Український Трускавець – за українську мову!

Події третього липня в українському парламенті збурили український народ. Мовний закон та те, яким чином він був ухвалений в українському парламенті, а також виступи Колєсніченка (назвав галицький діалект «відрижкою») та інших «діячів» спричинили до того, що народ почав повставати, висловлювати своє велике «фе» таким провокаціям. Звичайно ж, Галичина, Львівщина – в авангарді подій. Не стоїть осторонь і Трускавець. Тут у середу, 4 липня, на центральній площі Незалежності було проведено виїзну сесію-віче.

Година часу з 18 до 19, тридцять два депутати і десь вдвічі стільки ж небайдужих відпочивальників та трускавчан. Отже всього біля сотні осіб. Прикро.

Відкриває сесію секретар міськради Петро Шумин, помітно хвилюється. До виступу записалися депутати Ігор Пілько, Руслан Крамар, Богдан Габшій, Ігор Ластовецький, Сергій Мицик, Богдан Процишин, Галина Шиманська. Виступи гострі та актуальні, хоча не з усіма можна погодитися. Так, українська мова – єдина державна. Так, ми – її носії і ніхто нас не змусить перейти на чужу, читай російську. Так, Верховна Рада перейшла всілякі межі, прийнявши цей закон. Але чи варто цей момент використовувати для піару власного, топити когось та відбілювати себе? У Трускавці українська мова ніби не є під загрозою, але закон про мови не виконується і всередині бюветі з телевізора лунає російська, рекламуючи окремі послуги однієї із структур міста. Під час Дня міста на квітковій виставці теж виключно російською йшла реклама вже іншого санаторію. Один з трускавецьких санаторіїв в Інтернеті має веб-сторінку трьома мовами – російською, польською та англійською. Де ж українська? Де засоби впливу від міської ради? Чому питання чужомовних вивісок не вирішується роками? Рекламу з парку (україномовну) демонтувати – це ми з радістю, а от замінити рекламу в місті на українську – ні. Бо за цими російськомовними вивісками – поважні, «свої» люди…

Бізнес – нічого особистого. Навіть під час сесії не вимкнули східницький телевізор, а навіщо? Хай показує картинки. Звук, правда, тимчасово зняли. На час роботи сесії, на одну годину.

Та повернімося до віче. Окрім депутатів на сцену піднімаються поетеса Антоніна Листопад із Луганщини, голова МГО «Рада Старійшин» Борис Кривко, екс-депутат ТМР та колишній очільник РУХу Теодозій Сидір, станичний Братства вояків ОУН-УПА Роман Малярчин. Кожен виступ – про наболіле: мову, націю, державу, політичну ситуацію. Хто винен? Що робити? Старі питання без відповідей.

Небо хмарилося, спека спала та дощу не було, ні тим більше очікуваної грози. І в прямому, і в переносному значенні. Не було виступів жодного з трьох трускавецьких обласних депутатів. Не було мера Руслана Козира, який у відпустці. Було проголосоване рішення та звернення ТМР, текст якого подаємо нижче (редакція «Трускавецького вісника» щиро дякує депутатові ТМР Ігореві Пількові за наданий текст).

Третього липня Партія регіонів, комуністи та Народна партія, незаконно проголосувавши проект Закону № 9073 «Про засади державної мовної політики», посягнули на душу нашого народу – мову.

З огляду на незаконність нібито прийнятого «законопроекту», Трускавецька міська рада, керуючись ст. 60 Конституції України, відмовляється його виконувати.

Керуючись п. 50 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», визначаємо єдиною мовою, якою користуються у своїй роботі Трускавецька міська рада, її виконавчі органи та яка використовується в офіційних оголошеннях, українську мову.

Вимагаємо від Президента України ветувати цей «законопроект», а від Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України зупинити брутальний процес руйнування Української Держави.

Закликаємо депутатів Трускавецької міської ради VI демократичного скликання – членів Партії регіонів та Народної партії – вийти з лав партій-зрадниць.

Задля незалежної Української Держави мобілізуймося на безстрокові акції протесту.

Зберімося разом, аби засвідчити панування на власній землі..

Ми – нація, яка завжди знаходила сили на повстання у час найбільшої суспільної темряви. Ми прийняли виклик українофобів і неминуче їх поборемо.

Ставаймо на захист своєї мови, своєї держави, своєї свободи!

Врятуймо мову – мова врятує нас!».

Одноголосно проголосували за цей проект звернення та за рішення всі присутні депутати. Заспівали без музики разом з присутніми гімн України (техніка заїла, або ж це був спеціальний саботаж?). Розійшлися.

Та проблема від цього не вирішилася. Декларація своєї позиції – це добре, але не все. Депутат Крамар під час виступу зазначив, що приходить час, коли слова гімну «душу й тіло ми положим за нашу свободу» ставлять нас перед вибором – а чи готові ми пожертвувати своїм власним життям, якщо буде потреба? Теодозій Сидір висловив жаль, що нема за кого голосувати, напевно, прийдеться обирати «Свободу». Бо там є такі люди як Фаріон. В інших виступах теперішню владу порівнювали зі стихійним лихом, депутат Процишин під час виступу вжив слова «покидьки», а депутат Пілько «клоуни». Та якими будуть дії після слів? XIX сесія ТМР показала, що зриву народу наразі нема. Байдужість більшості трускавчан явно не на користь у порівнянні з подіями 2004 року, зривом Помаранчевої революції.

«Вони нас тиснуть, випробовують на міцність», – було сказано в одному з виступів. А ми? Маємо таку владу, на яку заслуговуємо? І на рівні Трускавця, і на рівні України? Може й так.

…Боже, послухай благання, нищить недоля наш край, в єдності сила народу, Боже, нам єдність подай. Гарний гімн, та замість нього сьогодні краще заспівати «Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!».

Володимир Ключак