Станіслав Луценко виграв справу в Європейському суді, але його не хочуть випускати із дрогобицької в’язниці.
У травні цього року суддя Дрогобицького міськрайонного суду В.Качмар виніс постанову про умовно-дострокове звільнення в’язня дрогобицької “сороківки” Станіслава Луценка.
Проте обласна прокуратура з цим не погодилась, і Апеляційний суд Львівської області відправив справу на новий судовий розгляд.
У серпні цього року суддя Дрогобицького міськрайонного суду З.Павлів виносить постанову про звільнення Станіслава Луценка умовно-достроково. Але знову обласна прокуратура з цим не погоджується, і нині справа знаходиться на розгляді в Апеляційному суді Львівської області.
Сам Станіслав Луценко вважає, що прокуратура вз’їлася на нього за те, що він виграв справу в Європейському суді, а зараз готує новий позов. Невиконання рішення Європейського суду – такого ще в Україні не було. Все може закінчитися міжнародним скандалом.
Про трагічну долю Станіслава Луценка нещодавно повідала газета “Дзеркало тижня”.
Гоніння на Станіслава Луценка почалися в грудні 2008 року, коли він виграв справу в Європейському суді. У справі “Станіслав Луценко проти України” суд визнав, що мало місце порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою “кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення”. На думку Станіслава Луценка та Європейського суду, цього якраз і не було здійснено в рамках українського правосуддя.
Минуло три роки з часу рішення Європейського суду, а Верховний суд України й досі не переглянув вироку Станіславові Луценку. Поза тим у статті 10 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що кримінальна справа може бути повторно розглянута судом, включаючи поновлення провадження у справі, якщо Європейський суд встановить наявність порушення Конвенції.
У Кримінально-процесуальному кодексі України є відповідна стаття 400-12. У ній перелічено підстави для перегляду судових рішень Верховним Судом України. Серед них – і така: встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана нашою державою, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.
Треба визнати мужність дрогобицьких суддів, які фактично пішли проти свого вищого керівництва в Києві та Львові. Можливо, можемо говорити на наших теренах про незалежність суддівства?
Станіслава Луценка звинуватили у вбивстві. За його словами, він цього не здійснював. Узагалі справа шита білими нитками, бо головний свідок помер за загадкових обставин, а на його показах фактично все трималося. Не знайдено й ножа – предмету вбивства. Сам Станіслав Луценко в той момент, коли здійснювався злочин, знаходився поруч, як і багато інших людей. Проте чомусь саме його вирішили зробити крайнім.
Його засудили на 12 років. Згідно чинного законодавства, відсидівши три чверті терміну, він мав вийти на волю ще в травні цього року. Але, схоже, прокурорська система не хоче випускати його зі своїх міцних обіймів.
Після того, як Станіслав Луценко виграв справу в Європейському суді, його стали пресувати. В’язня переводили з колонії в колонію, хоча навіть небезпечних злочинців, як правило, тримають на одному місці. Його безпідставно саджали до карцеру, в буквальному сенсі цього слова катували, приписували те, що він не вчиняв. Станіслав Луценко на знак протесту неодноразово оголошував голодування. Все змінилося, коли Станіслав Луценко опинився у Дрогобицькій виправній колонії N 40. За його словами, тут він ожив.
Саме тут начальник колонії ще 21 вересня цього року затвердив на нього позитивну характеристику. В ній вказано, зокрема, і про роботу в самодіяльних організаціях, і про участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу “Духовне відродження” і “Фізкультура та спорт”.
Станіслав Луценко перебуває у дрогобицькій в’язниці вже сім місяців, але жодного порушення з його боку зафіксовано не було. Сам він каже, що адміністрація закладу жодного разу не застосовувала до нього якихось незаконних дій. Більше того, йому вдалося організувати для засуджених секції для занять великим тенісом.
Десятий рік Станіслав Луценко знаходиться за ґратами. Але важко назвати його людиною, яку зламала Система. Навпаки, він не здався й намагається робити все можливе й неможливе, аби виграти, довести так званій правозахисній системі України, що він Людина з великої літери.
Анатолій Власюк, часопис “Тустань”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень