Потоцьким (корінним трускавчанином, до речі) і вислухати його думку з приводу конфлікту. Пригадуємо, що отець Потоцький приходив зі своїми парафіянами на одну з сесій міської ради в цьому році, їх тоді активно годували обіцянками, що все буде гаразд, бо в цей момент значно актуальнішим для влади було виплутатися з питання підвищення тарифів. Тож присутні вірні православні мали змогу тоді побачити, якою ж любов’ю та повагою користується пан мер Козир та вся його управлінська братія у простих мешканців Трускавця, які на заклик «Опори» та ряду політичних сил прийшли пікетувати мерію.
– Мені категорично заборонили приходити на засідання виконавчого комітету 21 червня, а окремі депутати телефонували мені та повідомляли про відмову у підтримці, аж доки я не вирішу це питання з отцем Івасівкою – вони бояться, що він буде агітувати проти них чи їхніх політичних сил. Я розумію, що отець непокоїться, що його парафіяни хрестять у мене дітей, але чому я повинен щось погоджувати з іншими конфесіями, коли ми намагаємося діяти в рамках закону. Теза, що у Трускавці вже є одна парафія УПЦ КП і іншої не повинно бути, взагалі обмежує права наших вірних, – коментує у телефонному режимі ситуацію отець Петро Потоцький.
На жаль, в зв’язку з поїздкою отця Потоцького на Волинь ми не мали можливості взяти у нього детальне інтерв’ю та вияснити всі перипетії цієї непростої проблеми. Тому дозволимо собі подумати над «залізними» аргументами трускавецької влади. Рішення Трускавецької міської ради № 78, прийняте в далекому 1995 році, давно мало б бути скасоване як неактуальне. В ньому записано, що в зв’язку з обмеженістю в земельних ділянках у Трускавці діятимуть три греко-католицькі храми, одна православна церква на Мазепи, одна автокефальна на Роксолани і що потрібно узаконити парафію РКЦ. Та від того часу багато що змінилося. Постала «Вістка миру» на Роксолани, збудували свій Дім молитви баптисти на Івасюка, правляться служби в парафії УПЦ КП Благовіщення Богородиці на Дрогобицькій (район автостанції), активно діє «Добра Новина», котра теж має свій Дім молитви (на вулиці Бориславській), а Царство Єгови пропагують Свідки Єгови на Бориславській. Якщо ж порахувати, скільки земельних ділянок у Трускавці було роздано за цих 17 років, котрі пройшли від моменту прийняття злощасного рішення, скільки їх продано-перепродано і скільки просто не використовуються і не приносять доходів місту ні державі, то виникає логічне запитання – невже цей клаптик землі на Івасюка для УПЦ КП не можна виділити? Те ж, що церква перебуватиме в житловій забудові, навряд чи комусь зашкодить – адже і греко-католицька та православна церкви святого Іллі (по Стуса та Мазепи) – теж в районі багатоповерхової забудови. А звинувачення, що комусь перешкоджатимуть дзвони – взагалі абсурд. Як мешканець вулиці Стуса скажу, що для мене великою приємністю є чути кожного недільного ранку спів дзвонів, котрі закликають «Вгору серця» та запрошують до церкви. Один мій знайомий, який не є греко-католиком, каже, що для нього є благословенням мешкати поруч із церквою Іллі, бо з великим натхненням спішить у свій Дім молитви, почувши звуки церковних дзвонів.
Жодної критики не витримує і аргумент, що «православним недалеко ходити з Івасюка на Мазепи». По-перше, на Мазепи є православна парафія УПЦ МП, а парафія УПЦ КП – на Дрогобицькій, та не в цьому суть. А в тому, що у Трускавці зареєстровані та діють дві православні парафії УПЦ КП і ту, що на Дрогобицькій, очолює отець Ігор Пулик, а ту, що на Івасюка – отець Петро Потоцький. І ніхто не вправі вказувати вірним, куди їм ходити і де їм дітей хрестити. Прикро, звичайно, що сюди, в конфлікт, хтось хоче вплутати шанованого всіма нами отця-декана, але підозрюємо, що це таким чином козирна влада намагається перекласти відповідальність за вчинене нею зло на чиїсь плечі, робить таким чином ведмежу послугу греко-католикам, яких у місті більшість.
Відмова православним у Трускавці, як і минулорічна відмова церкві «Еммануїл» – другий тривожний сигнал, що в нашому місті-курорті не все гаразд зі свободою совісті. Очевидно, пан Козир рівняється в цьому плані на мера Львова Андрія Садового, котрий уникає вирішення проблеми з львівським костелом Марії Магдалини. Не виключено, що якщо отці-василіяни (греко-католицький чернечий чин, з якого вийшов славетний митрополит Андрей Шептицький) звернуться з проханням побудови каплички на Гошівській горі у Трускавці, то їм теж аналогічно відмовлять «в зв’язку з дією рішення № 78 ТМР» та мотивуючи, що капличка там не потрібна. Трускавецькій владі не потрібні нові церкви, нові доми молитви, нові каплички, а мер відкрито на виконкомі заявляє, що в свято «робити не гріх». Пану Козиру та його поплічникам потрібні базар-бардак-пивна на центральній площі міста, фан-зона з пивом за 18 гривень, малі архітектурні форми на бульварі Юрія Дрогобича, а ще потрібно різати здорові дерева під видом сухостою для потреб пилорами та закрити парк від трускавчан огорожею з колючого дроту та пильними поліціянтами та охоронцями. Бо з чого ж би то мер на понеділкову нараду 25 червня приніс дві світлини з 30-х років ХХ століття, де зафіксовано огороджений парк та стражів порядку?
Отже, живемо у Трускавці в кращих атеїстичних традиціях радянської доби, повертаємося в 70-80-ті. Наш паравоз впєрьод лєті, в каммунє астановка! Релігії – бій! Релігія – опіум народу! Головне – матеріальне, а духовне – це другорядне… Невже пан Козир думає, що церков у Трускавці забагато? Їх забагато не буває. Чим менше церков – тим більше борделів, в’язниць, тим більше алкоголіків, наркоманів, шахраїв. А може комусь так і треба?
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень